Рішення № 97773093, 15.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/522/21

Провадження № 2/0203/574/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пилипенко А.С.,

за участю в режимі відеоконференції

представника позивача – адвоката Коноваленка О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», треті особи без самостійних вимог – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

встановив:

09 лютого 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», в якій третіми особами без самостійних вимог були зазначені – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачу стало відомо про існування виконавчого провадження про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості. Вказане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису № 12488 від 16 липня 2020 року. Позивач вважає виконавчий напис № 12488 таким, який вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусів, документи надані відповідачем для вчинення напису не відповідають дійсності і не підтверджують безспірність заборгованості, кредитних відносин з відповідачем у позивача ніколи не було. Зобов`язання за кредитним договором укладеним з ПАТ «Платинум Банк», який став підставою для вчинення виконавчого напису були погашені в травні 2014 року. За цих обставин позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12488, вчинений 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з позивача на користь відповідача коштів, стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового зору та витрат на оплату правової допомоги. (а.с.1-5)

Ухвалою від 10 лютого 2021 року позовну заву було залишено без руху, оскільки позивачем було сплачено судовий збір не в повному розмірі. (а.с.56-57)

16 лютого 2021 року представником позивача було усунуто недоліки позовної заяви, подано документ про доплату судового збору. (а.с.67-68)

Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса. Заява мотивована тим, що на підставі виконавчого напису відкрито виконавче провадження про стягнення з нього коштів. У разі невжиття заходів забезпечення позову відбудеться стягнення коштів за відсутності гарантій їх повернення при задоволенні позову, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. (а.с.28-30) Ухвалою від 11 лютого 2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову було задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 12488, вчиненого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С., про стягнення з позивача коштів на користь відповідача. (а.с.59-60)

Справа підсудна Кіровському районному суду м. Дніпропетровська на підставі ч.12 ст.28 ЦПК України, за місцем виконання оспорюваного виконавчого напису. Згідно матеріалів справи стягнення за виконавчим написом здійснюється шляхом списання коштів із заробітної плати позивача, який працює в Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», за адресою м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України, і призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників (а.с. 71-72), одночасно вирішено питання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. (а.с.72), також було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. – копії всіх матеріалів наявних в нотаріальній справі нотаріуса, які були підставою для винесення виконавчого напису № 12488 від 16 липня 2020 року , щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» заборгованості в сумі 29 934,80 грн. відповідно до договору про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту від 17 травня 2013 року за № 108292/0005XSGF укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк». (а.с.71-72)

В судове засідання 17 березня 2021 року було відкладено для повторного виклику сторін по справі. (а.с.79)

01 квітня 2021 року від представника відповідача на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказував, що виконавчий напис було вчинено у відповідності до вимог діючого на той час законодавства. (а.с.83-87) До відзиву представником відповідача були надані відповідні докази. (а.с.88-93)

01 квітня 2021 року від представника відповідача на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке обґрунтоване тим, що відповідач не погоджується з розміром витрат які позивач просить стягнути, оскільки до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення позивачем заявленого розміру витрат. За цих підстав представник відповідача просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу. (а.с.93-98)

06 квітня 2021 року представником позивача була подана уточнена позовна заява в якій зазначено, що з позивача на користь відповідача на підставі оспорюваного виконавчого напису було стягнуто грошові кошти в загального розмірі 10 524,25 грн., за цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 9 567 грн. 50 коп. стягнутих за виконавчим написом № 12488, вчиненим 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, та 669 грн. 00 коп. витрат за виконавчим провадженням № 62849937. (а.с.110-118) До уточненої позовної заяви були долучені додаткові докази. (а.с.119-120)

В судове засідання 06 квітня 2021 року сторони не з`явились, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.107), у зв`язку із чим розгляд було відкладено до 21 квітня 2021 року. (а.с.121)

19 квітня 2021 року до канцелярії Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. надійшли витребувані судом документи. (а.с.133-143)

В судовому засіданні 21 квітня 2021 року за участю представника позивача в режимі відеоконференції було прийнято уточнену позовну заяву, та оголошено перерву. (а.с.145)

11 червня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення судових витрат позивачем, в якому зазначено, що позивач просить долучити докази виконання представником своїх обов`язків та стягнути з відповідача 7 273 грн. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу. До клопотання були надані відповідні докази.

В судовому засіданні 15 червня 2021 року, за участю представника позивача в режимі відеоконференції було завершено розгляд справи.

Представник позивача в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з мотивів зазначених у позовній заяві, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, та стягнути кошти.

Позивач в судові засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на його адресу судових повісток та через свого представника.

Відповідач в судові засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу судових повісток. Суд враховує, що від відповідача на адресу суду надійшов відзив, що свідчить про обізнаність його про існування справи та хід її розгляду.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з`явилась, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на її адресу судових повісток. Суд враховує, що від третьої особи на адресу суду надішли копії витребуваних матеріалів, що свідчить про обізнаність його про існування справи та хід її розгляду.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. в судові засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на його адресу судових повісток, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.3. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (п.п. 3.2, 3.5 глави 16 Порядку).

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання не чинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Згідно приписів ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та не чинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

19 квітня 2021 року від приватного виконавця Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. надійшла копія виконавчого напису № 12488 вчиненого 16 липня 2020 року та копії документів які були надані ТОВ «Фінансова компанія Женева» до нотаріуса для вчинення оспорюваного виконавчого напису. З яких встановлено, що 17 травня 2013 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 108292/0005XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти, в свою чергу остання зобов`язалась їх повернути. Вказаний договір було укладено в письмовій формі без нотаріального посвідчення. Також нотаріусом були надані договір про відступлення прав вимог № 147 від 22 березня 2018 року щодо наявності в відповідача права вимоги. (а.с.135-142)

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчиненого на підставі угоди, яка не була нотаріально посвідчена, чим було порушено вимоги Переліку № 1172, що в свою чергу є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».

З огляду на викладене, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого на той час законодавства, суд приходить до висновку, що повній вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса підлягає виконанню таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача коштів відрахованих із заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою стягувача – ТОВ «Фінансова компанія «Женева» (а.с.10) на підставі виконавчого напису № 12488 вчиненого 16 липня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. 19 серпня 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 62849937, про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Женева» заборгованості. (а.с.11)

15 вересня 2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. (а.с. 14) Вказана постанова була направлена на адресу місця роботи ОСОБА_1 до Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для виконання. (а.с.14 на зв.)

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно із наданою позивачем довідкою про здійснення відрахування та виплати за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року із заробітної плати позивача за виконавчим листом було утримано в загальному розмірі 10 524,25 грн.,з яких 9 567 грн. 50 коп. сума погашення основного боргу та 669 грн. 00 коп. витрат на проведення виконавчих дій. (а.с. 128)

Разом з тим, як було встановлено, стягнення сум проводилось на підставі виконавчого напис нотаріуса, який було визнано таким, що не підлягає виконанню. За цих обставин суд приходить до висновку, що стягнуті з позивачки суми були набуті без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України», особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

З огляду на вище викладене, враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія «Женева» безпідставно набуло 10 524,25 грн., які були стягнути з позивача за виконавчим написом, який було визнано таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вказаних коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На понесення позивачем витрат на правову допомогу було надано, акт надання послуг № 1 на загальну суму 7 273 грн., договір про надання правової допомоги від 24 грудня 2020 року укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , квитанції до прибуткового касового ордера № 2021/04-06 від 06 квітня 2021 року про сплату 2 000 грн., № 2020/12-24 від 24 грудня 2020 року про сплату 4 000 грн., № 2021/06-07 від 07 червня 2021 року про сплату 975 грн.

Згідно з вказаним актом здачі-прийому послуг, до складу суми послуг входить: 1 200 грн. – представництво клієнта в судовому засіданні 21 квітня 2021 року, 1 200 грн. – складення адвокатських запитів до ТОВ «ФК «Женева» та приватному виконавцю Клименко Р.В., 300 грн. – ознайомлення з матеріалами цивільної справи та аналіз судової практики, 1 800 грн. – складання позовної зави, 1350 грн. – складання заяви про забезпечення позову, 900 грн. – складання уточненої позовної заяви, 70 грн., 53 грн., 35 грн. 140 грн. – компенсація поштових витрат.

Разом з тим, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з підготовки документів щодо усунення недоліків позовної заяви в розмірі 225 грн., оскільки позивач та його представник не були позбавлені можливості подати належним чином оформлені документи з метою відкриття провадження у цивільній справі.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 7 048,00 грн., які складаються з витрати на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом, а разом в розмірі 1362 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 14, 192, 524, 526, 530, 533-535, 625-627, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 141, 247, 264, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 12488, вчинений 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» (код ЄДРПОУ 40888017, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12) коштів в розмірі 29 934 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривень 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» (код ЄДРПОУ 40888017, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 9 567 грн. 50 коп. стягнутих за виконавчим написом № 12488, вчиненим 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, 669 грн. 00 коп. витрат за виконавчим провадженням № 62849937, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 362 грн. 00 коп., витрати на оплату правової допомоги в розмірі 7 048 грн. 00 коп., а разом: 18 646 (Вісімнадцять тисяч шістсот сорок шість) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 18.06.2021.

Суддя С.В. Єдаменко