Ухвала суду № 97773126, 16.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8554/20

Провадження № 1-кп/0203/458/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді – Вусик Є.О.;

при секретарі – Залізняк І.С.;

за участю:

прокурора – Лупашку Л.Л.;

обвинуваченого – ОСОБА_1 ;

захисника обвинуваченого – адвоката Тимченка О.В.;

представника потерпілого – Дубовенка А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020040030000972 13 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат Тимченко О.В. заявив усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не розкриває об`єктивну сторону кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , не встановлено, який нормативно правовий акт, статут, інструкцію чи положення порушив його підзахисний. Також вказав, що в обвинувальному акті не вказано яка неправомірна вигода та в інтересах кого була отримана.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Прокурор Лупашку Л.Л. зазначила, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам КПК України, а тому, просила відмовити у задоволенні клопотання захисника та призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акту.

Представник потерпілого - Дубовенко А.В., також, просив відмовити у задоволенні клопотання захисника, з підстав зазначених прокурором, та призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії»: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати скрізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають суттєве значення, а його некоректність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Приймаючи рішення про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 прокурору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 364-1 КК України передбачено покарання за зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Ч. 2 ст. 364-1 КК України, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_1 , визначено покарання за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Суб`єктивна сторона злочину - умисна чи змішана форма вини. При цьому ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Обов`язковими ознаками суб`єктивної сторони цього злочину є також: а) корисливий мотив; б) спеціальна мета - одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб (див. п. 10 коментаря до цієї статті).

Так, відповідно до змісту обвинувального акту, в результаті злочинних дій ОСОБА_1 , який у період з 08.10.2014 року по 12.05.2016 року являвся директором ПП «ОПО», які виразились у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, Державному космічному агентству України спричинені збитки в сумі 943700 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та у відповідності до п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Тобто, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364-1 КК України, - зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе або інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою цієї юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Разом із тим, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040030000972 відносно ОСОБА_1 , а саме, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказано, що «… ОСОБА_1 , будучи директором ПП «ОПО», єдиним засновником, власником, керівником та працівником у штаті підприємства, діючи умисно, маючи умисел на протиправне заволодіння нежитловою будівлею, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_1 ), зловживаючи повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та ПП «ОПО», використовуючи всупереч законним інтересам юридичної особи приватного права свої повноваження...».

Тобто, перевіряючи обвинувальний акт, судом встановлено невідповідність обставин, а саме, розбіжності з приводу того, хто ж все-таки отримав, чи мав на меті отримати неправомірну вигоду ОСОБА_1 та ПП «ОПО» чи ОСОБА_1 та інші особи.

За вказаних обставин в обвинувальному акті, також, фігурують і «фізичні особи», яким під час процедури банкрутства було реалізовано нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак в обвинувальному акті про їх зв`язок з обвинуваченим не зазначено.

Тож, сформульоване прокурором обвинувачення очевидно не узгоджується з наведеною ним самим правовою кваліфікацією в контексті викладу фактичних обставин злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_1 .

Окрім зазначеного, суд встановив, що сформульоване щодо ОСОБА_1 обвинувачення взагалі не містить такої обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364-1 КК України, як корисливий мотив.

Також, обвинувачення не містить інформації, в чому конкретно дії ОСОБА_1 суперечили інтересам юридичної особи приватного права, яку неправомірну вигоду мав на меті отримати для себе чи інших осіб обвинувачений, в розумінні Примітки до ст. 364-1 КК України, і чи отримав її в кінцевому результаті.

Зазначене не дає змоги суду зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичним формулюванням.

Такі суперечності позбавляють суд можливості роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення у відповідності до вимог ст. 348 КПК України.

Вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах останнього відповідно до обвинувального акту.

Завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі, під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить оманливими засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому, є неприпустимим. Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, його розмиті межі, відсутність конкретизації обставин та, взагалі, упущення важливих складових як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони злочину, порушує право на захист обвинуваченого, оскільки унеможливлює реалізацію такого права за таких умов.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, і їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання, а тому, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Тимченка О.В. про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020040030000972 13 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України – задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040030000972, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 травня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, повернути прокурору Центральної окружної прокуратури м. Дніпра, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Є.О. Вусик