Рішення № 97777611, 10.06.2021, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3221/19

Провадження № 2/610/92/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участю:

секретарів судового засідання Петрової І.В., Бартєнєвої Ю.І.,

представника позивача – адвоката Омельницької Т.В.,

представника відповідача Харківської обласної прокуратури - прокурора Устименко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 610/3221/19 (провадження № 2/610/92/2021) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебуванням під слідством та судом на загальну суму 3 500 000 гривень, у тому числі:

- внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваною та обвинуваченою, тобто перебування під слідством та судом – 2 000 000 гривень;

- внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладення пов`язаних із ним обмежень, тобто обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше – 1 000 000 гривень;

- внаслідок незаконного накладення арешту на майно – 500 000 гривень;

- судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що її обвинувачували у вчиненні злочинів, яких вона не вчиняла. Досудове слідство за обвинуваченнями, висунутими стосовно неї у кримінальній справі № 10120036 від 11.09.2012 (в подальшому кримінальне провадження № 42014220000000647 від 17.11.2014) та кримінальному провадженні № 12013220190001932 за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України тривало 6 років 10 місяців (кримінальну справу порушено 11.09.2012, постанова про закриття кримінального провадження прийнята 10.07.2019). Кримінальне провадження органом досудового розслідування закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Проте, знявши остаточно всі звинувачення із позивача, слідчий не скасував обраний стосовно неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі № 10120036, а тому позивач і після закриття кримінального провадження була обмежена у своїх правах вільного пересування та обрання місця проживання. Зазначений запобіжний захід було скасовано постановою Балаклійського районного суду Харківської області лише 01.10.2019.

Позивач незаконно перебувала під вартою з 21.35 год. 11.09.2012 до 18.09.2012, тобто 7 діб, за обвинуваченнями, за якими в подальшому встановлена відсутність подій кримінальних правопорушень.

Позивач була обмежена у своїх конституційних правах протягом 7 років 20 днів з моменту порушення кримінальної справи та затримання до скасування судом запобіжного заходу.

Крім того, під час затримання позивача одночасно співробітниками міліції було затримано її цивільного чоловіка ОСОБА_2 . При цьому його долю та місцезнаходження їй ніхто не повідомив. 11.09.2012 ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, 14.10.2012 стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під вартою ОСОБА_2 перебував до 21.08.2013.

Протягом 3 років 2 місяців та 27 днів, позивач була позбавлена можливості користуватися вилученим та арештованим майном, а саме: диктофоном «Панасоник» RR-US065ser no FF6JAO1211R в чохлі із гарнітурою, мобільним телефоном САМСУНГ ІМЕІ НОМЕР_1 в чохлі із сім – картою оператора МТС, мобільним телефон САМСУНГ ІМЕІ НОМЕР_2 , системним блоком ПК чорного кольору із наклейкою «ASUS» DVD ROM-LG, друкарською механічною машинкою «Underwood», фотоапаратом SONY №1607433 в чохлі, відеокамерою JVS без акумулятора №15270933 в чохлі, ноутбуком ASUS чорного кольору модулі М51V із сумкою, принтером струйним чорного кольору EPSON. На зазначене майно був накладений арешт постановою слідчого від 13.09.2012, який було скасовано 10.12.2015 при закритті кримінального провадження стосовно чоловіка позивача - ОСОБА_2 .

Також протягом 3 років 2 місяців та 15 днів, позивач була позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися будівлями нежитлового об`єкту АДРЕСА_1 , та будівлею контори по АДРЕСА_2 , яке належить їй спільно із ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України. На зазначене належне позивачу майно був накладений арешт постановою слідчого від 25.09.2012, який було скасовано 10.12.2015 при закритті кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 .

Вона зазнала незаконного втручання у своє особисте життя та власність, перенесла тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконні дії органу досудового розслідування. Органом досудового слідства були штучно та свідомо створені процесуальні перешкоди для реалізації права на захист, обмежене право на отримання інформації у кримінальному провадженні. Спочатку тримання під вартою, а згодом підписка про невиїзд тривалий час принижували її авторитет, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило її нормальні сімейні зв`язки, спричинило їй тяжкі душевні страждання та вимагали від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 22.01.2020 позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом було задоволено частково; стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом; в іншій частині позову було відмовлено (т.2 а.с.93-104).

Постановою Харківського апеляційного суду від 11.06.2020 було змінено рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22.01.2020, стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 400 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом; в іншій частині в задоволенні позову було відмовлено (т.2 а.с. 173-178).

Постановою Верховного Суду від 28.10.2020 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22.01.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 11.06.2020 було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 справу передано для розгляду судді Тімоновій В.М. Ухвалою від 18.11.2020 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління МВС України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, було прийнято до провадження, призначено підготовче засідання.

26.11.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Омельницька Т.В., про зменшення позовних вимог, у якій позивач просила: стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним перебування під слідством та судом загальну суму 2 762 000,00 гривень, в тому числі: на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних притягнення до кримінальної відповідальності, пред'явлення обвинувачення, визнання підозрюваним та обвинуваченим, застосування міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладення пов'язаних із нею обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше, тобто перебування під слідством - 2 520 000,00 грн, на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних затримання та тримання під вартою – 14 000,00 грн, на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном - 228 000,00 грн; судові витрати компенсувати за рахунок держави.

У заяві про зменшення позовних вимог зазначено, що оскільки стосовно позивача відбулися декілька подій, з настанням яких Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04 березня 1996 року N266/94-ВР визначає право постраждалої особи на відшкодування завданої ними шкоди, позивач, враховуючи наведені в позовній заяві обґрунтування, вона просить про відшкодування моральної шкоди, завданої їй кожною із незаконних процесуальних дій, які були вчинені стосовно неї та якими були обмежені її конституційні права.

При визначенні суми відшкодування позивач просила врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 січня 2019 року у справі №203/3541/15-ц, в якій суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим відхід від простого застосування положень ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та збільшення суми компенсації у кратному розрахунку до мінімального розміру заробітної плати.

Зазначила, що вважає обґрунтованою, і такою, що підтверджується наведеними обґрунтуваннями та доказами, співмірною та справедливою вимогу про відшкодування моральної шкоди в таких розмірах:

- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваною та обвинуваченою, застосування міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладення пов`язаних із нею обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше, тобто перебування під слідством, що тривало протягом 7 років 12 календарних днів (84 календарних місяців 12 днів – з 18.09.2012 до 01.10.2019), в сумі 2 520 000,00 грн, з розрахунку:

6 000,00 грн.* х 5** х 84*** = 2 520 000,00 грн., де

* - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021,

** - коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати у зв`язку із обмеженнями, пов`язаними перебуванням на підписці про невиїзд (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №203/3541/15-ц),

*** - кількість місяців перебування під слідством;

- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою протягом 7 календарних днів (з 12.09.2012 до 18.09.2012) – 14 000,00 грн, з розрахунку:

(6 000,00 грн* х 10**) : 30*** х 7**** = 14 000,00 грн, де

* - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021,

** - коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати у зв`язку із обмеженнями, пов`язаними перебуванням під арештом (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №203/3541/15-ц),

*** - кількість днів у вересні місяці 2012 року,

**** - кількість днів перебування під арештом.

- на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном, що тривало протягом 38 календарних місяців (з 13.09.2012 по 11.12.2015) в сумі 228 000,00 грн, з розрахунку:

6 000,00 грн* х 38** = 228 000,00 грн, де

* - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021,

** - кількість місяців перебування майна під арештом,

загальна сума позовних вимог становить: 2 520 000,00 грн + 14 000,00 грн + 228 000,00 грн = 2 762 000,00 грн.

Посилалася на те, що відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Ухвалою від 27.01.2021 прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Омельницької Т.В. про зменшення розміру позовних вимог; за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача Державну казначейську службу України належним відповідачем – Державою Україна в особі Державної казначейської служби України; залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом як співвідповідачів: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, Харківську обласну прокуратуру, Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області; витребувано у Балаклійському відділі поліції ГУНП в Харківській області матеріали кримінального провадження № 42014220000000647 від 17.11.2014 та матеріали кримінального провадження №12013220190001932 від 11.09.2013. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 25.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 15.04.2021 за клопотанням представника позивача замінено співвідповідача – Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області належним співвідповідачем – Головним управлінням Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Представник позивача у судовому засідання підтримала позовні вимоги з урахуванням зменшених позовних вимог з підстав, неведених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача Харківської обласної прокуратури – прокурор Устименко І.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що до даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та її розміру. Посилання позивача на порушення вимог КПК України під час проведення досудового розслідування з боку слідчих не є доказом спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, законодавством передбачено, що компенсація моральної шкоди здійснюється з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Позивачем не надано жодних доказів щодо необхідності стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір відшкодування такої шкоди. Також зазначила, що позивачем неправильно визначено строк перебування під слідством та судом, оскільки 11.09.2012 стосовно неї порушено кримінальну справу № 10120036 за ч. 4 ст. 190 КК України, а відповідно до вимог КПК України від (в редакції 2012 року) вказану кримінальну справу 11.09.2013 перереєстровано в ЄРДР за № 12013220190001932 за ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження позивачу не повідомлялося про підозру у вчиненні злочинів, з моменту реєстрації відомостей в ЄРДР досудове розслідування здійснювалося за фактом, а не стосовно позивача. Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представники відповідачів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву, заяв або клопотань від них не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

