Ухвала суду № 97772188, 10.06.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5755/13-ц

Провадження № 6/161/408/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

в с т а н о в и в :

Представник ПрАТ «Просто-страхування» Бузінський А.В. звернувся в суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ПрАТ «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Заяву обґрунтовано тим, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2013 року було видано виконавчий лист № 161/5755/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» 50 000,00 гривень відшкодування страхової виплати та 500,00 гривень судового збору. Вказаний виконавчий лист було пред`явлено до ВДВС Луцького РУЮ для примусового виконання. На запит АТ «Просто-страхування» Луцький районний відділ ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) повідомив про те, що виконавчий лист № 161/5755/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» 50 000,00 гривень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ України «Про виконавче провадження» 22 червня 2015 року повернуто стягувачу, повторно виконавчий документ до відділу не надходив. Відповідно до вимог чинного законодавства постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу направляється на адресу стягувача разом з оригіналом виконавчого листа рекомендованою кореспонденцією. Станом на 05 травня 2021 року АТ «Просто-страхування» не отримало з ВДВС Луцького РУЮ (Луцького районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) постанову про повернення виконавчого документа разом з оригіналом виконавчого листа, а тому, на думку заявника, є підстави вважати, що виконавчий лист втрачено не з вини стягувача.

На підставі наведеного заявник просить видати дублікат виконавчого листа №161/7577/13 від 13 серпня 2013 року на виконання рішення суду у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь на користь ПрАТ «Просто-страхування» 50 000,00 гривень відшкодування страхової виплати та 500,00 гривень судового збору, а також просить поновити строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання.

Представник стягувача ПрАТ «Просто-страхування» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явивсь з невідомих на те суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст. 433 ЦПК неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2013 року в справі №161/5755/13-ц ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ПрАТ «Просто-страхування» матеріальну шкоду в розмірі 50000 гривень та судові витрати по справі, а саме 500 гривень судового збору.

На відповідну заяву стягувача 14 серпня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області направив оригінал виконавчого листа у цій справі юрисконсульту відділу претензійної роботи Управління претензійно-правового забезпечення АТ «Просто-страхування» (а.с. 56).

В подальшому стягувач АТ «Просто-страхування» направило виконавчий лист до ВДВС Луцького РУЮ для примусового стягнення.

З доданих до заяви документів вбачається, що АТ «Просто-страхування» неодноразово зверталось до ВДВС Луцького РУЮ із заявами про надання інформації про хід виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій. Такі заяви датовані 16 січня 2015 року, 04 січня 2016 року, 11 березня 2016 року, 16 червня 2016 року та 23 березня 2021 року. Відомості про те, чи отримував стягувач відповіді на свої заяви матеріали справи не містять, окрім відповіді на запит від 23 березня 2021 року.

Луцький РВ ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) надав відповідь, якою повідомляє, що виконавчий лист № 161/5755/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» 50 000,00 гривень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ України «Про виконавче провадження» 22 червня 215 року повернуто стягувачу, повторно виконавчий документ до відділу не надходив.

Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, заявник вказує, що АТ «Просто-страхування» не отримало постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа разом з оригіналом виконавчого листа, в зв`язку з чим є підстави вважати, що виконавчий документ було втрачено при здійсненні поштового відправлення.

Відповідно до вимог п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (в редакції закону від 15.12.2017 року), у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином законодавець визначив, що необхідною передумовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення до суду з відповідною заявою в межах стоку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд встановив, що на час видачі судом оригіналу виконавчого листа (13 серпня 2013 року) діяв ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 вересня 1999 року №606-XIV.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону строк пред`явлення виконавчого документу до виконання через органи Державної виконавчої служби встановлювався один рік.

Також встановлено, що виконавчий документ перебував на виконанні в ВДВС Луцького РУЮ, однак 22 червня 2015 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строк встановлені цим Законом, а з урахуванням частин 1 і 5 ст. 12 вказаного закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Наведене дає підстави для висновку, що трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №161/5755/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» заборгованості розпочався з 23 червня 2015 року.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України.

Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Отже, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для їх пред`явлення, стягувач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилався, як на обґрунтування своїх вимог.

Заявляючи вимогу про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник жодним чином такі вимоги не обґрунтовує.

ПрАТ «Просто-страхування» не надано до суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Згідно з правових позицій Європейського Суду з прав людини, що викладені у пункті 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» (заява № 14902/04) та у пункті 51 рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (заяви № 22083/93, 22095/93), котрі дають підстави зробити висновки, що сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників. Тому вирішуючи питання поважності причин пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання суд фактично вирішує питання не тільки про право стягувача, а й про права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд. У зв`язку з цим, оцінюючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату, суд має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення суду.

Доводи заяви свідчать про те, що стягувач фактично не цікавився ходом виконання судового рішення з червня 2016 року по березень 2021 року.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ПрАТ «Просто-страхування» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Керуючись ст.ст. 259,260, 261, 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України,суд,-

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту ухвали – 15 червня 2021 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк