Рішення № 97772435, 18.06.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3308/21

(2/199/2369/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 96868,42 гривень, а також моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. У підтвердження позовних вимог посилається на те, що з вона з 01.06.2017 року відповідно до наказу № 206-0 від 26.05.2017 року прийнята за переведенням із Відокремленого підрозділу Дніпропетровської технічної дільниці водних шляхів на посаду майстра бази технічного флоту дніпровської технічної дільниці водних шляхів ДП «Укрводшлях». У подальшому 01.10.2020 року у зв`язку із змінами в шатному розписі ДП «Укрводшлях» прийнята за переведенням на посаду майстра з ремонту бази технічного флоту Відокремленого підрозділу «Дніпропетровської технічної дільниці водних шляхів ДП «Укрводшлях» відповідно до наказу № 04-0 від 29.09.2020 року.

Але, з лютого 2019 року відповідач щомісячно здійснював їй нарахування сум заробітної плати, але не здійснює її виплату. Відповідно до розрахункового листа заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати складає 96 868,42 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., оскільки своїми діями відповідач спричинив їй моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків, вона була змушена економити на харчах, постійно нервує через неможливість сплати комунальних послуг, погроз з боку комунальних служб про припинення надання їй постачання газу та електроенергії, здійснювати додаткові зусилля для організації свого життя.

Представник відповідача правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.06.2017 року відповідно до наказу № 206-о від 26.05.2017 року прийнята за переведенням із Відокремленого підрозділу Дніпропетровської технічної дільниці водних шляхів на посаду майстра технічних шляхів Дніпровської технічної дільниці водних шляхів ДП «Укрводшлях». 01.10.2020 року у зв`язку із змінами в шатному розписі ДП «Укрводшлях» прийнята за переведенням на посаду майстра з ремонту бази технічного флоту Відокремленого підрозділу «Дніпропетровської технічної дільниці водних шляхів ДП «Укрводшлях» відповідно до наказу № 04-0 від 29.09.2020 року.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до довідки відповідача від 12.05.2021 року заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем на теперішній час становить 93532,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 13 Конвенції, що має назву «Право на ефективний засіб юридичного захисту», проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження». У розвиток положень цієї статті Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v .the United Kingdom, (22414/93) [1996| ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьев проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 93532,48 грн., в іншій частині заборгованість по заробітній платі суду не підтверджена.

Стаття 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодження здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків. У пункті 13 постанови судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні даного спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Stankov v. Bulgaria від 12 липня 2007 року, § 62).

Таким чином, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивача, те, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, позивач вимушений прикладати зусилля для захисту своїх прав, звертаючись до суду з позовом, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1000,00грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за доцільне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 945,32 грн.

Керуючись ст.ст. 115, 116 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»(м. Київ, вул.Петра Сагайдачного, 12, код ЄДРПОУ 03150102) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 28 лютого 2019 року по 30.09.2019 року включно в розмірі 93532,48 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00, а всього 94532 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (м. Київ, вул.Петра Сагайдачного, 12, код ЄДРПОУ 03150102) на користь держави в розмірі 945,32 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: