Рішення № 97774771, 15.06.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2077/19

Провадження № 2/347/12/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

адвокатів: Богданця Ю.М., Андрусяк Г.В.,

представника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Косівської міської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Косівської міської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та пояснили, що ОСОБА_2 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 . Також на підставі державних актів на право приватної власності на землю вона являється власником земельних ділянок площею 0,2500га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та земельної ділянки площею 0,4803га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Земельні ділянки розташовані в АДРЕСА_1 . До житлового будинку позивачки від центральної дороги повз приміщення сільського фельдшерсько-акушерського пункту ще з 1935 року існувала дорога. Однак, відповідачка ОСОБА_3 чинить перешкоди їй у доступі до власного господарства, заклавши парканами земельну ділянку по якій проходила дорога та зазначає, що вона є власником даної земельної ділянки. Документи, які видані відповідачці є незаконними, оскільки при їх видачі не були дотримані вимоги містобудівної документації та умови генерального плану с.Шепіт. А тому, просять поновити строк позовної давності та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ №850561 від 30 вересня 2009 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8721 га кадастровий номер 2623688501020020088 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою село Шепіт участок Шепіт Косівського району Івано-Франківської області, який виданий на підставі рішення 12 сесії п`ятого демократичного скликання Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року та скасувати рішення 12 сесії п`ятого демократичного скликання Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року «Про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_3 » в частині передачі їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,8721 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою село Шепіт участок Шепіт Косівського району Івано-Франківської області. Просять позов задоволити.

Відповідачка та її представник позов не визнали та пояснили, що позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_3 з порушенням норм земельного законодавства. Твердження позивачки та її представника про те, що відповідачці передана у приватну власність земельна ділянка на якій знаходилася заїзна дорога до господарства позивачки і ця дорога проходила біля сільського медпункту і вела до господарства ОСОБА_2 не відповідає дійсності. Земельна ділянка площею 0,8721га для ведення особистого селянського господарства передана в приватну власність відповідачці на підставі рішення сесії Шепітської сільської ради від 27.11.2008р. В подальшому на неї виготовлений державний акт, присвоєно кадастровий номер та занесено на публічну карту с.Шепіт. На публічній карті відсутня дорога через земельну ділянку ОСОБА_3 , тобто державний акт на право приватної власності на землю виданий ОСОБА_3 законно. А тому, з цих підстав, вважають позов позивачки безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Представник Косівської міської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області не заперечив щодо задоволення даного позову та пояснив, що земельна ділянка відповідачці ОСОБА_3 передана у власність з порушенням норм земельного законодавства, оскільки не було враховано генерального плану с.Шепіт Косівського району, а також площа земельної ділянки, яка передана у власність відповідачці, не відповідає дійсній площі належної їй земельної ділянки. Косівською міською радою було перевірено погосподарські книги та встановлено невідповідність площі земельної ділянки вказаної в погосподарській книзі, площі, яка передана відповідачці у приватну власність, що свідчить про фальсифікацію документів. А тому, є всі підстави для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ №850561 від 30 вересня 2009 року, виданого ОСОБА_3 та скасування рішення Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено в судовому засіданні позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , що стверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.08.2007р.

Згідно копій державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ№874566 та серії ЯИ№874567 видно, що ОСОБА_4 також являється власником земельних ділянок площею 0,2500га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель та земельної ділянки площею 0,4803га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Земельні ділянки розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №2-655/07р. видно, що рішенням Косівського районного суду від 29.05.2007р. за ОСОБА_4 визнано право власності на вище вказане будинковолодіння та земельні ділянки, як спадкове майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_5 . А тому, на підставі даного рішення суду за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будинковолодіння та видані державні акти на земельні ділянки.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 стверджується, що ОСОБА_4 в зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дівоче прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_7 ».

Відповідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тобто, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є законним власником будинковолодіння в АДРЕСА_1 , однак, як ствердила в судовому засіданні позивачка та її представник, відповідачка чинить перешкоди їй у користуванні приватною власністю, а саме закрила дорогу, яка проходила від центральної дороги біля приміщення бувшого сільського фельдшерсько-акушерського пункту та вела як до її господарства так і до декількох сусідських господарств.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Твердження позивачки та її представника в судовому засіданні про те, що від центральної дороги на участку Шепіт Косівського району Івано-Франківської області біля приміщення сільського фельдшерсько-акушерського пункту в південному напрямку пролягала дорога до декількох господарств, в тому числі і до господарства позивачки відповідає дійсним обставинам справи та доказам дослідженим в судовому засіданні, зокрема викопіровкою з генерального плану с.Шепіт Косівського району, який долучений до матеріалів даної справи та був оглянутий в судовому засіданні.

Також як ствердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , він є сусідом позивачки та дорога від центральної дороги коло медпункту вела і до його господарства, однак ОСОБА_3 її перекрила, а тому він також не має доступу до свого господарства.

Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які являються депутатами сільської ради пояснили, що дійсно раніше була дорога від центральної дороги біля медпункту, однак відповідачка вже більше року як її закрила в зв`язку з чим перекрила доступ як до господарства позивачки, так і до інших господарств.

Статтею 16 Закону України від 17.02.2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населенного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, є виконавчий орган сільської ради.

Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району.

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Таким чином, організація проїзду повинна бути визначена шляхом розробки плану детального планування території чи зазначенням в генеральному плані, плані зонування території, які мають бути затверджені відповідними державними органами.

Такі докази позивачкою надано в судовому засіданні, оскільки матеріали справи містять викопіювання з генерального плану с.Шепіт Косівського району, де зазначена дорога, проте чому при видачі державного акту відповідачці такі обставини не були враховані, суду не відомо.

До матеріалів справи також долучено фотознімки, з яких видно, що проїзд до господарства позивачки перекритий. На даних фотознімках зображено огорожу, яка не відповідає твердженню представника відповідачки, що вона була встановлена близько 50 років тому, оскільки її вигляд дає можливість стверджувати про те, що вона була встановлена не так давно, як вона зазначає.

Відповідно акту земельної комісії від 11.04.2019р. встановлено, що до господарства ОСОБА_2 з іншої сторони дороги немає, що свідчить про те, що відповідачка обмежила доступ позивачці до її господарства.

Допитані судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які ствердили, що там ніколи не було дороги є родичами відповідачки, а тому їх покази можуть бути спрямовані на користь відповідачки.

Згідно ст.103 ЗК України власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 видано державний акт про право приватної власності на землю серії ЯЖ №850561 від 30 вересня 2009 року площею 0,8721 га кадастровий номер 2623688501020020088 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою село Шепіт участок Шепіт Косівського району Івано-Франківської області.

Даний державний акт був виданий на підставі рішення 12 сесії п`ятого демократичного скликання Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року.

Суд вважає вказані документи такими, що порушують норми земельного законодавства, оскільки зазначена площа земельної ділянки в Державному акті – 0,8721га не відповідає фактичним розмірам та площі земельної ділянки, яка числиться у погосподарській книзі за даним господарством -0,50га, тобто площа земельної ділянки суттєво різниться, а також жодним чином не було враховано генеральний план населеного пункту.

Згідно оглянутої в судовому засіданні погосподарської книги видно, що за господарством відповідачки числиться земельна ділянка площею 0,50га і на час передачі їй у приватну власність земельної ділянки площа земельної ділянки не змінювалася, а тому не відомом із якого фонду і на підставі яких документів їй передано у приватну власність 1,5294га землі.

Тобто, з даних обставин очевидним є те, що сільською радою відповідачці надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки разом з дорогою загального користування, порушивши при цьому права власників сусідніх земельних ділянок, які залишилися без дороги.

В судовому засіданні представник відповідачки стверджувала, що ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,8721га для ведення особистого селянського господарства передана у приватну власність на підставі рішення Шепітської сільської ради від 27.11.2008р. та 30.09.2009р. їй видано державний акт на дану земельну ділянку, а позивачці державний акт виданий значно пізніше 12.04.2010р. Таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи та не може бути підставою на підтвердження вимог відповідачки, оскільки рішенням Косівського районного суду за позивачкою було визнано право власності на будинковолодіння та земельні ділянки ще 29.05.2007р., тобто значно раніше ніж було рішення Шепітської сільської ради від 27.11.2008р. про передачу у приватну власність відповідачці спірної земельної ділянки. Проведена пізніше приватизація земельної не може бути підставою для визнання законності набуття відповідачкою права приватної власності на земельну ділянку, оскільки є суттєві порушення норм земельного законодавства, що підтвердилося в судовому засіданні як письмовими доказами так і поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13 , державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно з пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (стаття 96 ЗК України).

Аналіз наведених норм матеріального права, дає суду підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом місцевого самоврядування на підставі рішення 12 сесії п`ятого демократичного скликання Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року про передачу земельної ділянки у власність, виданий без достатніх на те законних підстав, а тому визнається судом недійсним.

Також, оскільки рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого і був виданий державний акт видане з порушенням норм земельного законодавства, про що не заперечили в судовому засіданні як представник Косівської міської ради, так і допитані судом в якості свідків депутати сільської ради, тому дане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачці ОСОБА_13 слід поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки як встановлено в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_3 закрила проїзд до господарства позивачки більше як рік тому, а тому з цих підстав, судом враховується вказаний термін на право звернення до суду з вказаним позовом.

На підставі наведеного ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст. 116, 120, 152 ЗК України, ст.ст.256-257 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ №850561 від 30 вересня 2009 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8721 га кадастровий номер 2623688501020020088 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою село Шепіт участок Шепіт Косівського району Івано-Франківської області, який виданий на підставі рішення 12 сесії п`ятого демократичного скликання Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року.

Скасувати рішення 12 сесії п`ятого демократичного скликання Шепітської сільської ради від 27 листопада 2008 року «Про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_3 » в частині передачі їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,8721 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою село Шепіт участок Шепіт Косівського району Івано-Франківської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк