Рішення № 97770475, 17.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1317/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Бринцев О.В. , Хотенець П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп», 61010, м. Харків, Гімназійна Набережна, 16, к. 402, код ЄДРПОУ 38278407; до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № 106дп від 19.09.2020 у розмірі 309435, 14 грн., з яких основний борг - 263376, 00 грн., 3 % річних - 6364, 00 грн., пеня - 25731, 47 грн. та інфляційне збільшення - 13963, 67 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4641, 53 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 1317/21 від 14.04.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/1317/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/1317/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив – 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

04.06.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив на позовну заяву вих. № 002-16/013/3100 від 03.06.2021 (вх. № 13116), в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та у разі звернення позивача з заявою про понесені витрати на професійну правничу допомогу, зменшити розмір витрат до 1000, 00 грн. Крім того, до відзиву додана заява про поновлення процесуального строку для подачі відзиву (вх. № 13114 від 04.06.2021), в обґрунтування якої зазначено, що відповідач не отримував копії позовної заяви з додатками. Розглянувши відзив на позовну заяву (вх. № 13116 від 04.06.2021) та заяву про поновлення процесуального строку для подачі відзиву (вх. № 13114 від 04.06.2021), суд на підставі статті 119 ГПК України вважає за можливе поновити строк на подачу відзиву на позов та приєднати відзив до матеріалів справи.

14.06.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» надійшла відповідь на відзив (вх. № 13827) в якій останній просив позов задовольнити та не зменшувати розмір витрат на правничу допомогу. Вказана відповідь на відзив досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

Розпорядженням керівника апарату суду № 188/2021 від 15.06.2020, у зв`язку з відпусткою судді Яризько В.О., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5023/10655/11 (922/1317/21).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 позовна заява в межах справи про банкрутство (922/1317/21) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді: Бринцев О.В., Хотенець П.В.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.09.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» (постачальник) укладено Договір поставки № 106дп (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно – матеріальні цінності (далі – товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору (а.с. 14-19).

Згідно з п. 1.2. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу – виробника, технічній документації та нормативно – правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором та не може перевищувати 20 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 3 333 333, 33 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 10 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п. 4.5. Договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п. 1.2. Договору, але в будь – якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Згідно з п. 2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Відповідно до п. 3.2. Договору, про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати поставки. Не повідомлення постачальника покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов`язань по поставці.

Відповідно до п. 4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання – передачі, товарно – транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі наявності) і діє до 31.12.2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

19.09.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» (постачальник) підписано Специфікацію № 1 до Договору поставки № 106дп від 19.09.2019 (а.с. 19).

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 1 316 880, 00 грн.

Умови оплати:

- 50 % передплата від партії товару;

- 30 % після повідомлення про готовність до відвантаження;

- 20 % за фактом поставки товару.

Термін виконання робіт складає 60 календарних днів, з моменту одержання передплати 50 %.

На виконання умов Специфікації № 1 відповідачем 20.12.2019 сплачено на рахунок позивача передоплату 50 % у розмірі 658440, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8414 від 20.12.2019 (а.с. 25).

11.03.2020 після повідомлення про готовність товару до відвантаження, відповідачем сплачено 30 % від вартості товару у розмірі 395064, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1209 від 11.03.2020 (а.с. 26).

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару була здійснена на загальну суму 1 316 880, 00 грн., а саме:

- 14.04.2020 на суму 1 189 440, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7 від 14.04.2020 та видатковою накладною (повернення) № 124 від 15.05.2020 (а.с. 20-21);

- 01.06.2020 на суму 127440, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10 від 01.06.2020 (а.с. 22).

Позивач вказує, що остаточно відповідач не розрахувався за прийнятий товар та заборгованість останнього становить 20 % від вартості товару у розмірі 263376, 00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу, на підставі п. 6.3.1. Договору, пені у розмірі 25731, 47 грн., на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 6364, 00 грн. та інфляційних збитків у розмірі 13963, 67 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти задоволення позову, в обґрунтування вказує, що умовами Специфікації № 1 не визначено строк оплати решти 20 % вартості товару, а отже строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару не настав. Вказане виключає і правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що товар на загальну суму 1 316 880, 00 грн. був поставлений, переданий відповідачу та прийнятий останнім без будь-яких зауважень. Однак оплата відповідачем проведена не у повному обсязі та заборгованість останнього становить 263376, 00 грн.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки умовами Специфікації № 1 не визначено строк оплати решти 20 % вартості товару, а отже строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару не настав.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки згідно з ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів ч. 2 статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 статті 530 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на суму 263376, 00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 25731, 47 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, відповідно до п. 6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь – якому випадку не більше 30 % від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 22.06.2020 по 12.04.2021 становить 25731, 47 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 25731, 47 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство» та із урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд встановив, що дані нарахування здійснено не вірно, оскільки позивачем нарахування здійснено за період, який перевищує 6 місячний термін та застосована подвійна облікова ставка НБУ, замість облікової.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що умовами Договору сторони передбачили стягнення пені за період, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, оскільки п. 6.3.1. Договору дублює статтю 231 ГК України, має відмінність лише в розмірі ставки НБУ та не передбачає ніяких застережень щодо продовження шестимісячного терміну нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Судом здійснено власний розрахунок у системі «Законодавство» із урахуванням вимог статті 232 ГК України та встановлено, що до стягнення підлягає пеня за період з 22.06.2020 по 22.12.2020 у розмірі 7944, 46 грн.

В решті нарахованої суми пені у розмірі 17787, 01 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6364, 00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13963, 67 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума 3 % річних за період з 22.06.2020 по 12.04.2021 становить 6364, 00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі 6364, 00 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 6364, 00 грн. підлягають задоволенню.

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з липня 2020 року по березень 2021 року становить 13963, 67 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 13963, 67 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 13963, 67 грн. підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 4374, 72 грн. на відповідача, в іншій частині залишає за позивачем.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 4709, 28 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 217 від 12.04.2021, замість 4641, 53 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 67, 75 грн. може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

Також у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000, 00 грн.

Згідно з ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповіді на відзив (вх. № 13827 від 14.06.2021) позивач вказує, що остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде надано після закінчення розгляду справи.

Враховуючи викладене, розподіл витрат на правову допомогу буде вирішено відповідно до положень статей 126, 129, 221, 244 ГПК України після подання позивачем відповідних доказів.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» заборгованість за Договором поставки № 106дп від 19.09.2020 у розмірі 263376, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6364, 00 грн., пеню у розмірі 6374, 55 грн., інфляційне збільшення у розмірі 13963, 67 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4374, 72 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олеандр Груп» (61010, м. Харків, Гімназійна Набережна, 16, к. 402, код ЄДРПОУ 38278407).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий О.В. Бринцев П.В. Хотенець