Рішення № 97770317, 16.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/84/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача: Хашко О.М. (за довіреністю);

від відповідача: Смотров М.Ю. (особисто);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” (02121, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 41-В, код ЄДРПОУ 30468065);

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про зобов`язання повернути обладнання та стягнення

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 14.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача: ОСОБА_1 , в якому просить суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути позивачу обладнання для приготування кави, передане у користування згідно договору суборенди обладнання №3-С від 29.09.2016р. загальною вартістю 64000,00грн., а саме кавомолка F64E – 1 одиниця, еспрессо кавоварка Casadio – 1 одиниця, фільтр для пом`якшення води Ф35 – 1 одиниця та стягнути з ОСОБА_1 19200,00грн. штрафу за прострочення повернення обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором суборенди обладнання №3-С від 29.09.2016 року в частині повернення майна після закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості вказаного майна та штрафу за порушення строків повернення.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 18.01.2021 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021 року позивачем 03.02.2021 року було подано до суду супровідний лист із додатками (вх. ГСОО №3113/21), згідно якого позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 року було відкрито провадження у справі №916/84/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "10" березня 2021 р.

У судовому засіданні від 10.03.2021 року судом було оголошено перерву до „05” квітня 2021 року.

Проте, судове засідання, призначене на 05.04.2021 року не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному.

07.04.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” надійшли додаткові пояснення (вх.№ 9702/21), відповідно до яких позивач повторно наголошує на обставинах справи і просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року, враховуючи закінчення перебування судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному, було призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "28" квітня 2021 р. о 16:00.

Ухвалою суду від "28" квітня 2021 року було призначено справу №916/84/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження, замінивши засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання у справі №916/84/21 призначено на "17" травня 2021 р. о 10:15.

17.05.2021 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву за вх. ГСОО №13173/21, в якому відповідач повідомляє, що на його думку позовна заява підлягає частковому задоволенню, оскільки, на думку відповідача, позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви повністю. Відповідач стверджує, що в 2017, 2018, 2019, 2020 роках даний догорів був автоматично продовжений, спираючись на те, що позивачем належних доказів, тобто у спосіб передбачений Договором, здійснення направлення вимоги про припинення договору, або заяви про відмову від Договору не надано. При цьому, відповідач не заперечує проти стягнення із нього вартості обладнання у загальному розмірі 64 000, проте заперечує проти стягнення штрафу.

У судовому засіданні від 17.05.2021 року судом було поновлено пропущений процесуальний строк та залучено відзив до матеріалів справи, а також ухвалою у протокольній формі було відкладено підготовче засідання на "02" червня 2021 року о 14:00, при цьому судом встановлено строк для надання відповіді на відзив – до 20.05.2021 року, а також заперечення – до 28.05.2021 року.

24.05.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” надійшли заперечення на відзив (вх. ГСОО №13890/21), у яких позивач заперечував проти доводів наведених відповідачем у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 02.06.2021 року суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/84/21 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на "16" червня 2021 року о 16:00.

16.06.2021 року відповідачем до суду були надані письмові пояснення(вх.ГСОО № 16450/21), у яких ОСОБА_1 повідомив про матеріальний та сімейний стан. Водночас, відповідач повідомляє, що не заперечує щодо стягнення із нього вартості обладнання у сумі 64 000 гр., в іншій частині просив суд відмовити.

У судовому засіданні від 16.06.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, відповідач заперечував стосовно стягнення із нього штрафу.

В судовому засіданні 16.06.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.06.2021 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” (орендодавцем) та Фізичною особо підприємцем Смотровим Миколою Юрійовичем (орендарем) було укладено договір суборенди обладнання №3 - С (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає а орендар приймає в тимчасове володіння та користування на умовах суборенди комплект/комплекти обладнання для приготування кави (далі за текстом - обладнання). Найменування, серійній номер обладнання, його кількість та вартість з урахуванням індексації визначається сторонами в Акті приймання-передачі (зразок Акту приймання-передачі наведено в Додатку № 1 до Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, факт передачі обладнання, визначеного в п. 1.1. Договору, підтверджується Актом приймання - передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Договір укладений строком, на один календарний рік і починає свій перебіг з « 29 » вересня 2016 р. та діє до « 29» вересня 2017 р. (п. 5.2. Договору).

Умовами п. 5.3. Договору передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися обладнанням після закінчення строку дії договору, визначеного в п. 5.2, а орендодавець не заперечує проти цього, то строк дії договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах.

У п.3.3. Договору передбачено, що кожна сторона має право в будь-який час відмовитись від договору після продовження його строку дії, відповідно до п.5.3., попередивши про це іншу сторону за один місяць.

Згідно п. 9.1. Договору, після закінчення строку дії договору або в разі дострокового його розірвання орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів повернути обладнання орендодавцю разом з тарою, упаковкою та технічною документацією (комплектно) на підставі Акту приймання -передачі.

Відповідно до п. 10.2. Договору у випадку прострочення повернення обладнання орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 30 % від загальної вартості обладнання, визначеної в Акті приймання-передачі, та подвійну суму орендних платежів.

Умовами п. 11.2. Договору передбачено, що про дострокове припинення договору орендодавець повідомляє орендаря письмовим повідомленням з зазначенням підстави дострокового припинення за 10 (десять) календарних днів до дати припинення Договору. У випадку дострокового припинення договору за ініціативою орендодавця, договір вважається припиненим з дати, зазначеної у відповідному повідомленні орендодавця до орендаря про припинення договору.

Всі повідомлення, що направляються Сторонами одна одній для виконання Договору, повинні бути здійснені у письмовій формі та направлені рекомендованим чи цінним листом, доставлені кур`єрською службою або особисто за адресами, вказаними Сторонами у Договорі. Датою повідомлення вважається дата на штемпелі поштового відділення отримувача повідомлення (у випадку відправки поштою), або дати вручення повідомлення під розписку отримувача (у випадку відправки кур`єром чи особистої передачі).

Відповідно до Додатку №1 до Договору, сторонами затверджено проект Акту приймання передачі, у якому повинна міститися інформація на виконання п. 1.1. Договору.

У якості Додатку №2 до Договору сторонами було погоджено Перелік сервісних робіт відповідно до п. 4.1. Договору.

Додаток №3 до Договору - затверджений сторонами зразок наряду на проведення ремонтних робіт, який складається представником орендодавця, якщо ним під час проведення планових сервісних робіт або під час перевірки стану обладнання за заявкою орендаря буде встановлено необхідність проведення робіт, не передбачених Додатком № 2.

Відповідно до Акту № 54- С приймання – передачі майна, який був складений та підписаний на виконання умов Договору суборенди обладнання позивач (орендодавець) передав в суборенду відповідачу (орендарю) комплект обладнання для приготування кави (за текстом договору – «майно, що орендується»), а саме Кавомолку Ф64Е, із серійним номером 1281256, у кількості 1 шт., вартістю 15 000,00, експрес – кавоварку Casadio DIECI A2, із серійним номером 1562645, у кількості 1 шт., вартістю 47 000,00, фільтр для пом`якшення води, із серійним номером Ф53, у кількості 1 шт., вартістю 2 000,00. Загальною вартістю обладнання - 64 000,00, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як встановлено судом, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, 26.09.2018 року за власним рішенням ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність

За змістом статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.

Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598- 609 ЦК України, статей 202- 208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив господарську юрисдикцію спору відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи - підприємця не припинились.

Так, відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що 29.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” (орендодавцем) та Фізичною особо підприємцем Смотровим Миколою Юрійовичем (орендарем) було укладено договір суборенди обладнання №3 - С (Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає а орендар приймає в тимчасове володіння та користування на умовах суборенди комплект/комплекти обладнання для приготування кави (далі за текстом - обладнання). Найменування, серійній номер обладнання, його кількість та вартість з урахуванням індексації визначається сторонами в Акті приймання-передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору 29.09.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” передало в суборенду : ОСОБА_1 комплект обладнання для приготування кави, а саме Кавомолку Ф64Е, із серійним номером 1281256, у кількості 1 шт., вартістю 15 000,00, експрес – кавоварку Casadio DIECI A2, із серійним номером 1562645, у кількості 1 шт., вартістю 47 000,00, фільтр для пом`якшення води, із серійним номером Ф53, у кількості 1 шт., вартістю 2 000,00. Загальною вартістю обладнання - 64 000,00

Умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що Договір укладений строком, на один календарний рік і починає свій перебіг з « 29 » вересня 2016 р. та діє до « 29» вересня 2017 р. (п. 5.2. Договору).

Умовами п. 5.3. Договору передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися обладнанням після закінчення строку дії договору, визначеного в п. 5.2, а орендодавець не заперечує проти цього, то строк дії договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах.

Позивач, у позовній заяві зазначає, що вважає договір був пролонгований лише на один рік, а тому, з урахуванням 3 робочих днів на повернення товару, що визначені у п. 9.1. Договору, кінцевою датою повернення Орендарем обладнання Орендо давцю є 02.10.2018 р.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що датою повернення товару є 02.10.2018 року, оскільки виходячи з положень договору, а саме п 5.3. в разі, якщо орендар продовжує користуватися обладнанням після закінчення строку дії договору, визначеного в п. 5.2, а орендодавець не заперечує проти цього, то строк дії Договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах.

При цьому, п. 5.4. передбачено, що кожна сторона має право в будь-який час відмовитись від договору після продовження його строку дії, відповідно до п.5.3., попередивши про це іншу сторону за один місяць.

Отже, у такому випадку припиненню дії договору передує надіслання стороною Договору повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору.

Разом із тим позивач не надав до матеріалів справи доказів попередження або звернення до відповідача про відмову від договору або про заперечення щодо його продовження у 2018 році. В зв`язку із чим суд доходить висновку про продовження строку дії договору до 29.09.2019 року, відповідно до п. 5.3. Договору.

При цьому за наявності звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом 02.01.2019 року та обізнаності відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” наміру продовжувати строк дії Договору суд доходить висновку про припинення договору 29.09.2019 року, у зв`язку із закінченням строку його дії.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 216, 218 Господарського процесуального кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

П. 10.2. Договору передбачено, шо у випадку прострочення повернення обладнання орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 30 % від загальної вартості обладнання, визначеної в Акті приймання-передачі, та подвійну суму орендних платежів.

Разом із тим відповідачем не надано до матеріалів справи доказів повернення обладнання відповідачем та не спростовано належними та допустимими доказами обов`язок щодо необхідності повернення вказаного обладнання на вимогу позивача.

Таким чином, суд робить висновок, що за обставинами справи є доведеними позивачем належними доказами факт не повернення обладнання ОСОБА_1 майна, що орендується, у розумінні договору суборенди обладнання №3-С від 29.09.2016 року, а саме: Кавомолки Ф64Е, із серійним номером 1281256, у кількості 1 шт., вартістю 15 000,00, експрес – кавоварки Casadio DIECI A2, із серійним номером 1562645, у кількості 1 шт., вартістю 47 000,00, фільтру для пом`якшення води, із серійним номером Ф53, у кількості 1 шт., вартістю 2 000,00 у строк до 02.10.2019 року, що дає підстави для застосування штрафу в розмірі 30 % від загальної вартості обладнання, визначеної в Акті приймання-передачі, у відповідності до п. 10.2. договору суборенди обладнання №3-С від 29.09.2016 року

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням відповідної заяви ОСОБА_1 , суд вказує таке.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи інтереси сторін, поведінку винної сторони та ступень виконання зобов`язання, а саме невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо повернення обладнання, відсутність у матеріалах справи доказів щодо майнового стану відповідача, беручи до уваги, що інших штрафних санкцій позивачем не заявлено до стягнення, суд не вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення суми штрафу. При цьому, суд зауважує, що викладені відповідачем у письмових поясненнях обставини, щодо врахування його матеріального та сімейного стану, не можуть вважатися належними доказами для обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення прийнято на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4540,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” (02121, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 41-В, код ЄДРПОУ 30468065) обладнання для приготування кави, передане у користування згідно До говору суборенди обладнання № 3-С від 29 вересня 2016 року, а саме: Кавомолка F64E-1 одиниця; Еспрессо кавоварка Casadio - 1 одиниця; Фільтр для пом`якшення води Ф53 - 1 одиниця.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб`юшн” (02121, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 41-В, код ЄДРПОУ 30468065) 19200 /девятнадцять тисяч двісті/ штрафу в розмірі 30 % від загальної вартості обладнання за про строчення повернення обладнання, визначеного в Акті №54-С приймання - передачі майна згідно Договору суборенди обладнання № 3-С від 29 вересня 2016 року та 4540 /чотири тисячі п`ятсот сорок/ грн. 00 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 18 червня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська