Вирок № 97776609, 17.06.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/5146/21

Кримінальне провадження № 1-кп/428/618/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бойко Н.В.,

за участю прокурора Глазунової О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання Соха К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021136370000360 від 02.05.2021 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька, Луганської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не працюючого, фактично мешкаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1)11.05.2005 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 186 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

2)12.10.2006 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст. 187 ч.1,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 7 місяців;звільнений 18.03.2010 по відбуттю строку покарання;

3)10.09.2013 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 309 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,

4)16.02.2015 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст. 296 ч.1,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 1 місяць; звільнений 07.12.2018 по відбуттю покарання.

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.04.2021 року, приблизно о 10:00 годині, більш точного часу встановити під час досудового розслідування не виявилось можливим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вийшов з третього під`їзду будинку розташованого, за адресою: АДРЕСА_3 , де біля лавки вище вказаного під`їзду побачив металеву урну на ніжці, та у приміщенні під їзду №3 металеву поштову шафу зеленого кольору, в цей час у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, (крадіжка), вчиненого повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів, повторно, переконавшись, що за його діями ні хто не спостерігає таємно, шляхом вільного доступу викрав металеву сміттєву урну на ніжці, та металеву поштову шафу зеленого кольору, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав КП «СВІТАНОК» матеріальну шкоду на суму 1469 гривні 00 копійки, згідно довідки про балансову вартість викраденого майна.

Вказаними умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.2 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що 26.04.2021 року, приблизно о 10:00 годині, він вийшов з третього під`їзду будинку розташованого, за адресою: АДРЕСА_3 , побачив металеву урну на ніжці, та у приміщенні під їзду №3 металеву поштову шафу. Він викрав урну та металеву поштову шафу. У подальшому він здав їх на пункт прийому металобрухту та отримав 70 гривень. У скоєному щиро кається.

Представник потерпілого Есауленко Т.С. про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але у судове засідання не з`явилась, надавши суду письмову заяву про розгляд справи без її участі. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, він не є інвалідом, не одружений, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 10.2019 року з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, обставини, яка пом"якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, виходячи з обставин вчиненого злочину, тяжкості його наслідків, враховуючи думку потерпілого, який у заяві просив призначити покарання на розсуд суду, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді арешту.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.ст.368-370,373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної не обирати.

Строк покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Речові докази: металеву поштову шафу зеленого кольору, сміттєву урну – залишити КП «Житлосервіс «Світанок», мобільний телефон марки «TEHNO” – залишити власнику ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя Н.В.Бойко