Рішення № 97774962, 18.06.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1483/21

2/357/1949/21

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 червня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року позивач комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, посилаючись на наступні обставини.

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 відповідач,за період з 01.08.2008 року по 01.12.2020 рокумає заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 22665 грн. 17 коп., яку необхідно стягнути за рішенням суду, так як добровільно відповідач заборгованість не погашає.

У вересні 2020 року КП БМР «Білоцерківтепломережа» мало місце звернення до ОСОБА_1 із претензією № 175 від 02.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 про сплату в добровільному порядку суми заборгованості. Відповідач 02.10.2020 року особисто отримала лист, свідченням цього є відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Щомісяця на адресу відповідача розносяться квитанції на сплату послуг з теплопостачання, що означає, що споживач вважається проінформованою про наявність у неї заборгованості.

Своїми діями боржник порушив статті 525, 526 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або односторонні зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимог кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошових зобов`язань на відповідача поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Плата за комунальні послуги (водопостачання, теплова енергія) береться за затвердженими рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради в установленому порядку тарифами та вноситься щомісяця. Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання, з підстав передбачених законодавством по сплаті послуг за опалення та підігрів води на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа».

Просили суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 61922,19 гривень за централізоване опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води; суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмір 29247,33 гривень та три відсотки річних в сумі 8210,40 гривень та 2102,00 гривень витрати на оплату судового збору (а.с. 1-2).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2021 року головуючим суддею по справі визначений суддя Цуранов А.Ю.

Ухвалою судді Цуранова А.Ю. від 16 лютого 2021 року заяву про самовідвід головуючого у справі судді Цуранова А.Ю. було задоволено. Ухвалено цивільну справу за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води передати на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 року, дана справа розписана головуючому судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхову О.І.

Ухвалою судді від 22 березня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 46-47).

06.05.2021року за вх. № 21005 судом отримано відзив ОСОБА_1 , підписаний та поданий від представника відповідача, адвоката Коваль О.П., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги, серії АІ № 1110642 (а.с. 60), на позовну заяву позивача, обґрунтовуючи наступним.

23.04.2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшла позовна заява із додатками КП БМР «Білоцерківтепломережа», а також ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2021 року про відкриття провадження у справі №357/1483/21.

Ознайомившись із позовною заявою, ОСОБА_1 визнає його частково, а саме:.

Що стосується заборгованості за централізоване опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води – відповідач визнає, що нею не здійснювалась оплата за вказані послуги за період, починаючи з 12.02.2018 року, що становить 24017,54 гривень.

За інші періоди, що зазначені в позовній заяві оплата здійснювалась, доказів протилежного позивачем не надано.

Розрахунки заборгованості та одна претензія з 2008 року не є належними доказами наявності заборгованості, згідно ст.77 ЦПК України, оскільки ці докази не містять інформації щодо предмету доказування.

Що стосується стягнення інфляційних та 3% річних, то відповідач заперечує проти вказаних позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Розрахунок індексації та 3% річних не відповідає вимогам закону, а саме ст.625 ЦК України.

Розрахунок індексації та 3% має здійснюватися за кожен окремий місяць, оскільки кожного місяця сума заборгованості може змінюватись і строк заборгованості змінюється. Натомість, з доданого розрахунку вбачається, що додавалися суми за різні періоди і нарахування відбувається за такі періоди, в яких відсутня заборгованість у визначеному розмірі саме за цей період.

Згідно 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ч.2 та ч.8 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості, починаючи з 2008 року, то ОСОБА_1 заявляє про застосування позовної давності при вирішенні вказаної справи.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

А тому просили застосувати позовну давність за заявою ОСОБА_1 , яка зроблена до винесення рішення, при вирішення вказаної справи. Позов

задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за централізоване опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період, починаючи з 12.02.2018 року, що становить 24017,54 гри.У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованість за централізоване опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за період, починаючи з 2008 року по 12.02.2018 рік, а також про стягнення індексації в сумі 29247,33 гривень та трьох відсотків річних в сумі 8210,40 гривень – відмовити. Розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача та її представника (а.с. 57-58).

Також до відзиву на позовну заяву було додано заяву про застосування позовної давності, за підписом представника відповідача, адвоката Коваль О.П., в якій послався на наступне: враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за централізоване опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води нарахованої за період, починаючи з 2008 року, а також заявлено позовні вимоги про стягнення індексації та трьох відсотків річних нарахованих, починаючи з 2008 року, то ОСОБА_1 заявляє про застосування позовної давності при вирішенні вказаної справи.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

А тому просили застосувати позовну давність за заявою ОСОБА_1 , яка зроблена до винесення рішення, при вирішення вказаної справи.

13.05.2021 року за вх. № 21859 судом отримано відповідь на відзив КП БМР «Білоцерківтепломережа», підписана та подана директором КП БМР «Білоцерківтепломережа» В.В. Безукладніковим, обґрунтовуючи наступним.

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом КП БМР "Білоцерківтепломережа" до ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 61922,19 грн. за період з 01.08.2008 року по 01.12.2020 року; суми на яку збільшиласьзаборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 29247,33 грн., три відсотки річних в сумі 8210,40 грн., та витрат на оплату судового збору в розмірі 2102,00 гривень на користь КП БМР "БЦТМ".

Звертають увагу суду на те, що відзив на позовну заяву КП БМР "Білоцерківтепломережа" отримало 05.05.2021 року, підтвердженням цього є відмітка КП БМР "БЦТМ" про реєстрацію за вх. № 553 від 05.05.2021 року.

В ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду від 22 березня 2021 року по даній справі, постановлено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів із дня отримання відзиву на позов.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що ОСОБА_1 визнає той факт, що вона не здійснювала оплату за надані послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води лише з 12.02.2018 року, що становить в сумі 24017,54 грн. та те, що за інші періоди зазначені в позовній заяві оплата здійснювалась.

КП БМР "Білоцерківтепломережа" не може погодитися з таких підстав заявлених представником відповідача, що не відповідає дійсності, адже в матеріалах справи знаходиться письмовий доказ наданий позивачем, а саме розрахунковий лист – особовий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 , із якого чітко вбачається, що оплата не здійснювалась взагалі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зауважують, що позовна заява по даній справі позивачем була направлена до Білоцерківського міськрайонного суду, щодо стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг з централізованого опалення та послуг централізованого постачання гарячої води з ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 – 30.12.2020 року ПАТ "Укрпоштою".

Уповноваженим представником Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, позовна заява разом з додатками отримана 31.12.2020 року.

Відповідач у своєму відзиві посилається, на застосування строку позовної давності при цьому вказуючи, що заборгованість, яка виникла з 01.08.2018 року до 12.02.2018 року не підлягає до задоволення, оскільки, позивач звернувся до суду із позовною заявою в лютому 2021 року.

Викладені вище обставини свідчать про те, що позовна заява прийнята судом не в лютому 2021 року, а в грудні 2020 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

В вересні 2020 року КП БМР "Білоцерківтепломережа" мало місце звернення до ОСОБА_1 із претензією № 175 від 02.09.2020 року про сплату в добровільному порядку суму заборгованості. В свій час, а саме, 02.10.2020 року відповідач отримала претензію особисто, тобто, була з нею ознайомлена, але на яку не відреагувала, тим самим, довідалася про порушення свого права.

Статтями 252, 253 ЦК України, передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або

вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Заперечуючи проти стягнення заборгованості внаслідок інфляційних процесів та трьох відсотків річних, представник відповідача посилається на те, що "з наданого розрахунку вбачається, що додавалися суми за різні періоди і нарахування відбувається за такі періоди, в яких відсутня заборгованість у визначеному розмірі саме за цей період".

Проаналізувавши розрахункову відомість суми основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань за спожиті послуги теплопостачання з 01.08.2008 року по 01.12.2021 року можна побачити, що за вказаний вище період сума заборгованості у відповідача весь час збільшується з огляду на те, що не проводилася оплата за надані послуги, тому і не може викликати жодних сумнівів в її зростанні. Тому твердження представника відповідача про відсутність заборгованості в деякі періоди, а відтак і нарахування за цей період інфляційних та 3-х % річних є голослівними та безпідставними.

Вважають за необхідне відзначити, що правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово- комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) – вимагати сплати грошей за надані послуги.

Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України,як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

А тому просили стягнути з ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості за надані послуги централізованого опаленняв розмірі 61922,19 грн. за період з 01.08.2008 року по 01.12.2020 року, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі29247,33 грн., три відсотки річних в сумі8210,40 грн., та витрат на оплату судового збору в розмірі 2102,00 гривень на користь КП БМР «БЦТМ».

20.05.2021року за вх. № 23233 судом отримано заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , підписаний та поданий від представника відповідача, адвоката Коваль О.П., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги, серії АІ № 1110642 (а.с. 60), обґрунтовуючи тим, що у відповіді на відзив позивач посилається на ч. 1 ст. 261 ЦК України, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могладовідатися про порушення свого права. Здійснює опис, що відповідач отримала претензію від позивача 02.10.20 року, «але не відреагувала, тим самим, довідалася про порушення свого права»(текст із відповіді на відзив). Але, позивач сплутав даним виказуванням місцями позивача і відповідача, оскільки, як відповідач з претензії може дізнатися про порушення свого права, це взагалі абсурд. Претензія направляється стороною, яка вважає що її права порушено, а інша сторона повинна її задовольнити(відреагувати), тобто стороною «порушеного права» є позивач, а не відповідач.

Відповідно із вищевикладеного, якщо позивач вважає, що його права порушено з серпня 2008 року, то чому не звернувся за захистом свого права в межах 3-го строку, встановленого ст. 257 ЦК України – загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно вже згадуваної ст. 261 ЦК України – початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як зазначалося у відзиві на позов відповідач заявляє про застосуванняпозовної давності при вирішенні вказаної справи.

Позивач додає до позовної заяви розрахунок заборгованості, та надіслану

претензію, що не може слугувати належним доказом заборгованості відповідача,

а відповідно і нарахування 3% річних та індексу інфляції за відповідні періоди.

У відповіді на відзив позивач здійснює лише цитування норм Цивільного

кодексу, Цивільно-процесуального кодексу України, судової практики, а

заперечень щодо пропуску строку позовної давності не надає, та не надає доказів

щодо дійсного існування заборгованості відповідача перед позивачем починаючи

з 2008 року.

А тому просили врахувати викладені заперечення, та відмовити позивачу в задоволенні позовучастково.

В судове засідання представник позивача КП БМР «Білоцерківтепломережа» Недоступ Тетяна Віталіївна, яка діє на підстав довіреності № 7 від 04.01.2021 року (а.с. 54)не з`явилась, 03.06.2021 року за вх. № 25838 судом отримано заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 82).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Коваль Олександр Петрович, який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги, серії АІ № 1110642 (а.с. 60) в судове засідання не з`явились, у відзиві на позовну заяву, яка зареєстрована судом 06.05.2021 року за вх. № 21005, представник відповідача просив проводити розгляд справи у відсутність позивача та представника, позовні вимоги задовольнити частково ( а. с. 57-58).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явились в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача КП БМР «Білоцерківтепломережа» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що згідно особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 ,за період з 01.08.2008 рокупо 01.12.2020 року має заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 61922 грн. 19 коп. ( а. с. 3-4 ).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 45).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 , форма власності: приватна, частка власності: 1/1, підстава виникнення права власності: договір дарування, 5-649, 13.02.2003, Білоцерківська державна нотаріальна контора (а.с. 53).

Встановлено, що у вересні 2020 року КП БМР «БЦТМ» відповідачу ОСОБА_1 було надіслано претензію № 175 від 02.09.2020 року про наявність заборгованості з вимогою сплатити її добровільно, однак відповідач не відреагувала на дану претензії та не оплатила заборгованість(а.с. 8).

Згідно рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 23.12.2005 року № 388 КП БМР «Білоцерківтепломережа» визначена виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14.02.2018 року у справі № 462/6393/15-ц).

Отже, слід вважати, що між позивачем та відповідачем існують відносини, згідно яких позивач КП БМР «Білоцерківтепломережа» надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, а відповідачотримувала їх та зобов`язана здійснювати своєчасно оплату за надані послуги.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Плата за комунальні послуги (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води) береться за затвердженими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг в установленому поряду тарифами та вноситься щомісячно.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з центрального опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІ1 від 09.11.2017 року (діючого законодавства з 01.11.2019 року), виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 року № 2479-V1, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно ч. 1п. 1 ст. 6 згаданого вище Закону, передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки.

Згідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами відсутні чинні договори про надання послуг за опалення та підігрів води, однак відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , а отже суд вважає доведеним, що відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що підтверджується розрахунковим листом абонента за особовим рахунком НОМЕР_1 , який закріплений за відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 3-4).

Позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 226/1437/16-ц, провадження № 61-29708св18.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позивача наголошувала на тому, що заборгованість в неї виникла саме з 12.02.2018 року, а до цього часу, за інші періоди, що зазначені в позовній заяві оплата нею здійснювалася.

Однак, з боку відповідача ОСОБА_1 не надано суду жодного належного доказу зазначеному.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що остання не отримувала зазначені послуги, відключення її від системи центрального опалення, також не надано до суду доказів сплати за отримані та нараховані позивачем послуги.

Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач отримуючи послуги КП БМР «Білоцерківтепломережа» за централізоване опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води дійсно має заборгованість перед позивачам за вказаний позивачем період, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Тому позивач правомірно звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої суми боргу за отримані послуги в розмірі 61 922,19 грн. та відповідно стягнення 3% річних та інфляційних нарахованих на суму боргу.

Звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив відповідач та її представник просили суд застосувати строк позовної давності, враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості, починаючи з 2008 року.

Позовна давність – це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦКУ).

Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву, відповідач визнала позовні вимоги частково в межах строку позовної давності, починаючи з 12.02.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Однак, суд не може погодитися з доводами відповідача, що строк позовної давності починається з 12.02.2018 року, виходячи з наступного.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача 30.12.2020 року, що підтверджується направлення позову засобами поштового зв`язку ( а. с. 29 ), отримано судом 12.02.2021 року, що підтверджується відповідним штампом суду ( а. с. 1 ), в яких просив стягнути заборгованість за період з 01.08.2008 року по 01.12.2020 року, а відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, то до стягнення підлягає заборгованість з період з 30.12.2017 року по 30.12.2020 року в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач вказував період заборгованості відповідача з 01.08 2008 року по 01.12.2020 року.

Тому, враховуючи строк позовної давності, про застосування якого наполягала відповідач, період за який підлягає стягненню заборгованості зі сплати за централізоване опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води становить з 30.12.2017 року по 01.12.2020 року.

Отже, сума боргузі сплати за централізоване опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за вищевказаний період ( з 30.12.2017 року по 01.12.2020 року ) становить 26 014,35 гривень, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ( розрахована сума згідно наявних в матеріалах справи документів ).

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в сумі 29 247,33 грн. та 3% річних в сумі 8 210,40 грн., то суд приходить до наступного.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 6 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язані вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

Між тим, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Отже, для стягнення 3% річних та інфляційних суд приводить наступний розрахунок.

Розрахунки за період з 30.12.2017 по 01.12.2020 на заборгованість в розмірі 26014.35 грн.

За період з 30.12.2017 по 01.12.2020 нараховуються 3% річних в розмірі 2281.60 грн. Розрахунок відсотків річних:

- з 30.12.2017 по 31.12.2017 (днів: 2) сума 3% річних становить 4.28 грн (26014.35 х 3 х 2 / 365 / 100)

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 (днів: 365) сума 3% річних становить 780.43 грн (26014.35 х 3 х 365 / 365 / 100)

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 (днів: 365) сума 3% річних становить 780.43 грн (26014.35 х 3 х 365 / 365 / 100)

- з 01.01.2020 по 01.12.2020 (днів: 336) сума 3% річних становить 716.46 грн (26014.35 х 3 х 336 / 366 / 100).

Інфляційні нарахування з 30.12.2017 по 01.12.2020 складають 4906.31 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.1886002 (січень 2018 року - 101.5%, лютий 2018 року - 100.9%, березень 2018 року - 101.1%, квітень 2018 року - 100.8%, травень 2018 року - 100%, червень 2018 року - 100%, липень 2018 року - 99.3%, серпень 2018 року - 100%, вересень 2018 року - 101.9%, жовтень 2018 року - 101.7%, листопад 2018 року - 101.4%, грудень 2018 року - 100.8%, січень 2019 року - 101%, лютий 2019 року - 100.5%, березень 2019 року - 100.9%, квітень 2019 року - 101%, травень 2019 року - 100.7%, червень 2019 року - 99.5%, липень 2019 року - 99.4%, серпень 2019 року - 99.7%, вересень 2019 року - 100.7%, жовтень 2019 року - 100.7%, листопад 2019 року - 100.1%, грудень 2019 року - 99.8%, січень 2020 року - 100.2%, лютий 2020 року - 99.7%, березень 2020 року - 100.8%, квітень 2020 року - 100.8%, травень 2020 року - 100.3%, червень 2020 року - 100.2%, липень 2020 року - 99.4%, серпень 2020 року - 99.8%, вересень 2020 року - 100.5%, жовтень 2020 року - 101%, листопад 2020 року - 101.3%).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 2 281,60 гривень та інфляційні в розмірі 4 906,31 гривень, оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах строку позовної давності з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за послуги опалення та підігріву води за період з 30.12.2017 року по 01.12.2020 року на загальну суму 33 207,26 грн., з яких: заборгованості за надані послуги централізованого опаленняв розмірі 26 014,35, грн., сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі4 906,31 грн., три відсотки річних в сумі2 286,60 грн.

Отже, будучи власником вищезазначеного майна, відповідач повинна утримувати його в належному стані та нести витрати.

А тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача.

За такого рішення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2102,00 грн. судових витрат, що складаються із судового збору та понесення яких документально підтверджується наявним платіжним дорученням на вищезазначену суму (а.с. 28).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст.ст. 6, 11, 251, 257, 322, 509, 526, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 19, 81, 82, 206, 133, 141, 211, 247, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 26 014,35, гривень, сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4 906,31 гривень, три відсотки річних в сумі 2 286,60 гривень та судові витрати в розмірі 2 102 гривень, загалом 35 309,26 гривень ( тридцять п`ять тисяч триста дев`ять гривень двадцять шість копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна буд. 3, на р/р № НОМЕР_2 , в ТВБВ № 10026/0877 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО – 322669, код ЄДРПОУ – 04654336);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2021 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов