Рішення № 97772225, 04.06.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18014/20

Провадження № 2/161/1947/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2020 позивач звернулась в суд з позовом до відповідача, в якому він просила стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 23 615 грн.

Позов обґрунтований тим, що 18.04.2020 позивач звернулася до відповідача з запитом про надання публічної інформації, а саме просила надати інформацію про наявність на території м. Луцьк вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач не надав відповіді на запит на отримання інформації.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Луцької міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію за запитом від 18.04.2020; зобов`язано Виконавчий комітет Луцької міської ради розглянути запит ОСОБА_2 від 18.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Луцьк вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач вказує на те, що протиправними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій з боку відповідача. Порушення прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень викликало у неї негативні емоції і як наслідок, погане самопочуття, пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у позивача негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Також це завдало їй страждань, як особі, яка має розвинуте емоційне сприйняття дійсності та загострене почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час розгляду запиту своїми обов`язками порушило її законні права та призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання.

Моральні страждання, на переконання позивача, посились ще й завдяки тому, що остання є особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки за рівне обмеження життєдіяльності позивач має: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до спілкування та обмеження здатності контролювати свою поведінку.

Розрахунок моральної шкоди позивач здійснювала наступним чином: відповідач повинен був надати відповідь на запит у квітні 2020 року, станом на серпень 2020 року минуло 5 місяців. Кожен місяць її порушеного права на соціальний захист вона оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати (4723,00 грн. - ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України 2020 рік») таким чином 5 місяців *4723 грн. дорівнює 23 615 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд стягнути на її користь із Виконавчого комітету Луцької міської ради моральну шкоду в розмірі, що становить 23 615 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2020 в наслідок неусунення недоліків позовна заява повернута позивачу (а.с.26).

Постановою Волинського апеляційного суду від 19.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Луцького міськрайонного суду від 21.12.2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.53-54).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 04.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.59).

22.03.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку із неспівмірністю заявленого розміру моральної шкоди, відсутністю зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, а також у зв`язку із наявністю в діях позивача явних ознак зловживання процесуальними правами, оскільки згідно даних веб-сайту «Судова влада» налічується близько 75 справ про відшкодування моральної шкоди, де ОСОБА_2 є позивачем а міські ради – відповідачами. Вважає, що таким чином позивач користуючись корисливим мотивом збагачується за рахунок органів місцевого самоврядування.

В судові засідання позивач не з`явилася, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заперечив вимоги позовної заяви, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2020, ухваленого у справі №140/6644/20 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що 18.04.2020 ОСОБА_2 звернувся до Виконавчого комітету Луцької міської ради із запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Луцьк вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, проте відповіді на запит не отримав. За результатами розгляду справи, суд встановив порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та визнав протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради щодо ненадання відповіді за запитом ОСОБА_2 від 18.04.2020, а також зобов`язав Виконавчий комітет Луцької міської ради розглянути запит ОСОБА_2 та надати на нього відповідь (а.с.9-11).

Вказане рішення набрало законної сили 28.07.2020.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку визначеному законом.

Як вбачається з копії посвідчення, виданого Пенсійним фондом України ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги як особа з інвалідністю з дитинства (а.с.25).

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціального експертною комісіє серія 12ААБ №128750 від 21.10.2018 (а.с.23-24).

Ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) від 01.09.2020 зазначено наступне.

Відповідно до частини першої та п. 9 частини другої ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Ст. 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ст. 1173 ЦК України, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"(заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Верховний Суд у постанові від 24.03.2020 по справі №818/607/17 висловив правову позицію, відповідно до якої порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним обов`язкам (ст.3,19 Конституції) та завжди викликає в людини негативні емоції. Оцінка рівня негативних емоцій, що вказують на моральні страждання людини залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Відповідно до положень ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Вирішуючи вказаний позов про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що неправомірність бездіяльності відповідача встановлена рішенням суду від 02.06.2020, а тому факт протиправних дій відповідача, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 23 615 грн. позивач пов`язує з ненаданням відповіді на її заяву від 18.04.2020. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, оскільки їй притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, що було порушено діями відповідача. Також наголошує, що дії відповідача завдали їй страждань, як інваліду ІІ групи.

Позивачем доведено факт завданої їй Виконавчим комітетом Луцької міської ради моральної шкоди внаслідок бездіяльності останнього щодо надання відповіді на її запит про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Луцька вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, а саме те, що позивач не отримала відповіді на запит щодо надання публічної інформації щодо наявності вільних земельних ділянок, при цьому вона має інтерес щодо отримання вказаної інформації та очікувала на неї. Окрім того, право позивача на отримання відповіді на запит захищено судовим рішенням, прийнятим за результатом їй звернення, що потребувало додаткових зусиль.

Також суд враховує той факт, що позивачем було докладено додаткових зусиль для захисту свого порушеного права, однак наявність негативних наслідків що щодо поганого самопочуття, негативних емоцій, пригніченого стану, які досягли рівня страждань, негативні емоції, що виникли через порушення прав людини з боку суб`єкта владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не доводиться, оскільки позивачем таких доказів надано суду не було.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів щодо визначення глибини фізичних та душевних страждань, тому, на думку суду, розмір моральної шкоди 23 615 грн., який просить стягнути позивач, є явно завищеним, наведений позивачем розрахунок, що розрахований за 5 місяців, помножених на мінімальну заробітну плату для працездатних осіб станом на 2020 рік, не є доведеним та обґрунтованим і не є співмірним.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, оцінюючи рівень негативних емоцій, що вказують на моральні страждання позивача та враховуючи те, що відповідач фактично підготував відповідь на запит про публічну інформацію адресовану позивачу, проте не вжив дій щодо належного її повідомлення про результати розгляду запиту, а також враховуючи те, що фактично рішенням Волинського окружного адміністративного суду порушені права позивача було відновлено, суд дійшов висновку, що з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості, підлягає відшкодуванню позивачу моральна шкода в розмірі 300 гривень, що на думку суду є справедливим та співмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували більший розмір моральної шкоди, позивачем до суду не надано.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 300 гривень.

Щодо пояснень представника відповідача, в яких останній зауважив про зловживання позивача процесуальним правом подання позову, суд зазначає наступне.

У п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

З аналізу змісту даної позовної заяви та наданої представником відповідача копії інформації з веб-сайту «Судова влада» судом не встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Виконавчого комітету Луцької міської ради в будь-який інший суд, окрім як в Луцький міськрайонний суд, з аналогічним позовом з тих самих підстав та з тим же самим предметом.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо зловживання позивачем процесуальними правами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 11,53 грн., що відповідає 1,27% задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-84,141,259,268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради (код ЄДРПОУ 04051327, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 300 (триста) гривень в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради (код ЄДРПОУ 04051327, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19) на користь держави 11 (одинадцять) гривень 53 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.06.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк