Рішення № 97773750, 31.05.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2353/20

2/214/1111/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 травня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Шевченко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, уточнивши який просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року в розмірі 13 330 грн. 94 коп., яка складається з наступного: 6 598,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту; 6 598,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 2 558,80 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 3 062,38 грн.- нарахована пеня; 0,00 грн.- нараховано комісії, а також штрафів: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 611,00 грн. – штраф (процентна складова); судові витрати в розмірі 2102 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову наводить наступне. ОСОБА_1 (далі - відповідач) звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач, банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13.07.2010 року. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «умовами та правилами надання банківських послуг», «тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформований "ПРИВАТБАНК", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «умови та правила надання банківських «тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачкою для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з ра проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами 1,2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. 10.08.2010 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений» Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4 000,00 грн., що підтверджується довідкою , про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного його зміну за рішенням та ініціативою банку. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав; в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення п. 2.1.1.5.5 договору, а також ст .ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковою для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись і заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено і рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 12.03.2020 має заборгованість – 13 330 грн. 94 коп., яка складається з наступного: 6 598,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту; 6 598,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 2 558,80 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 3 062,38 грн.- нарахована пеня; 0,00 грн.- нараховано комісії; а також штрафів: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 611,00 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав т АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно змісту позовної заяви в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, відзиву на подавав, у зв`язку з чим на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: розрахунок (а.с.9-12,13-19,20 ), виписка за договором (а.с. 21-30), довідки (а.с. 31,32), анкета-заява (а.с.33), довідка про умови кредитування (а.с.34), витяг з умов та правил надання банківських послуг (а.с.35-59), відомості з єдиного державного реєстру (а.с. 63), банківська ліцензія (а.с.65), виписка (а.с.66), статут (а.с.67-68).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами: анкету – заяву (а.с.33), довідки (а.с.31,32), виписку за договором (а.с.21-30), довідку про умови кредитування (а.с.34), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме укладення кредитного договору, умови надання кредиту та порядок його погашення.

Суд вважає належними доказами: відомості з реєстру (а.с.63), банківську ліцензію (а.с.65), виписку (а.с.66), статут (а.с.67-68), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави здійснення позивачем діяльності щодо надання банківських послуг.

Суд вважає належним доказом: розрахунок (а.с. 9-12,13-19,20), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме суму заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає неналежними доказами: витяг з умов та правил надання банківських послуг (а.с.35-59),так як з цих документів не вбачається, що саме з цими документами ознайомився відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази, які визнані належними, допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані допустимими та належними є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 13.07.2010 року.

Як вбачається з виписки за договором відповідач до 22 вересня 2018 року активно користувався карткою, здійснював перекази зі своєї картки, розраховувався за покупки в магазинах, знімав готівку.

Як слідує з довідки про умови кредитування, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку у вигляді: пені, яка складається з добутку пені (1) (базова процентна ставка по договору : 30 – нараховується за кожен день прострочки) та пені (2) (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 чи більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.); штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Так, як слідує з довідки, банком здійснено випуск кредитної картки за кредитним договором №б/н за № НОМЕР_1 із терміном дії до липня 2014 року. Після цього пролонгування строку дії кредитної картки здійснено неодноразово, останній раз 13 лютого 2015 року з терміном дії до вересня 2018 року.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року станом на 12.03.2020 року складає 13 330 грн. 94 коп., яка складається з наступного: 6 598,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту; 6 598,76 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 2 558,80 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 3 062,38 грн.- нарахована пеня; 0,00 грн.- нараховано комісії, а також штрафів: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 611,00 грн. – штраф (процентна складова).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку, зокрема, заборгованості за тілом кредиту – 6598,76 грн.; 2558,80 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 3062,38 грн. - нарахованої пені; а також штрафів: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 611,00 грн. – штраф (процентна складова).

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Так, надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з виписки за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, останній раз у вересні 2018 року.

Таким чином, позивач, надавши відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, виконав свої зобов`язання за кредитним договором, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконував свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту.

Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд вважає дані вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Як передбачено умовами кредитного договору (довідкою про умови кредитування), у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку у вигляді:

- пені, яка складається з добутку пені (1) (базова процентна ставка по договору : 30 – нараховується за кожен день прострочки) та пені (2) (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 чи більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.);

- штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитних зобов`язань шляхом нарахування та стягнення пені або штрафу.

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні судом таких норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту довідки про умови кредитування видно, що підставою нарахування пені та штрафу є порушення строків виконання грошового зобов`язання, тобто за одне й те саме порушення, тому підстави для одночасного стягнення пені та штрафів, відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором.

З огляду на рівень виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, допущення систематичного прострочення вимог, дотримуючись принципів розумності та справедливості, уникнення подвійної відповідальності за одне порушення, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 3062,38 грн. та відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» штрафу в розмірі 500,00 грн. – фіксована частина, та 611,00 грн. – процентна складова.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 2558,80 грн., суд вважає дані вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6598 грн. 76 коп., відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 2558 грн. 80 коп., пені в сумі 3062 грн. 38 коп., атому позов підлягає частковому задоволенню.

За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог із стягненням з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року станом на 12.03.2020 року в загальному розмірі 12219 грн. 94 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту – 6598 грн. 76 коп., відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 2558 грн. 80 коп., та пені в сумі 3062 грн. 38 коп.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (91,66%), згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог, що становить 1926 грн. 69 коп.

Керуючись ст.ст.15, 16, 525, 526, 546, 549, 631, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 223, 228, 258-260, 263-265, 274, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д, заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року в загальному розмірі 12219 грн. 94 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту – 6598 грн. 76 коп., відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 2558 грн. 80 коп., та пені в сумі 3062 грн. 38 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1-д, витрати по сплаті судового збору в сумі 1926 грн. 69 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов