Рішення № 97776052, 16.06.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5674/20

Номер провадження 2/404/1657/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Пилипенко Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство комерційній банк «ПриватБанк» у вересні 2020 року звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Позов мотивований тим, що 23.01.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, за яким відповідач отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 12.08.2020 року має заборгованість в розмірі 26114,48 грн., з яких: 26114,48 грн. заборгованість за кредитом.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та має заборгованість, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборогованісті за кредитним договором №б/н від 23.01.2006 року у розмірі 26114,48 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26.10.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 62).

Відповідачем через канцелярію Кіровського районного суду міста Кіровограда подано відзив (вх. № 10599 від 17.03.2021 року) на позовну заяву, згідно якого відповідачем вимоги не визнано посилаючись на те, що в 2006 році відповідач звернулась до відділення Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» для отримання кредитної картки з лімітом в сумі 500,00 грн. зазначає, що до позову позивачем додано тілько фотокопію бланку заяву, де вказано кредитний ліміт в 2000,00 грн. та яка не має чіткою якості та непридатна для читання. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, оскільки відсутній сам основний договір, крім того, сама заява не містить вимоги про сплату відсотків, процентної ставки, комісії, пені, сальдо за нархованими відсотками за прострочені вимоги, в заяві б/н від 23.01.2006 року укладеною між позивачем та відповідачем визначений розмірі кредитного ліміту в сумі 2000,00 грн, тоді як позивач визначає розмір заборгованості боргу в сумі 26114,48 грн., що викликає сумніви щодо правомірності зяавлених вимог позивача (а.с. 78-101).

Від представника позивача 14 квітня 2021 року отримано відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.01.2006 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 23.01.2006 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції"). Виписку по картковому рахунку та розрахунок заборгованості позивач вважає належними та допустимими доказами по справі. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору (а.с. 111-120).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 110), в матеріалах позовної заяви міститься клопотанння про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 54)

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 109), подала до суду заяву (вх. № 22968 від 16.06.2021 року), про розгляд справи за відсутності відповідача, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі (а.с. 121).

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши доводи сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23.01.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2000,00 грн., з базовою процентною ставкою 3% в місяць з розрахунку 360 днів на рік. Відповідач ознайомилась і погодилась з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, про що засвідчила підписом (а.с 18 на звороті).

На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23.01.2006 року відповідачу починаючи з 09.02.2006 року встановлено кредитний ліміт в сумі 2000,00 грн., починаючи з 13.08.2007 року кредитний ліміт відповідача збільшено до 2500,00 грн., починаючи з 21.05.2008 року кредитний ліміт відповідача знову ж таки збільшено до 3000,00 грн., починаючи з з 11.02.2009 року кредитний ліміт відповідача зменшено до 2700,00 грн., починаючи з 27.04.2010 року кредитний ліміт відповідача збільшено до 3000,00 грн., починаючи з 06.12.2012 року кредитний ліміт відповідача збільшено до 4000,00 грн., починаючи з 25.12.2012 року кредитний ліміт відповідача збільшено до 7900,00 грн., починаючи з 06.02.2013 року кредитний ліміт відповідача збільшено до 8310,00 грн., починаючи з 20.11.2015 року кредитний ліміт відповідача знову збільшено до 13310,00 грн., та починаючи з 31.01.2017 року кредитний ліміт відповідача знову збільшено до 15000,00 грн. що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 17).

До позовної заяви позивачем разом з іншими документами надано копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку із зазначенням, що дані умови розміщені на офіційному веб-сайті.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, належним та допустимим первинним доказом проведення операцій з коштами на рахунку можуть являтися: виписки з особового рахунку клієнта банку, касові документами, документальні розпорядження розпорядника коштів про їх перерахування.

Натомість розрахунок заборгованості являється результатом аналітичної (інтелектуальної) діяльності з виконання математичних дій на основі первинних документів, які підтверджують рух коштів на рахунку.

Таким чином, розрахунок кредитної заборгованості має бути підтверджений і оцінений з огляду на первинні документи, які фіксують рух коштів на рахунку та умови договору.

Отримання та користування кредитною карткою підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинного документу, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення (а.с. 39-51, 86-101).

З розрахунку здійсненого по кредитному договору б/н від 23.01.2006 року станом на 12.08.2020 року відповідач має заборгованість в розмірі 26114,48 грн., з яких: 26114,48 грн. заборгованість за тілом кредита (а.с. 3-13).

У відповідності до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільний кодекс України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження№14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення кредитних коштів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 січня 2006 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифів банку, як невід`ємні частини кредитного договору.

Разом з цим, у матеріалах справи міститься лише копія заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23 січня 2006 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Цим самим касаційний суд прийшов до висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відбулось неодноразове отримання позичальником кредитних коштів та поповнення карткового рахунку на різні суми.

Дослідивши виписку руху коштів по рахунку відповідача судом встановлено, що загальна сума сплати відповідачем по кредитному договору б/н від 23.01.2006 року становить 119442,95 грн., частина з яких, а сааме: 59740,84 грн. позивачем спрямована на погашення відсотків передбачених кредитним договором б/н від 23.01.2006 року, а відтак дослідивши суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, судом встановлено, що відповідачем погашена заборгованість по тілу кредита за кредитним договором б/н від 23.01.2006 року в сумі 26114,48 грн. в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 207, 525, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 629, 610, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, статтями 4, 7, 10, 11, 13, 57-60, 76-80, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 18.06.2021 року.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда