Ухвала суду № 97777024, 18.06.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 537/2603/20

Провадження № 1-кп/553/86/2021

У Х В А Л А

Іменем України

18.06.2021 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Лунич Ю.Г.,

з участю прокурора - Ковінька Д.В,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника адвоката - Пасюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12019170110000572 відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , яке надійшло на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.08.2020 року про зміну територіальної підсудності, для розгляду по суті.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 продовжений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10.06.2020 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020 року, від 30.09.2020 року, від 29.10.2020 року, від 23.12.2020 року, від 10.02.2021 року, від 31.03.2021 року та від 06.05.2021 року.

Так, під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 було враховано те, що він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який не працює, відтак не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв`язків, після вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу ухилився від органів досудового розслідування, обізнаний про місце проживання та місце роботи потерпілого, що у своїй сукупності свідчить про високу ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, а також доведеність неможливості застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли; з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку та стану здоров`я, того факту, що ОСОБА_1 до затримання не працював, відтак не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, після вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу ухилився від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим перебував у розшуку, обізнаний про місце проживання потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а також того факту, що він обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, в тому числі злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, а один з них передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, усвідомлюючи тяжкість покарання, може здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Вказав, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, застави, особистої поруки та особистого зобов`язання, до обвинуваченого з урахуванням змісту пред`явленого обвинувачення та даних про особу обвинуваченого не здатне забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора заперечував, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого адвокат Пасюк В.В. проти задоволення клопотання заперечував. Наголосив на недоведеності прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які він вказує як на підставу для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а висловлення лише припущень про те, що його підзахисний може впливати на свідків, ухилитись від суду, як і недоведеність відсутності підстав для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу. Просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, за місцем проживання, зазначеним у обвинувальному акті, не мешкає, й за повідомленням захисника вказане житло відчужене іншій особі, обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, частина з яких згідно положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а один з них передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, стан здоров`я, репутацію, майновий стан, перебування у розшуку під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції не свідчить про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності вчинених ним діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання, об`єктивними доказами не підтверджуються, та, на переконання суду, в будь-якому випадку ці обставини самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, які підтверджені тим фактом, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 оголошувався у розшук в зв`язку з ухиленням від слідства, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Даних, які свідчать про зміну та виникнення таких обставин, які істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та можуть стати підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та судом в ході судового засідання не встановлено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, а також зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів без визначення розміру застави у відповідності до положень ст. 183 КК України.

У березні 2021 року від депутата Кременчуцької районної ради Полтавської області VIII скликання ОСОБА_3 та депутата Кременчуцької районної ради Полтавської області VIII скликання ОСОБА_4 до суду надійшли клопотання про взяття обвинуваченого ОСОБА_1 на особисту поруку.

Як встановлено в ч.ч. 1-3 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру. Поручителю роз`яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права.

З огляду на положення вищенаведеної норми, вирішення клопотання можливе за умови особистої участі в судовому засіданні особи, яка звертається до суду з клопотанням про взяття обвинуваченого на особисту поруку.

У зв`язку з цим заявники депутати Кременчуцької районної ради Полтавської області VIII скликання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово запрошувались в судові засідання по даній справі, проте жодного разу протягом трьох місяців не з`явились, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні з огляду на таку поведінку заявників просив залишити їхні клопотання про взяття обвинуваченого ОСОБА_1 на особисту поруку без розгляду. Захисник обвинуваченого адвокат Пасюк В.В. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали позицію прокурора.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що клопотання депутатів Кременчуцької районної ради Полтавської області VIII скликання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають залишенню без розгляду.

Також прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування приводу до свідка ОСОБА_5 в наступне судове засідання, оскільки свідок неодноразово не з`являється до суду, виявила бажання взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, проте до суду не з`явилась, від отримання повістки про явку в дане судове засідання відмовилась. Враховуючи викладене, оскільки свідок була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, ухиляється від явки до суду, просив доставити її в наступне судове засідання шляхом приводу.

Захисник обвинуваченого адвокат Пасюк В.В. проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що в суду відсутні докази належного повідомлення свідка ОСОБА_5 про дату та час судового засідання, у зв`язку з чим вона не може бути піддана примусовому приводу. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 66 КПК України свідок зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Згідно ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

Відповідно до ч.2 ст. 327 КПК України, суд має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 140 КПК України привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого, або свідка.

Враховуючи те, що прокурором не надано суду жодних відомостей про отримання свідком ОСОБА_5 повістки про виклик в судове засідання, призначене о 10 год. 30 хв. 18.06.2021 року, або ознайомлення з її змістом іншим шляхом, суд не знаходить підстав для застосування до неї приводу, у зв`язку з чим приходить до висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора про застосування приводу до свідка ОСОБА_6 – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 11 год. 15 хв. 18 червня 2021 року по 11 год. 15 хв. 16 серпня 2021 року включно без визначення розміру застави.

Клопотання ОСОБА_7 про взяття на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_2 та клопотання ОСОБА_8 про взяття на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без розгляду.

Ухвала в частині вирішення питання про продовження строку застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, а обвинуваченим – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна