Рішення № 97770600, 18.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. Справа № 922/1759/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма Фрегат", м. Харків до Фізичної особи-підприємця Зароченцева Максима Олександровича, м. Харків про стягнення 16291,25 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма Фрегат", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особа-підприємця Зароченцева Максима Олександровича, м. Харків 16291,25 грн, з яких:

14400,00 грн. основна заборгованість;

1891,25 грн. пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про надання послуг № 01/119/17-ГР від 01.04.2017 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги охорони.

Також позивачем заявлені до стягнення судові витрати, в т. ч. витрати на правову допомогу. При цьому, позивачем заявлено клопотання щодо надання йому можливості надати докази понесення таких витрат протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг № 27/03/18-С від 27.03.2018 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги охорони.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2021 відкрито провадження у справі № 922/1759/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію зазначеної ухвали від 11.05.2021.

Проте, надіслані на адреси сторін копії зазначеної ухвали від 11.05.2021 повернулись на адресу суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 40-47). Відомостей про наявність у сторін інших адрес матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи.

За таких обставин, останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2021.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2017 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг № 01/119/17-ГР (далі за текстом – договір; а. с. 12-15), за умовами якого виконавець надає, а замовник приймає та своєчасно оплачує послуги з централізованої охорони об`єкта (далі – послуги). Замовник передає, а виконавець приймає під охорону на ПЦС “об`єкт” замовника на період надання послуг за цим договором (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2. договору, “об`єкт” (“об`єкти”), який (які) виконавець приймає під реагування на ПЦС, розташований (розташовані) за адресою, вказаною в переліку “об`єктів”, що знаходяться під спостереженням ПЦС, які зазначені в додатку № 1 до даного договору. “Об`єкт” (“об`єкти”) вважається (вважаються) переданими реагування з моменту підписання сторонами додатку № 1 до цього договору. З моменту припинення чинності цього договору вважається, що “об`єкт” (“об`єкти”) знятий (зняті) з під реагування, якщо інше не буде узгоджено сторонами.

Відповідно до п. п. 3.1-3.2 договору, вартість наданих послуг в місяць за один об`єкт складає 200 (двісті) гривень 00 коп.

Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за такий місяць надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця і не залежить від фактичного часу охорони об`єкта протягом кожного окремого місяця.

За змістом п. 6.3 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у розмірі не менш тої, що діяла в період, за який нараховується пеня) за кожний день прострочення платежів, за весь період такого прострочення. При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати не обмежуються певним строком.

Згідно з п. 8.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання сторонами і укладається строком до 31.12.2017 включно. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, то договір вважається продовженим сторонами на тих же умовах на кожні наступні роки. Сторони мають право достроково розірвати договір за додатковою угодою між собою.

Згідно з додатком № 1 до договору сторони узгодили перелік “Об`єктів”, що знаходяться під спостереженням ПЦС (тобто прийняті виконавцем до охорони), а саме, 11 об`єктів, які знаходяться в різних станціях метро.

Згідно з актом приймання-передачі обладнання від 01.04.2017 виконавець передав, а замовник прийняв у тимчасове користування обладнання необхідне для охорони об`єкта.

Таким чином, з моменту підписання зазначених актів позивач вважається таким, що прийняв до охорони об`єкти зазначені у додатку № 1 до договору.

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір на підставі п. 8.1. після 2017 року продовжувався на кожен наступний календарний рік.

Надані позивачем послуги з охорони з моменту укладання договору відповідачем частково оплачувалися.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач належним чином та в передбаченому порядку виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу послуги з охорони в період з травня по жовтень 2020 року включно на загальну суму 14400,00 грн. Про зазначені обставини свідчать підписані представником позивача акти наданих послуг (а. с. 23-28).

Однак, відповідач за надані позивачем послуги охорони у вказаний період не розрахувався, у зв`язку з чим, у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 14400,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 12/01/21-10 від 12.01.2021 з вимогою про сплату існуючої заборгованості в сумі 14400,00 грн. До зазначеної претензії позивачем додано акти надання послуг за період з травня по жовтень 2020 року включно (а. с. 23-28).

Однак, вимога позивача про погашення заборгованості залишена відповідачем без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, в якому останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за надані послуги охорони за про надання послуг № 01/119/17-ГР від 01.04.2017, надані протягом травня-жовтня 2020 року включно в сумі 14400,00 грн.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та вимог чинного законодавства заявлено до стягнення з відповідача 1891,25 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даного спору суд враховує, що станом на момент укладання договору про надання послуг № 01/119/17-ГР від 01.04.2017 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа підприємець, уклав договір як фізична особа – підприємець, а сам даний договір пов`язаний з веденням останнім підприємницької діяльності, оскільки, за змістом його умов передбачалось надання позивачем на замовлення останнього послуг з охорони кіосків для торгівлі. Крім того, станом на дату винесення даного судового рішення Зароченцев Максим Олександрович також зареєстрований, як фізична особа підприємець, а позов позивачем подано до нього саме як до підприємця.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг з охорони протягом травня-жовтня 2020 року включно та вартість таких послуг підтверджуються матеріалами справи (в т. ч. актам надання послуг за вказаний період, які надіслані позивачем на адресу відповідача разом з претензією від 12.01.2021, та стосовно яких відповідач не висловив будь-яких заперечень) та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг визначений умовами договору (п. 3.2), не залежить від факт направлення позивачем та отримання відповідачем акту надання послуг, та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 14400,00 грн заборгованості за договором про надання послуг № 01/119/17-ГР від 01.04.2017 за надання послуг протягом травня-жовтня 2020 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у розмірі не менш тої, що діяла в період, за який нараховується пеня) за кожний день прострочення платежів, за весь період такого прострочення. При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати не обмежуються певним строком.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань зі сплати наданих позивачем послуг з охорони, доводи позивача про можливість нарахування пені за такі прострочення є такими, що ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства України, а тому є правомірними.

Суд також враховує, що оскільки умовами договору передбачено, що нарахування пені не обмежуються певним строком, в даному випадку до зазначених правовідносин щодо нарахування пені не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені зі сплином шестимісячного строку.

Згідно з розрахунком, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пені «за останні шість місяців, що передують даті подання позову, у врахуванням обмежень розміру неустойки…» на суму боргу, яка існувала у відповідача в період з травня 2020 по квітень 2021

Однак, оскільки при здійсненні нарахування позивачем не надано суду будь-яких доказів надання послуг до травня 2020 (актів надання послуг), відповідно суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування позивачем заборгованості за надані послуги, порядок здійснення оплати, та відповідно на цій підставі перевірити правильність нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин, позов в часині стягнення пені нарахованої за несплату послуг наданих до травня 2020 року не підлягає задоволенню в зв`язку з недоведеністю позивачем її розміру належними та допустимими доказами.

Разом з тим, перевіривши правильність нарахування позивачем до стягнення пені, нарахованої в зв`язку з несплатою кожного з щомісячних платежів за надані послуги в травні – жовтні 2020 року до кінця квітня 2021 року (як про це зазначено в розрахунку), суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1188,68 грн. В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв`язку з наведеними вище обставинами.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2172,10 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особа-підприємця Зароченцева Максима Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма Фрегат" (адреса: 61099, м. Харків, вул. Рибалка, буд. 33, кв. 52; код ЄДРПОУ 34388869):

14400,00 грн. основної заборгованості;

1188,68 грн. пені;

2172,10 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак