Ухвала суду № 97772510, 18.06.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/932/105/20

Справа № 200/12325/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.

при секретарі судового засідання - Батіщевій К.С.

за участю:

прокурора - Саєнко Ю.Ю.

захисника - Пантюхова В.С.

потерпілої - ОСОБА_1

представника потерпілої - Насонової М.С.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12017040030001572, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Краснопілля, Сумської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, учасника бойових дій, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження під №12017040030001572 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття кримінального провадження під №12017040030001572 та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.

При цьому обвинувачений зазначив, що дана заява є добровільною, яка їм складена без будь-якого тиску і йому цілком зрозуміло, що звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, не є реабілітуючою обставиною.

Наполягав на задоволенні свого клопотання.

Захисник Пантюхов В.С. підтримав клопотання обвинуваченого, також заявив клопотання та просив суд закрити провадження у кримінальному провадженні №12017040030001572 на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.

Потерпіла ОСОБА_1 та її законний представник ОСОБА_4 просили залишити розгляд цих клопотань на розсуд суду.

Просили задовольнити заявлений цивільний позов та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 99 960, 29 грн. завданої матеріальної шкоди та 64 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.

Прокурор не заперечувала проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінчення строків давності.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12017040030001572, суд вважає за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисника, звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із спливом строків давності, з закриттям кримінального провадження, з наступних підстав.

Так, 02 червня 2017 року близько о 12.00 год. ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , здійснював рух зі сторони вулиці Ширшова по вулиці Коцюбинського в напрямку мосту №2 в м.Дніпро, в лівому ряді руху.

В дорозі, в районі перехрестя з вулицею Глінки в м.Дніпро, ОСОБА_2 не переконався в безпеці руху, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» став здійснювати маневр лівого повороту на зустрічну полосу, при цьому не надав дорогу велосипеду «Кольнаго» під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалася по вулиці Коцюбинського зі сторони мосту №2 в напрямку вулиці Ширшова, в правому ряді руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця та садна підборіддя більш ліворуч, закритого перелому лівої ключиці з задовільним стоянням відламків, закритого перелому зовнішньої лодижки лівого гомілковостопного суглобу з задовільним стоянням уламків, саден лівого стегна, лівого колінного суглобу та лівої гомілки, які відносяться до середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 16.13 Правил дорожнього руху України та вимоги дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено», які свідчать:

-п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

-п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п.16.13 - «Перед поворотом ліворуч чи розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч…»;

-Дорожній знак 3.23 «Поворот ліворуч заборонено». Забороняється поворот ліворуч транспортних засобів», невиконання яких знаходиться в причинному зв`язку з насідками, що настали.

З технічної точки зору дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.13 і дорожнього знаку 3.23 Правил дорожнього руху України та знаходяться у причинному зв`язку з настанням обставин даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вищезазначені дії ОСОБА_2 , що виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами потерпілої ОСОБА_1 , яка у суді пояснила, що до подій 02.06.2017 року обвинуваченого ОСОБА_2 не знала, немає підстав його оговорювати.

02.06.2017 року приблизно о 11.50 год. вона керувала велосипедом «Кольнаго» та рухалась по вул.Коцюбинського зі сторони Мосту №2 в напрямку вул.Ширшова в м.Дніпро, в правій смузі зі швидкістю 28 км/годину. Під`їжджаючи до вул.Глінки, побачила, що зліва на зустрічній смузі стоїть автомобіль, як потім дізналась під керуванням ОСОБА_2 . Дане авто стояло без будь-яких попереджувальних сигналів та без сигналу повороту, вона знала, що повертати вліво на даній ділянці дороги не можна, а тому оскільки дорога для неї була вільною, вона продовжила рух прямо. При цьому, поруч з нею, попереду неї не було інших транспортних засобів, лише позаду неї в метрах восьми рухався автомобіль «Спрінтер», а тому вона продовжила рух. Однак, в цей час, раптово для неї став рухатися автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , здійснюючи поворот ліворуч, перетинаючи її смугу. Побачив це, вона стала максимально гальмувати, однак повністю зупинитися не вийшло, в результаті чого вона в`їхала в дверцята автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , вдарилася головою, впала та втратила свідомість.

Просила задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 99 960, 29 грн. завданої матеріальної шкоди, яка складається з витрачених коштів на лікування та придбання лікарських препаратів, а також знищенням в результаті ДТП велосипеду, велосипедних туфель, окулярів та каски. Також, просила стягнути з обвинуваченого 64 000 грн. моральної шкоди, оскільки в результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження. При цьому, вона є спортсменкою, на той час готувалося до змагань багато років, готувалась до чемпіонату, вкладала свої сили, але трапилося дане ДТП. Отримані ушкодження завдавали їй фізичних страждань. Після ДТП десь з рік змінився її побут. Вона відновлювалась дев`ять місяців, не могла почати тренуватись, в неї дуже боліла голова, вона періодично лікується препаратами.

Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 завдану шкоду не відшкодовував.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 02 червня 2017 року з фототаблицею до нього, яким зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення транспортних засобів, вказані погодні умови - ясно, без опадів, місце ДТП - перехрестя вул.Глінки та вул.Коцюбинського, елементи вулиці та дороги, вид, тип та стан покриття - асфальтоване, сухе, вказано про рух в двох напрямках та по дві смуги в напрямку проведення огляду та зустрічному напрямку, а також про регулювання руху на ділянці за Правилами дорожнього руху, наявності дорожнього знаку 3.23, зазначено локалізацію пошкоджень транспортних засобів, справність гальмівної системи та рульового керування транспортних засобів та зовнішніх світлових приборів, наявності в нормі колес та шин (том 1 а.с.7-12, а.с.14-18).

Схемою дорожньо-транспортної пригоди, якою встановлений напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення, вказано дорожній знак 3.23 ( том 1 а.с.13).

Довідкою Комунального закладу «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР від 02.06.2017 року щодо ОСОБА_6 ( том 1 а.с.19).

Протоколом слідчого експерименту від 13.06.2017 року з фототаблицею та схемою, проведеного за участю ОСОБА_1 , яка на місці пригоди, розповіла про обставини руху та механізм дорожньо-транспортної пригоди ( том 1 а.с. 47-50).

Даними судово-медичної експертизи №2155е від 04.07.2020 року, відповідно до висновку якої, за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця та садна підборіддя більш ліворуч; закритого перелому лівої ключиці з задовільним стоянням відламків; закритого перелому зовнішньої лодижки лівого гомілковостопного суглобу з задовільним стоянням уламків; саден лівого стегна, лівого колінного суглобу та лівої гомілки.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в 6 МКЛ, тобто і в термін, на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого авто- та велозасобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні ( більш, як 21 день) ( том 1 а.с.53-55).

Висновком експерта №6/10.1/573 від 27.06.2017 року, відповідно до якого, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «AS-G 3302 ZNH» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.16.13 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «AS-G 3302 ZNH» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.13 ПДР України, що знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Кольнаго» для водія автомобіля «AS-G 3302 ZNH» ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог п.16.13 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх.

В даній дорожній обстановці водій велосипеда «Кольнаго» ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. При заданому механізмові події, дії водія велосипеду «Кольнаго» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, однак дані невідповідності з технічної точки зору не знаходились в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. В умовах даної події водій велосипеду «Кольнаго» ОСОБА_1 не мала технічної можливості уникнути зіткненню з автомобілем «AS-G 3302 ZNH» своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою велосипеда до місця зіткнення ( том 1 а.с.61-63).

Суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_2 , оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_2 провину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що до подій 02.06.2017 року потерпілу ОСОБА_1 не знав, ніяких стосунків не підтримував, а тому немає підстав її обмовляти.

02.06.2017 року приблизно о 12.00 год. він керував автомобілем «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , рухався зі сторони вул.Ширшова по вул.Коцюбинського в напрямку мосту №2 в м.Дніпро, в лівій смузі. Під`їхав до перехрестя з вул.Глінки, стояли поліцейські, так як міст був перекритий. Він попрохав поліцейських пропустити його транспортний засіб, і вони дозволили йому проїхати далі. Він став рухатися далі та проїхав від посту поліцейських 200 метрів. Маючи намір повернути ліворуч в провулок (вул.Глінки), побачив, що назустріч з мосту рухається маршрутка «Спрінтер», а тому зупинився. Але водій маршрутки пропускав його авто, і коли він став здійснювати маневр ліворуч на вул.Глінки, з-за цієї маршрутки виїхала потерпіла на велосипеді, котра в`їхала в праве переднє крило його авто. Вказав, що місцерозташування велосипеда до ДТП не бачив, припустив, що можливо вона рухалась поруч з маршруткою чи позаду неї. Потерпіла бачила, що маршрутка зупинилась, бо якби би люди виходили з маршрутки, вона би в`їхала в двері спринтера. Не бачив, чи було в полі зору для потерпілої мовчазний знак водія маршрутки, коли останній пропускав його авто. Потерпілу побачив перебуваючи на суцільній смузі, можливо метрів чотири за нею, передніми колесами переїхав суцільну смугу, а задніми стояв за суцільною смугою. З моменту зупинки до наїзду він проїхав можливо 2-3 метри.

Зазначив, що не звернув увагу, що ліворуч йому повертати заборонено через знак 3.23, однак він став рухатися та здійснювати даний поворот ліворуч, так як йому це дозволили поліцейські. Дійсно, на тій ділянці дороги, де він повертав ліворуч, поліцейських не було, але вони йому дозволили проїхати повз них та повернути . Тобто, порушив Правила дорожнього руху лише із дозволу поліцейських, якби вони йому не дозволили, він би не поїхав далі та не повертав ліворуч. Не бачив, щоб поліцейські повідомили про такий дозвіл іншим учасникам дорожнього руху. Вважає, що інші учасники дорожнього руху, в тому числі і водій маршрутки, повинні були бачити, що він повертає ліворуч, так як на його авто був увімкнений сигнал повороту.

Швидку допомогу на місце ДТП він викликав. Завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілій не відшкодував. Цивільний позов потерпілої не визнав.

На досудовому розслідування слідчому надавав правдиві показим, без примусу з боку слідчого.

Вищевказані ствердження обвинуваченого ОСОБА_2 суд не може прийняти як доказ його не винуватості, бо вони спростовуються дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення і не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Так, під час судового розгляду встановлено, що саме водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги 16.13 та дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» Правил дорожнього руху України, які призвели до даної дорожньо-транспортної пригоди.

Дані обставини об`єктивно підтверджуються висновками автотехнічної експертизи №6/10.1/573 від 27.06.2017 року, якими встановлено, що в даній дорожній обстановці водію автомобіля «AS-G 3302 ZNH» ОСОБА_2 перед початком повороту ліворуч необхідно було дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, тобто виконати вимоги п.16.13 ПДР, для чого у водія ОСОБА_2 не було будь-яких перешкод технічного характеру, що і знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної події ДТП.

При цьому експертами зазначено, що в умовах даної події водій велосипеду «Кольнаго» ОСОБА_1 не мала технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «AS-G 3302 ZNH», під керуванням ОСОБА_2 навіть при своєчасному застосуванні заходів до екстреного гальмування, а тому невідповідність її дій вимогам п.12.3 ПДР не знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортної пригодою.

У суда немає сумнівів у достовірності даного висновку експертизи, яка проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку в експертній установі, особою, що володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ним питань і має тривалий стаж експертної роботи, для їх виконання експерту був наданий необхідний і достатній матеріал.

Також, провина обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення підтверджується і показами потерпілої ОСОБА_1 , котра як в ході досудового розслідування, так і в суді стверджувала про те, що поворот ліворуч водія ОСОБА_2 не відповідав Правилами дорожнього руху, був раптовим для неї, так як вона рухалася прямо по своїй смузі, не змінюючи напрямку, її руху прямо не заважали інші транспортні засоби попереду, дорога була вільною.

Дані покази потерпілої не викликають у суду сумнівів у їх достовірності, оскільки узгоджуються з іншими доказами, зокрема протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та висновком автотехнічної експертизи. Крім того, потерпіла ОСОБА_1 до подій ДТП обвинуваченого раніше не знала, будь-яких стосунків не підтримувала, тобто підстав для оговору не мала.

Крім того, як встановлено матеріалами кримінального провадження, показами потерпілої та самого обвинуваченого ОСОБА_2 , на ділянці дороги, де останній здійснював поворот ліворуч, встановлено дорожній знак 3.23 «Поворот ліворуч заборонено».

Однак, всупереч вимозі даного знаку, водій ОСОБА_2 , розуміючи, що здійснення повороту ліворуч заборонено відповідно до Правил дорожнього руху, свідомо ігноруючи дані вимоги, став здійснювати поворот ліворуч, тим самим створюючи небезпеку для інших учасників руху.

Таким чином, в даній дорожній обстановці маневр повороту ліворуч водія ОСОБА_2 був небезпечним, так як по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо рухався велосипед «Кольнаго» під керуванням потерпілої ОСОБА_1 .

А отже, є очевидним, що небезпека для учасників руху виникла саме з боку водія ОСОБА_2 , який порушив Правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.16.13 та дорожній знак 3.23 «Поворот ліворуч заборонено», та мав технічну можливість запобігти зіткненню, шляхом виконання зазначених вимог ПДР, і саме тому його дії перебувають в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на те, що на зустрічній смузі рухалася маршрутка, яка його пропускала, а велосипед під керуванням ОСОБА_1 він не бачив, судом не приймаються, оскільки дані покази прямо суперечать показанням потерпілої ОСОБА_1 , яка у суді стверджувала, що маршрутка рухалась позаду неї, а поруч чи перед нею транспортних засобів не було.

При цьому, вказані доводи обвинуваченого є неспроможними та безпідставними і в силу вимог Правил безпеки дорожнього руху України та дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено», які були порушені водієм ОСОБА_2 .

Суд вважає, що в даній ситуації потерпіла ОСОБА_1 управляючи велосипедом й рухаючись по вул.Коцюбинського в м.Дніпро, була вправі розраховувати на те, що водій автомобіля «AS-G 3302 ZNH» ОСОБА_2 виконає вимоги ПДР, надасть дорогу її транспортному засобу, оскільки ОСОБА_2 здійснював маневр поворот ліворуч в забороненому місці, а тому потерпіла ОСОБА_1 не передбачала, не була зобов`язана і не мала можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 перетне суцільну смугу та здійснить поворот ліворуч де це прямо заборонено дорожнім знаком, створюючи таким чином перешкоду для її руху і не пропустить її транспортний засіб.

При цьому, водій ОСОБА_2 перед здійсненням повороту ліворуч, оскільки його обзору не заважала ніяка перешкода, не міг не побачити велосипедиста ОСОБА_1 , яка рухалася по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, й повинен був переконатися у відсутності транспортних засобів в зустрічному напрямку, але цього не зробив, тим самим порушив вимоги п.16.13 ПДР, які є наслідком настання даної дорожньо-транспортної пригоди та отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що рух прямо та поворот ліворуч він здійснював з дозволу поліцейських, судом не приймаються, оскільки наведена ним версія є безпідставною та суперечить установленим вимогам ПДР в яких визначено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, виконувати які зобов`язані усі учасники дорожнього руху відповідно до п.1.3 ПДР.

При цьому, як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.06.2017 року, регулювання руху на ділянці, де сталося дане ДТП, здійснювалося у відповідно до Правил дорожнього руху України, дорожнього знаку 3.23.

Даних про те, що на вказаній ділянці руху 02.06.2017 року регулювання дорожнього руху здійснювалося регулювальниками, що мало би перевагу перед сигналами світлофорів та вимогами дорожніх знаків, матеріали справи не містять.

З урахуванням вказаних обставин, доводи обвинуваченого в цій частині судом не приймаються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, наслідків, характеру порушення, причиною даного ДТП стали дії водія ОСОБА_2 , який допустив порушення вимог 1.3, 1.5, 16.13 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 3.23 «Поворот ліворуч заборонено», що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП, та як наслідок отриманням потерпілою ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_2 , які виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України.

Разом з цим, до суду надійшли клопотання від обвинуваченого та його захисника про звільнення ОСОБА_2 від кримінального відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Згідно з положеннями ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення 02.06.2017 року.

При цьому, аналіз положень ст.ст.12, 49, ч.1 ст.286 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_2 та в чинній редакції, свідчить про те, що чинна редакція закону не поліпшує становище обвинуваченого, а тому суд вважає за необхідне застосувати правові норми кримінального закону в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Санкцією ч.1 ст.286 КК України України, в редакції, яка діяла на час вчинення цього злочину, передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк трьох років або без такого.

Таким чином, вказаний злочин, відповідно до положень ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.49 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення злочину, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно, з моменту вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 України, минуло більше трьох років.

Таким чином, строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України закінчилися 02.06.2020 року, на протязі яких обвинувачений не ухилявся від слідства і суду, не вчиняв нових кримінальних правопорушень, тобто строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинився та не переривався.

При цьому, в суді обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що розуміє наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, що дане закриття є з нереабілітуючих обставин, просив суд закрити кримінальне провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності зі спливом строків давності та наполягав на цьому.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню й приходить до висновку про необхідність закриття кримінального провадження №12017040030001572 відносно ОСОБА_2 та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо позову представника, поданого в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права, у тому числі і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, в даному випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При цьому, відповідно до чинного законодавства, як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові №4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п.6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 має посвідчення водія відповідної категорії, 02.06.2017 року керував автомобілем «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 , а отже керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі.

Також, Верховний суд України в постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 має відшкодовувати потерпілій завдану матеріальну та моральну шкоду.

Так, судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2 , потерпілою ОСОБА_1 понесені витрати на лікування та придбання лікарських препаратів в розмірі 5 203, 29 грн., а також знищено її майно, а саме: велосипед Colnago CLX, велосипедні туфлі DMT Triatlon T1, окуляри SH+RG-4620, каска SH+SHALBI SOFT, вартість яких відповідно до наданих видаткових накладних та рахунків-фактур, всього становить 94 757 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди, оскільки заявлений розмір шкоди підтверджено наданими суду документами, а отже суд вважає дані вимоги обґрунтованими та такими, що повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_1 .

Крім того, вирішуючи питання щодо цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, судом враховано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, судом враховано характер та обсяг душевних страждань потерпілої ОСОБА_1 , їх тривалий час, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, через що перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям страху за своє здоров`я та життя.

Крім того, судом враховано і те, що ОСОБА_1 , являється майстром спорту України, тобто займається спортом, приймає участь в змаганнях, а в результаті отриманих травм, тривалий час не могла займатися спортом.

А тому, з урахуванням ступеню тяжкості завданих тілесних ушкоджень, характеру та обсягу страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_1 , тривалістю відновлювального періоду, стану її здоров`я, тяжкості вимушених змін у її житті, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 35 000 грн. моральної шкоди, що буде відповідати ступеню моральних та психологічних страждань потерпілої.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Такі засади, до яких належить і законність, закріплено у статтях 7,9 КПК України. Водночас, за правилами ч.6 ст. 9 вказаного Кодексу у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Отже, поняття «судові витрати» більш широке, ніж процесуальні витрати.

Водночас у главі 8 КПК України чітко врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст.118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст.124 КПК України.

Зокрема, законодавець визначив такі види процесуальних витрат, які складаються: з витрат на правову допомогу; з витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; з витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; з витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Отже, судовий збір до вказаних витрат не належить.

З огляду на позицію Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.01.2019 року у справі № 187/2912/17, при вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження та стягнення з винної особи коштів у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди необхідно мати на увазі, що статус особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність, насамперед пов`язаний зі статусом обвинуваченого, якому має бути гарантовано додержання закріпленої у статтях 7, 9 КПК України засади законності, звідси й положень глави 8 цього Кодексу.

Тому, з огляду на зміст наведених норм процесуального права застосування ч. 3 ст.88 ЦПК (у редакції Закону № 1618-IV) та Закону України «Про судовий збір» і стягнення за вироком із засудженого судового збору суперечить ч.5 ст 128, ст. ст. 2,7,9,118, 119,370 КПК України та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених цим Кодексом, у зв`язку з чим дані вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого судового збору суд залишає без задоволення.

При цьому, у зв`язку із закриттям кримінального провадження, суд вважає за необхідне скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2017 року на автомобіль марки «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст.284-286, 288, 350, 371-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_3 та захисника - адвоката Пантюхова В.С. - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінчення строків давності.

Кримінальне провадження №12017040030001572, внесене 03.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2017 року на автомобіль марки «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати.

Речовий доказ - автомобіль марки «AS-G 3302 ZNH» державний номерний знак НОМЕР_1 ( том 1 а.с.25) - повернути власнику ОСОБА_5 .

Речовий доказ - велосипед «Кольнаго» ( том 1 а.с.26) - вважати повернутим власнику потерпілій ОСОБА_1 ( том 1 а.с.21).

Цивільний позов представника в інтересах потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 99 960 грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 35 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати НДЕКЦ МВС України в Дніпропетровській області при проведенні експертизи №6/10.1/573 від 27.06.2016 року в сумі 790 грн. 96 коп. ( том 1 а.с.60).

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук