Рішення № 97772830, 15.06.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1343/19

Провадження № 2/201/193/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

за участю представника позивача – адвоката Окорського В.В.

за участю відповідачки – ОСОБА_1

за участю представника відповідачки – адвоката Федорця Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа – Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 04.02.2019р. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа – Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні.

Ухвалою судді від 14.03.2019р. позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження з призначенням розгляду в загальному позовному провадженні у підготовче засідання (а.с.№ 44 т. №1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з лютого 2010р. по вересень 2017р. він перебував з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . З вересня 2017р. вони з відповідачкою проживають окремо, дитина проживає з матір`ю. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/9777/18 від 22.10.2018р. з нього стягнуто аліменти у розмірі 1 500 грн. щомісячно на утримання малолітнього сина. Відповідно до характеристики з місця роботи, а саме ТОВ «Вордком» від 06.09.2018р., позивач працює на посаді інженера в ТОВ «Вордком», має позитивні відгуки від замовників щодо виконання своїх обов`язків. Шкідливих звичок не має, займається спортом, в колективі користується повагою та авторитетом. З вересня 2017р. стосунки між сторонами погіршилися без наявних на те підстав, у зв`язку з чим відповідачка постійно намагається унеможливити спілкування з сином, що підтверджується зверненнями з безпідставними заявами до правоохоронних органів. Також відповідачка ніколи не повідомляє його про місцезнаходження дитини, коли він намагається поспілкуватися з дитиною. У зв`язку з цим, позивач був вимушений звернутися до Соборної районної у м. Дніпрі ради з заявою про визначення способу у вихованні сина. Вказану заяву було розглянуто та прийнято рішення №302 від 21.09.2018р., яким було визначено спосіб його участі у вихованні сина, а саме: «Визначити батькові способи участі у вихованні сина та спілкування з ним таким чином: кожного четверга з 18.00. до 20.00. в присутності матері дитини в місцях, які відповідають вікові дитини; кожної суботи з 11.00. до 14.00. в присутності матері дитини в місцях, які відповідають вікові дитини». Проте, відповідачка ОСОБА_1 не виконує це рішення Соборної районної у м. Дніпрі ради та не дає дитині можливість спілкувати з батьком навіть у визначенні у рішенні години та спосіб. Вищевказане рішення позивачем було отримано 25.09.2018р. і, починаючи з 27.09.2018р., він у визначений час приходив за адресою проживання сина за адресою: АДРЕСА_1 , для спілкування. Втім, 25.10.2018р., 27.10.2018р., 01.11.2018р., 03.11.2018р., 08.11.2018р., 10.11.2018р., 15.11.2018р., 17.11.2018р., 22.11.2018р., 24.11.2018р., 29.11.2018р., 01.12.2018р. та 06.12.2018р. його зустрічі із сином не відбулися з причини фізичного ненадання відповідачкою йому можливості навіть спілкуватися з дитиною. Він не може фактично реалізувати виконання рішення Соборної районної у м. Дніпрі ради №302 від 21.09.2018р., оскільки ОСОБА_1 дитину для побачень не дає та на його телефоні дзвінки не відповідає (а.с. № 3-7 т. №1).

Позивач наполягав на зобов`язання матері ОСОБА_4 (відповідачку у справі) не чинити перешкод батьку у спілкуванні з дитиною та встановити у вихованні та спілкуванні батька з сином певні способи участі, побачень з дитиною. 03.07.2020р. представник позивача подав уточнений позов в частині днів та часів побачень з дитиною, отже суд не наводить у цій частині рішення суду перелік цих днів та часів, які зазначені у позовній заяві в редакції від 04.02.2019р. Не змінними залишилися в подальшому лише вимоги,що усі побачення з дитиною повинні відбуватися без присутності матері.

25.06.2019р. до суду надійшов висновок голови Соборної районної у місті Дніпрі ради Тімарєва А.С. № 136/05-38 про визначення ОСОБА_2 способів участі у вихованні сина (а.с. № 57-58 т. № 1).

Суд в цій частині рішення суду не надає аналіз цьому висновку, оскільки після уточнення позовних вимог та на іншій базі доказів сторін до суду було надано інший висновок від 26.04.2021р. № 5/6-54 про визначення позивачу способів участі у вихованні сину, якому і буде даватися оцінка судом при розгляді цивільно-правового спору (а.с. № 53, 55-56 т. № 2).

15.07.2019р. від представника відповідачки – адвоката Федорця Є.Є. (діє за ордером від 16.07.2019р. – а.с. № 64 т. № 1) надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України (а.с. № 61-62 т. № 1).

Представником відповідачки – адвокатом Федорцем Є.Є. (діє за ордером від 16.07.2019р. – а.с. № 64 т. № 1) 18.11.2019р. підготовано відзив на позов, де адвокат, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилався на те, що ОСОБА_1 ніколи не чинила і не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Дитина ОСОБА_5 через протиправну поведінку батька по відношенню до нього самого та його матері ОСОБА_1 має неприязні стосунки з батьком та категорично не хоче з ним спілкуватись. Вказані обставини підтверджуються довідкою КЗ «Дніпропетровський центр соціально – психологічної допомоги» ДОР від 05.02.2019р., куди ОСОБА_1 зверталась по соціально – психологічну допомогу (а.с. № 76-78 т. № 1).

Ухвалою суду від 28.01.2020р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) представнику відповідачки було відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі,оскільки порядок участі позивача у спілкуванні з дитиною, який визначений рішенням виконкому Соборної у м. Дніпрі ради, не є рішенням суду (а.с. № 114 т. № 1).

Підготовче засідання відповідно до положень ст. 197, п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України було проведено 28.01.2020р. та призначено справу до судового розгляду (а.с.№ 114 т. № 1).

03.07.2020р. представником позивача ОСОБА_2 – адвокатом Кушніром В.В. (діє за ордером від 28.01.2020р. – а.с. № 112 т. № 1) подано уточнену позовну заяву (а.с. № 159-160).

Судом було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву представника позивача поза межами підготовчого провадження з урахуванням положень ч. 8 ст. 7 СК України, яка регулює загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім,ї. Також судом таке рішення було прийнято з урахуванням зміни адвокатів у позивача (адвокат Кульбач С.О. (діяв за ордером від 17.01.2020р.) та адвокат Кушніра В.В. (діє за ордером від 28.01.2020р.) (а.с. № 112, 128 т. № 1).

Крім того, заперечень щодо прийняття уточненої редакції позовних вимог поза межами підготовчого провадження відповідачка не висловила.

В обґрунтування позовних вимог в уточненій редакції від 03.07.2020р. представник позивача - адвокат Кушнір В.В., не змінюючи підстав позовних вимог, лише змінив вимоги ОСОБА_2 в частині днів та часів побачень батька з дитиною, на яких наполягав позивач (а.с. № 159-160 т. № 1).

Так, позовними вимогами стали вимоги про зобов`язання матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_1 не чинити перешкод батьку у спілкуванні з дитиною та встановити у вихованні та спілкуванні батька з сином такі способи участі, побачень з дитиною : кожного парного тижня: вівторок (з 18год.вечора вівторка до 8.00 ранку середи), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; четвер (з 18год. четверга до 8.00 ранку п`ятниці), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; субота (з 09 години суботи до 12.00 години неділі), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; кожного не парного тижня: понеділок (з 18год.вечора понеділка до 8.00 ранку вівторка), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 (з 18год. середи до 8.00 ранку четверга), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; п`ятниця (з 18год. п`ятниці до 19.00год. суботи), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ;неділя (з 18год. неділі до 08.00год. понеділка), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 .

Правом подачі відзиву на уточнені позовні вимоги відповідачка не скористалася, лише заявила клопотання про допит свідків (а.с. № 240 -242 т. № 1), яке було задоволено під час судового засідання 12.05.2021р., про що постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України (а.с. № 58-59 т. № 2, дія № 33).

Ухвалою суду від 26.10.2020р. у третьої особи було витребувано висновок стосовно визначення способів участі у вихованні сина з урахуванням уточнення позовних вимог від 03.07.2020р. та наданих сторонами 28.09.2020р. та 26.10.2020р. додаткових письмових доказів (а.с. № 3 т. № 2).

Висновок Голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради Федоренка В.В. від 26.04.2021р. № 5/6-54 про визначення позивачу способів участі у вихованні сина надійшов до суду 05.05.2021р. (а.с. № 53, 55-56 т. № 2).

Ухвалою суду від 15.03.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) було замінено третю особу у справі з Органу опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради на Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради відповідно до рішення ДМР № 81/60 від 02.09.2020р. (а.с. № 36 т. № 2).

В судових засіданнях у справі 12.05.2021р. та 15.06.2021р. позивач та його представник - адвокат Окорський В.В. (діє на підставі ордеру від 28.09.2020р. – а.с. № 22 т. № 2 ) позовні вимоги в уточненій редакції підтримали, наполягали на їх задоволенні, незважаючи на висновок третьої особи від 26.04.2021р., зазначали, що суд не пов`язаний в будь-якому випадку з висновком та повинен розглядати справи на підставі тих доказів, що наявні у справі.

Відповідачка в судовому засіданні 12.05.2021р. змінила свою позицію щодо повного невизнання позовних вимог, яка була викладена її представником адвокатом Федорцем Є.Є. по тексту відзиву на позов від 18.11.2019р. (а.с. № 76-78 т. № 1), зазначала, згодна надавати можливість батьку дитини спілкуватися з малолітнім ОСОБА_3 , втім тільки у її присутності та у визначені висновком від 26.04.2021р. дні та години. Відповідачка також зазначала, що вона особисто перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною не чинила та не буде чинити, це син не бажає спілкуватися з батьком, оскільки батько бив відповідачку на очах сина, а також бив і самого сина. Отже ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 в редакції від 03.07.2020р. визнала частково.

Такої самої позиції відповідачка, а також її представник адвокат Федорець Є.Є. додержувалися і під час судового засідання 15.06.2021р.

Представник третьої особи в судове засідання 12.05.2021р. та 15.06.2021р. не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази (а.с. № 62 т. № 2).

Ухвалами суду від 12.05.2021р. (постановлені без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України – а.с. № 58-59 т. № 2, дія № 17, 18) було прийнято рішення про розгляд цивільної справи в судовому засіданні 12.05.2021р. за відсутності представника відповідачки – адвоката Федорця Є.Є. (з урахуванням згоди відповідачки) та представника Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради (з урахуванням заяви представника третьої особи - ОСОБА_7 від 05.05.2021р., діє на підставі довіреності від 12.01.2021р. - а.с. № 53, 54 т. № 2).

Ухвалою суду від 15.06.2021р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України – а.с. №77-80 т. № 2, дія № 85) було прийнято рішення про закінчення розгляду цивільної справи в судовому засіданні 15.06.2021р. за відсутності позивача (з урахуванням присутності його представника) та представника Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради (з урахуванням заяви представника третьої особи - ОСОБА_7 від 05.05.2021р., діє на підставі довіреності від 12.01.2021р. - а.с. № 53, 54 т. № 2).

При розгляді справи в судових засіданнях 12.05.2021р. та 15.06.2021р. здійснювалась повна фіксація судового процесу технічними засобами у відповідності до положень ч.1 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень відповідачки стосовно позовних вимог (позовні вимоги в редакції від 03.07.2020р. ОСОБА_1 визнала частково), допитавши 15.06.2021р. свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Стаття 51 Конституції України гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічна норма міститься також у ч. 6 ст. 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братися до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08.07.2003р., «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009р.).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про охорону дитинства”, на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Частина 3 ст. 11 та ст. 15 вищеназваного закону встановила, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків, прямих контактів.

Стаття 141 СК України зазначає, що мати, батько мають рівні права, обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 157 СК України той з батьків, з ким проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право звернутися з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч. 1 ст. 151 СК України).

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ч. 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України ).

При розгляді справи встановлено наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

З лютого 2010р. по вересень 2017р. сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу (цього періоду фактичних шлюбних відносин відповідачка не спростовувала).

За час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується наявними доказами у справі (а.с. № 8 т. №1).

З вересня 2017р. сторони почали проживати окремо, дитина проживає з матір`ю.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/9777/18 від 22.10.2018р. з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1 500 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 до його повноліття на користь матері дитини (а.с. № 68-69 т. № 2 ).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/8584/18 від 19.07.2019р. місце проживання малолітнього сина визначено з відповідачкою у справі (а.с. № 70-71 т. № 2)

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2019р. було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2019р. (а.с. № 72-74 т. № 2)

Позивач, будучи особисто присутнім в судовому засіданні 12.05.2021р. стверджував, що він працює за основним місцем роботи на ДКБ «Південне» інженером-конструктором та за сумісництвом з 2016р. на ТОВ «Вордком» інженером по сервісному обслуговуванню медичного обладнання.

Ці обставини підтверджуються характеристикою з одного місця роботи та договором найму ліжко-місця у гуртожитку з іншого місця роботи (а.с. № 10, 161-162 т. № 1).

Відповідно до характеристики ОСОБА_2 з місця роботи ТОВ «Вордком» від 06.09.2018р. ОСОБА_2 працює на посаді інженера в ТОВ «Вордком» з жовтня 2016р., має позитивні відгуки від замовників щодо виконання своїх обов`язків. Шкідливих звичок не має, займається спортом, в колективі користується повагою та авторитетом (а.с. № 10 т. № 1).

ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (а.с.№ 185-186 т. № 1).

Позивач по тексту позову стверджував, що з вересня 2017р. стосунки між сторонами погіршилися без наявних на те підстав, у зв`язку з чим відповідачка постійно намагається унеможливити спілкування батька з сином. Також ОСОБА_2 зазначав, що відповідачка ніколи його не повідомляє про місцезнаходження дитини, коли він намагається поспілкуватися з дитиною та інше. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 звернувся до Соборної районної у м. Дніпрі ради з заявою про визначення способу у виховані сина.

Заяву розглянуто Соборною районною у місті Дніпрі радою та прийнято рішення №302 від 21.09.2018р., яким було визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина, а саме: «Визначити батькові, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , способи участі у вихованні дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкування з ним таким чином: кожного четверга з 18.00 до 20.00 в присутності матері дитини в місцях, які відповідають вікові дитини; кожної суботи з 11.00 до 14.00 в присутності матері дитини в місцях, які відповідають вікові дитини» (а.с. № 12-13 т. № 1).

Позивач в судовому засіданні 12.05.2021р. посилався на те, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує рішення Соборної районної у місті Дніпрі ради № 302 від 21.09.2018р. та не дає дитині можливість спілкувати з батьком навіть у визначенні у рішенні години та спосіб.

Так, позивач у визначений Соборною районною у місті Дніпрі радою час приходив за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , для спілкування з сином, однак, 25.10.2018р., 27.10.2018р., 01.11.2018р., 03.11.2018р., 08.11.2018р., 10.11.2018р., 15.11.2018р., 17.11.2018р., 22.11.2018р., 24.11.2018р., 29.11.2018р., 01.12.2018р. та 06.12.2018р. його зустрічі із сином ОСОБА_3 не відбулися. На підтвердження неможливості бачитися з сином ОСОБА_3 у ці дні позивачем надано чисельні звернення ОСОБА_2 до Голови Соборної у місті Дніпрі ради (а.с. № 16-40 т. № 1).

Як стверджує позивач, зустрічі (спілкування) з сином не відбувалися через те, що саме ОСОБА_1 не надавала йому таких можливостей, навіть не відповідала на телефонні дзвінки.

Відповідачка в судових засіданнях 12.05.2021р. та 15.06.2021р., напроти, стверджувала, що ніколи не чинила і не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Спілкування дитини з батьком не відбувається через протиправну поведінку батька по відношенню до сина (яка також мала місце) та по відношенню і до неї самої. Отже, наразі, ОСОБА_3 має неприязні стосунки з батьком та категорично не бажає з ним спілкуватись.

Вказані обставини підтверджуються довідкою КЗ «Дніпропетровський центр соціально – психологічної допомоги» ДОР від 05.02.2019р., куди ОСОБА_1 зверталась по соціально – психологічну допомогу їй та сину, де зазначено, що при згадуванні батька у ОСОБА_3 проявляється механізм психологічного захисту – витиснення, заперечення та відчуження. Такі прояви можуть свідчити про те, що дитина в минулому пережила психологічну травму або знаходиться у стані небезпеки (а.с. № 81-82 т. № 1).

Крім того, в матеріалах справи наявний психологічний висновок спеціаліста про повне психодіагностичне обстеження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначено, що хлопець психоемоційно більше прихильний до мами, ніж до батька, має з матір`ю більш тісний емоційний зв`язок (а.с. № 248-251 т. № 1).

Поза увагою суду не може залишатися той факт, що 13.03.2020р. постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Судом було встановлено, що позивач вчинив домашнє насильство відносно своєї матері та сестри, у зв`язку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. № 245-247 т.№ 1).

Отже, на думку суду, ккоення 14.12.2019р. цього адміністративного правопорушення по відношенню до своїх членів сім`ї (батька, матері, сестри) підтверджує схильність позивача до вчинення дій психологічного характеру (домашнє насильство - ст. 173-2 КУпАП).

До речі, з тексту зазначеної постанови суду вбачається, що ОСОБА_2 вчинив 14.12.2019р. домашнє насильство, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач сам до уточненої редакції позовних вимог від 03.07.2020р. долучив договір № 24 від 17.06.2020р. по надання в найм ліжко-місця у житловій будівлі коридорного типу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» робітникам ДКБ «Південне» (а.с. № 161-162 т. № 1). Отже, суд робить висновок, що саме через конфлікти в родині (з батьком, матір,ю та сестрою) позивач залишив місце постійного проживання (станом на червень 2020р.) та винаймав за місцем роботи житлову кімнату у гуртожитку.

За вищезазначеного суд не може в рішенні суду посилатися на позитивну характеристику позивача за місцем роботи на ТОВ «Вордком», оскільки вона датована ще 06.09.2018р., тоді як через 1,5 роки ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство по відношенню до членів родини.

З тих самих підстав суд критично оцінює характеристику, яку до матеріалів справи долучив позивач з місця роботи у ТОВ «Компанія Малбі», де ОСОБА_2 з 2011р. до 2016р. (а.с. № 188 т. № 1), а також характеристику № 66 датовану 17.09.2018р., яка підписана завідувачкою КЗО ДНЗ № 164 Логвиненко Н.В. (а.с. № 190 т. № 1). .

Крім того, позивач зазначав, що на ТОВ «Вордком» він працює за сумісництвом (основне його місце роботи ДКБ «Південне»), отже колектив ТОВ «Вордком» не мав можливості дати таку характеристику позивача, як найбільше відповідає його рисам та схильностям. Характеристику з основного місця роботи позивач суду не надав.

Характеристику з місця проживання у гуртожитку (а.с. № 187 т. № 1) суд оцінює критично, оскільки вона не завірена печаткою підприємства, крім того, вона свідчить про те, що ОСОБА_2 начебто проживає у гуртожитку з 31.03.2020р., тоді як позивач до уточненого позову долучив договір № 24 по надання в найм ліжко-місця, який датовано 17.06.2020р. і де зазначено, що ліжко-місце йому надано лише з 03.06.2020р. (а.с. № 161-162 т. № 1).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 (провідний фахівець, психолог, психотерапевт) підтвердила свій висновок спеціаліста від 22.10.2020р. та суду свідчила про те, що з 25.05.2020р. по теперішній час триває довгостроковий психологічний курс лікування ОСОБА_3 , який приходить до неї 1 раз на тиждень. Свідок суду свідчила про те, що дитина спочатку була пригнічена, згодом її стан покращився, мати дитини скаржилася на нервовий стан дитини та на енурез вночі у ОСОБА_3 . Через декілька відвідувань її, як психолога-психотерапевта, енурез вночі у хлопчика зник. Свідок суду також розповіла, що ОСОБА_3 під час зустрічей з нею завжди починав хвилюватися, коли згадував про батька, їй розповідав, що батько бив і його і матір, навіть дитина була свідком ґвалтування батьком його ( ОСОБА_3 ) матері (а.с. № 248-245 т. № 1, а.с. № 63-65 т. № 2).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 (син відповідачки від першого шлюбу) суду свідчив про те, що ОСОБА_2 жив з ними по АДРЕСА_1 близько 4-х років (десь з 2011р. до 2015р., або з 2012р. до 2016р.), куди потім пішов проживати він не знає. Свідок суду розповів, що позивач постійно ображав і його особисто і матір, матір ображав навіть і в його присутності, також бив їх обох (матір бив на його очах). Випадків, щоб позивач бив саме ОСОБА_3 він не бачив, втім бачив, як ОСОБА_2 фактично насильно відбирав ОСОБА_3 у матері та заштовхував його до громадського транспорту. Було багато випадків, коли він приходив до їх будинку та чув відмову матері побачити ОСОБА_3 , то відразу викликав наряд поліції, щоб ті допомогли побачити сина. ОСОБА_11 суду свідчив і про те, що його особисто вітчим примушував виконувати домашні завдання до глибокої ночі (навіть до 3-х ночі), фактично не давав йому спати, він нічого не запам`ятовував через таку «допомогу» у навчанні та контроль (а.с. № 66-67 т. № 2)

Втім, суд, як належні та допустимі докази, які позитивно характеризують особу батька ОСОБА_2 , приймає долучені позивачем довідки про те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (а.с.№ 185-186 т. № 1).

Позивач наполягає в уточненому позові в редакції від 03.07.2020р. (а.с.№ 159-160 т.№ 1) на встановленні у вихованні та спілкуванні батька з сином таких способів участі, побачень з дитиною, а саме: кожного парного тижня: вівторок (з 18год.вечора вівторка до 8.00 ранку середи), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; четвер (з 18год. четверга до 8.00 ранку п`ятниці), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; субота (з 09 години суботи до 12.00 години неділі), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; кожного не парного тижня: понеділок (з 18год.вечора понеділка до 8.00 ранку вівторка), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 (з 18год. середи до 8.00 ранку четверга), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ; п`ятниця (з 18год. п`ятниці до 19.00год. суботи), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 ;неділя (з 18год. неділі до 08.00год. понеділка), з правом ночівлі на місцем проживання: АДРЕСА_2 , без присутності матері ОСОБА_1 .

Втім, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих позовних вимог.

05.05.2021р. до суду надійшов висновок Голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради Федоренка В.В. від 26.04.2021р. № 5/6-54 про визначення позивачу способів участі у вихованні сина, відповідно до якого доцільним вважається визначення батькові ОСОБА_2 способи участі у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуванні з ним таким чином: кожного понеділка з 17.00.год до 18.00 год. в місцях, які відповідають вікові дитини в присутності матері; кожну п`ятницю з 17.00.год до 18.00 год. в місцях, які відповідають вікові дитини в присутності матері (а.с. № 55-56 т. № 2).

Суд в повному обсязі погоджується з вищезазначеним висновком щодо часу та способу побачень сина з батьком.

Визначаючи можливість побачень сина з батьком лише в присутності матері, суд виходить з віку дитини, відсутності між ОСОБА_2 та його 8-ми річним сином ОСОБА_3 , сталих добрих та чутливих стосунків, які зазвичай притаманні відношенням між дітьми та їх батьками, а також схильності позивача до вчинення дій психологічного характеру до членів родини (домашнє насильство - ст. 173-2 КУпАП).

Визначаючи можливість побачень сина з батьком без залишення вночі за місцем його проживання (гуртожиток за адресою: АДРЕСА_4 ), тобто тільки в вечірній час з 17.00. до 18.00., суд виходить, по-перше, з того, що позивач не має постійного житла, оптимального та комфортного для дитини (позивач проживає в кімнаті у гуртожитку, де туалет та душ в самій кімнаті відсутні), по-друге, з того, що і позивач и відповідачка працюють вдень, отже зустрічі батька зранку або вдень неможливі. Крім того, як зазначалось вище, неможливість залишення малолітнього сина вночі з батьком без матері, пояснюється також відсутністю сталих добрих та чутливих стосунків між ними.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що долучений позивачем договір № 24 від 17.06.2020р. по надання йому в найм ліжко-місця у житловій будівлі коридорного типу ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» робітникам ДКБ «Південне» укладено лише до 03.06.2021р. (а.с. № 161-162 т. № 1). Іншого договору ні позивач, ні його представник в день розгляду судом справи не надали.

Суд також зазначає, що позивач в судовому засіданні повідомив, що за основним місцем роботи в ДКБ «Південне» він працює кожного буднього дня з 07.00год. до 15год.45хв. (винятки тільки на період карантину), потім у нього є ще робота за сумісництвом в ТОВ «Вордком», отже при такому графіку роботи, позивач жодним чином не може забезпечити прибуття сина під час навчального року до школи до початку занять.

Днів та часів (кожного понеділка з 17.00.год до 18.00. год. та кожної п`ятниці з 17.00.год до 18.00 год.), які визначені висновком від 26.04.2021р. № 5/6-54, та з чим повністю погоджується суд, цілком достатньо для того, щоб поступово відбудовувати стосунки між батьком та малолітнім сином.

Графік роботи матері дитини (працює викладачем в навчальному закладі кожного буднього дня з 08год.45хв. до 16год.45хв.) дозволить виконувати рішення суду та додержуватися визначених часів для побачень в будні батька з сином ОСОБА_3 .

Долучений до матеріалів справи позивачем консультативний висновок лікаря-психіатра ММЦ «Оксфорд Медикал-Днепр» від 20.07.2020р. (а.с. № 184 т. № 1) стосовно того, що позивачу з боку лікаря-психіатра рекомендовано для недопущення розвитку психічного захворювання у ОСОБА_2 приймати участь у вихованні сина, суд оцінює лише в тому аспекті, що фахівцем станом на 20.07.2020р. у позивача констатовано «ситуаційно обумовлений тривожно-депресивний розлад пов`язаний з тривалою психотравматичною ситуацією», та крім участі у вихованні сина, йому призначено ліки, втім ОСОБА_2 не довів суду, що він дотримався цих рекомендацій та приймає (приймав, придбав) ці ліки.

Отже цей письмовий доказ у сукупності з іншими раніше зазначеними доказами у справі, позбавляє суд можливості станом на час розгляду справи, з урахуванням віку ОСОБА_3 та відсутності сталих та доброзичливих стосунків між батьком та сином, визначити можливість зустрічей батька з сином без присутності матері.

Визначення такого способу, порядку, часу спілкування та участі позивача у вихованні сина буде повністю відповідати положенням, як вищезазначених Закону України „Про охорону дитинства” і відповідних норм сімейного законодавства, так і ст.ст. 9,12 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (ратифікована ВРУ 27.02.1991р.), де зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним або обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це не суперечить найкращім інтересам дитини.

Прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог судом також враховані положення ч.8 ст. 7 СК України, де зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливім урахуванням інтересів дитини.

Відповідачка під час судового розгляду справи погодилася надавати дитину для спілкування з батьком у визначенні 26.04.2021р. Соборною районною у місті Дніпрі радою часи та дні, між тим лише у випадку згоди сина на спілкування з батьком.

Отже вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди батьку дитини, суд вважає, що рішенням суду слід зобов`язати ОСОБА_1 не чинити особистих перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною – сином ОСОБА_3 .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позовні вимог задоволено частково, судові витрати, які понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 768грн. 40коп. (за ставками судового збору на 2019р., коли і було подано позов – а.с. № 2 т. № 1), слід стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у розмірі 384грн. 20коп.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 150, 151, 153, 155, 157, 159 СК України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч. 1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В І Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа – Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні – задовольнити частково.

Зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 не чинити особистих перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити ОСОБА_2 способи участі у вихованні дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуванні з ним таким чином: кожного понеділка з 17.00.год до 18.00 год. в місцях, які відповідають вікові дитини в присутності матері ОСОБА_1 та кожну п`ятницю з 17.00.год до 18.00 год. в місцях, які відповідають вікові дитини в присутності матері ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (третя особа – Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 384грн. 20коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.