11.09.2012 слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області капітаном міліції Петровим А.С., в рамках розслідування кримінальної справи № 10120036, була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживанням довірою, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (т. 1 а.с. 39-41).

На підставі постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 07.09.2012, за місцем мешкання ОСОБА_3 та її на той час цивільного чоловіка ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , 11.09.2012 був проведений обшук, який тривав з 09 години 15 хвилин до 17 години 45 хвилин (т. 2 а.с. 55-77).

11.09.2012 проведено обшук за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 78-85).

11.09.2012 о 21 годині 35 хвилин ОСОБА_3 була затримана на підставі ст. 115 КПК України (в ред. 1960 року), про що було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та корінець до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.09.2012 (т. 1 а.с. 42-46).

Задорожній 12.09.2012 були роз`яснені права підозрюваного та остання в той же день була допитана як підозрювана (т. 1 а.с. 47-50).

Постановою слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова А.С. від 12.09.2012 ОСОБА_3 залучено в якості обвинуваченої та їй пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, роз`яснено права обвинуваченої (т. 1 а.с. 51-58).

12.09.2012 ОСОБА_3 було допитано в якості обвинуваченої (т. 1 а.с. 59).

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О.С. від 13.09.2012 накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку, а саме: диктофон ОСОБА_4 в чохлі з гарнітурою, мобільний телефон SAMSUNG в чохлі з сім-картою оператора МТС, мобільний телефон SAMSUNG з сім-картою оператора Київстар, мобільний телефон NOKIA, системний блок ПК ASUS, DVD ROM-LG, друкарську механічну машинку «Underwood», фотоапарат SONY в чохлі, відеокамеру JVC без акумулятора в чохлі, ноутбук ASUS з сумкою, принтер струйний EPSON, які належать ОСОБА_3 та її на той час цивільному чоловіку ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 95).

13.09.2012 постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О.С. накладено арешт на все майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 96).

14.09.2012 слідчий відділу СУ ГУМВС України в Харківській області капітан міліції Петров А.С., за погодженням з заступником прокурора Харківської області Мироновим С.В., звернувся до Київського районного суду м. Харкова з поданням про обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т.1 а.с. 60-61).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14.09.2012 ОСОБА_3 продовжено строк затримання в ІТУ м. Харкова до 7 діб, тобто до 18.09.2012 (т. 1 а.с. 62).

15.09.2012 ОСОБА_3 було роз`яснено права обвинуваченої та було допитано її в якості обвинуваченої (т. 1 а.с. 63-70).

15.09.2012 на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області підполковника міліції Фоменка Ю.Н. у ОСОБА_3 були відібрані експериментальні зразки почерку і підписи на 15 аркушах формату А4 (т. 1 а.с. 71-72).

15.09.2012 ОСОБА_3 були роз`яснені права обвинуваченої та вона тричі допитувалась в якості обвинуваченої слідчими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 73-83).

17.09.2012 між обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проведено очну ставку (т. 1 а.с. 85-92).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18.09.2012 відмовлено в задоволенні подання органу досудового слідства про обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Цією ж постановою ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання (т. 1 а.с. 93-94).

Постановами слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О.С. від 25.09.2012 накладено арешт на будівлю – нежитловий об`єкт № 150 та будівлю – контору АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності (т. 1 а.с. 97-98).

12.11.2012 слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області капітаном міліції Петровим О.С. в рамках розслідування кримінальної справи № 10100041 змінено підстави порушення кримінальної справи з ч. 3 ст. 358 КК України на ч. 2 ст. 366 КК України та стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за фактом співучасті у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб, за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 103-108).

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О.С. від 14.11.2012, в рамках розслідування кримінальної справи № 10100041, стосовно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за фактом використання завідомо підробленого документа за ч. 4 ст. 358 КК України (т.1 а.с. 109-110).

14.11.2012 слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області капітаном міліції Петровим О.С., в рамках розслідування кримінальної справи № 10220036, змінено підстави порушення кримінальної справи з ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України та стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за фактом співучасті у заволодінні майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 111-116).

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Петрова О.С. від 16.11.2012, в рамках розслідування кримінальної справи № 10120036, виділено в окреме провадження матеріали кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 117-122).

Згідно з витягом з ЄРДР, 11.09.2013 відомості за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів про виявлені факти вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220190001932 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (т.1 а.с. 123).

10.12.2015 постановою старшого слідчого СВ Балаклійського ВП Зміївського ВП ГУНП в Харківській області майора міліції Слюсарчук О.В. було скасовано арешт майна ОСОБА_3 , а саме: диктофона ОСОБА_4 в чохлі з гарнітурою, мобільного телефону SAMSUNG в чохлі з сім-картою оператора МТС, мобільного телефону SAMSUNG з сім-картою оператора Київстар, мобільного телефону NOKIA, системного блоку ПК ASUS, DVD ROM-LG, друкарської механічної машинки «Underwood», фотоапарату SONY в чохлі, відеокамери JVC без акумулятора в чохлі, ноутбуку ASUS з сумкою, принтеру струйного EPSON, та нерухомого майна: будівлі – нежитлового об`єкта № 150, будівлі – контори АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 100-102).

10.12.2015 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (т. 1 а.с. 37).

Постановою слідчого Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Жирко І.В. від 10.07.2019 кримінальне провадження № 12013220190001932 від 11.09.2013 закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 124-127).

18.07.2019 ОСОБА_1 зверталась до Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області з клопотанням про скасування обраного стосовно неї у кримінальній справі № 10100036 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (т. 1 а.с. 128-133).

Постановою слідчого Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Жирко І.В. від 19.07.2019 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаного клопотання з тих підстав, що скасування запобіжного заходу не належить до компетенції слідчого (т. 1 а.с. 134).

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 01.10.2019 було скасовано обраний 18.09.2012 постановою Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, та скасовані покладені на неї обов`язки: без дозволу слідчого та суду не виїжджати з постійного місця проживання і з`являтися за їх першою вимогою, у кримінальній справі № 10120036, на підставі якої було зареєстроване кримінальне провадження № 12013220190001932 від 11.09.2013 (т. 1 а.с. 135-138).

Обставини притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 (на той час цивільного чоловіка позивачки) підтверджуються постановою про порушення кримінальної справи від 11.09.2012; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.09.2012 та корінцем до нього; поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 14.09.2012; постановою Київського районного суду м. Харкова від 14.09.2012 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; поданням про продовження строків тримання під вартою від 07.11.2012; постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2012 про продовження строку тримання під вартою; постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 21.08.2013 про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування; підпискою про невиїзд; постановою про закриття кримінального провадження від 12.12.2016 (т. 1 а.с. 140-189).

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Усі наведені вище випадки є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди. Отже, за кожну з незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року в справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року в справі №6-501цс17.

Частинами п`ятою, шостою статті 4 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивачкою доведено, що вона зазнала незаконного втручання у своє особисте життя та власність, перенесла тяжкі емоційні хвилювання та стрес через дії органу досудового розслідування. Тримання під вартою, а згодом підписка про невиїзд тривалий час принижували авторитет позивача, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності порушило її нормальні сімейні зв`язки, спричинило їй тяжкі душевні страждання та вимагали від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя. Органом досудового слідства були створені процесуальні перешкоди для реалізації прав та свобод позивачки.

Так, 11.09.2012 ОСОБА_1 була затримана в порядку ст. 115 КПК (в ред. 1963 року). З моменту затримання вона мала процесуальний статус підозрюваного.

12.09.2012 ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (з цього моменту ОСОБА_1 мала статус обвинуваченої).

18.09.2012 постановою судді Київського районного суду м. Харкова відмовлено в задоволенні подання органу досудового слідства про обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Цією ж постановою ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

У подальшому у цій кримінальній справі № 10120036 ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

16.11.2012 матеріали кримінальної справи стосовно позивача, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, були виділені в окреме провадження.

Із витягу з ЄРДР вбачається, що матеріали кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 були внесені 11.09.2013 до ЄРДР за № 12013220190001932.

Таким чином, викладені позивачкою факти, що вона саме в цій кримінальній справі була послідовно підозрюваною та обвинуваченою, 7 діб утримувалася під вартою, потім їй був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, яку скасували лише 01.10.2019, спростовують посилання представника Харківської обласної прокуратури про те, що з 11.09.2013 досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося за фактом, а не стосовно позивачки. Насправді у межах цієї справи ОСОБА_1 була притягнута до кримінальної відповідальності із застосуванням до неї запобіжного заходу. Так, органом досудового розслідування не повідомлялось позивачці про зміну її процесуального статусу, постанови про притягнення її в якості обвинуваченої скасовані не були, раніше обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та відповідні обмеження були скасовані вже після закриття кримінального провадження.

Отже, 11.09.2012 ОСОБА_1 була затримана в порядку ст. 115 КПК у редакції 1963 року та перебувала під вартою 7 діб, після чого 18.09.2012 їй було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, який було скасовано лише 01.10.2019. Таким чином, позивач перебувала під слідством та судом з 11.09.2012 (з моменту її затримання) до 01.10.2019 (скасування підписки про невиїзд), що становить 84 місяці 20 днів.

Таким чином, позивачка без відповідної правової підстави більше 84 місяців перебувала під кримінальним переслідуванням. При цьому 7 діб вона утримувалася під вартою, внаслідок чого була ізольована від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на її життя. Після цього позивачка також була обмежена у вільному виборі місця перебування, оскільки стосовно неї було застосовано підписку про невиїзд.

Також позивачка більше трьох років була позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм рухомим майном, вилученим під час проведення обшуків 11.09.2012. Арешт на майно було скасовано лише 10.12.2015. За вказаний час, з урахуванням стрімкості технічного прогресу, дане майно, яке складалось з аудіо- та відеотехніки, офісної техніки та мобільних телефонів, значно втратило свою цінність порівняно з тією, яку мало на момент вилучення.

Крім того, більше трьох років позивачка також була позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном, на яке теж був накладений арешт.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з кримінальним переслідуванням з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальне провадження стосовно позивачки за відсутності події злочину, остання зазнала душевних переживань, втратила авторитет серед оточення, зазнала надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни її життєвого укладу та завдав їй значних страждань. Крім того, незаконне притягнення ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності також порушило у значній мірі нормальні сімейні відносини і родинні зв`язки.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги представлені позивачем численні докази з цього приводу, що містяться в матеріалах кримінальних справ, які були дослідженні під час судового розгляду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.10.2020, якою було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, тобто з інших підстав, ніж неправомірне перебування під слідством та судом, судам необхідно виходити із загальних положень про відшкодування шкоди, які вимагають враховувати характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі фактичні підстави позову, якими обґрунтовано як обставини спричинення, так і розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмірі моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року становить 6000 гривень.

Внаслідок заподіяння позивачеві моральної шкоди, завданої незаконними притягненням до кримінальної відповідальності, пред`явленням обвинувачення, визнанням підозрюваним та обвинуваченим, застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладанням пов`язаних з ним обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання, тобто перебуванням під слідством, її мінімальний розмір за 84 місяці 20 днів повинен розраховуватися відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2021 рік, в сумі 6000 грн за кожен місяць перебування під слідством та судом, та визначається судом у розмірі 504 000 грн (6000,00 грн * 84 = 504 000,00).

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою, суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком, здійсненим з урахуванням позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 203/3541/15-ц, зі збільшення суми компенсації (відповідно до розміру, співмірного з мінімальним розміром заробітної плати) за період затримання і тримання під вартою у 10 разів. Тому суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою за 7 днів у розмірі 14 000 грн ((6 000,00 грн * 10) : 30 * 7 = 14 000), де 30- кількість днів місяця, 7 - кількість днів затримання і перебування під вартою, 6000,00 - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення, 10 - коефіцієнт, обраний судом, як достатній для визначення суми компенсації заподіяної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачеві внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном, яке тривало близько 3 років 2 місяців, суд керується принципами верховенства права, розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню – в розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 становить 568 000,00 грн (504 000,00 + 14 000,00 + 50 000,00).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 504 000 (п`ятсот чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними притягненням до кримінальної відповідальності, пред`явленням обвинувачення, визнанням підозрюваним та обвинуваченим, застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та покладанням пов`язаних з ним обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання, тобто перебуванням під слідством, 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних затримання і тримання під вартою, та 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном, а всього 568 000 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач 2: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі голови комісії з припинення, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5, код ЄДРПОУ 08592313.

Відповідач 3: Харківська обласна прокуратура, місцезнаходження: 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108.

Відповідач 4: Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 33.

Повний текст рішення складено 18 червня 2021 року.

Суддя В.М. Тімонова