Рішення № 97770304, 16.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/612/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Бондаренко І.О. (самопредставництво);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Вакаренко І.В. (самопредставництво);

від відповідача - Недяк А.В. (на підставі довіреності).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» (65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 31, кв. 5, код ЄДРПОУ 40899924);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ 26302595);

про розірвання договорів купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора, стягнення та повернення майна.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 09.03.2021 року позивач – Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою за вх.№ГСОО 634/21 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ», в якій просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу від 05.03.2018 року індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складає 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4, укладений між Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 362;

- розірвати договір купівлі-продажу від 05.03.2018 року індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складають 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4, укладений між Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 363;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» на користь Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради неустойку у розмірі 1 605 286,52 грн. згідно з договором купівлі- продажу від 05.03.2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 362;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» на користь Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради неустойку у розмірі 1 590 320,25 грн. згідно з договором купівлі- продажу від 05.03.2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 363;

- скасувати рішення від 11.01.2019 р. індексний номер: 45017384 державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельничука Володимира Олександровича про державну реєстрацію права власності, розмір частки 1/2, на нежитлові будівлі та споруди з реєстраційним номером 1499969251101, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Поджіо Братів, будинок 4, за ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- МОНТАЖНЕ УПРАВЛИПНЯ-1 ІНВЕСТ», що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ»;

- скасувати рішення від 11.01.2019 р. індексний номер: 45017637 державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Мельничука Володимира Олександровича про державну реєстрацію права власності, розмір частки 1/2, на нежитлові будівлі та споруди з реєстраційним номером 1499969251101, що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Поджіо Братів, будинок 4, за ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- МОНТАЖЕІЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ», що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ»;

- повернути у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складає 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4, щодо яких укладався договір купівлі-продажу продажу від 05.03.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 362;

- повернути у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складає 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4, щодо яких укладався договір купівлі-продажу продажу від 05.03.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 363.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі рішення Одеської міської ради №2750-VII від 14.12.2017 «Про внесення змін до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 року № 6014-VI» між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» (Покупець) 05.03.2018 року укладено договори купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді Ѕ частки нежитлових будівель та споруд, що складають 1658,8 кв. м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4. Зазначені договори купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №362 та №363. Позивач зауважує, що вище зазначені договори містять тотожні умови щодо сплати коштів, а саме відповідно до п.1.4 та 2.1 договорів купівлі-продажу, ціна продажу становить 7731000,00 грн., покупець зобов`язаний був сплатити ціну продажу об`єкту за рахунок власних коштів з рахунку покупця на поточний рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення зазначених договорів, тобто обов`язок щодо сплати повної вартості об`єкту купівлі-продажу виник у ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» з 05.03.2018 року. Одеська міська рада зазначає, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу від 05.03.2018 року, що зареєстровано в реєстрі №362 та договору купівлі-продажу від 05.03.2018 року, що зареєстровано в реєстрі №363 в частині сплати ціни продажу об`єктів у встановлений договором строк. Крім того, ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» всупереч умовам договору та положень чинного законодавства зареєструвало право власності на об`єкти купівлі-продажу не маючи на те законних підстав.

Вказані обставини, за позицією позивача, є підставою для нарахування неустойки, яка передбачена п.6.1 вказаних договорів, а саме: у разі несплати покупцем коштів у термін, визначений договором (тридцять календарних днів з моменту нотаріального посвідчення), покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, у разі несплати ціни продажу об`єкту купівлі-продажу разом з неустойкою протягом 30 календарних днів даний договір підлягає розірванню.

Разом з тим, позивач вказує, що п.2.2 договорів передбачено, що розрахунок за об`єкт здійснюється згідно з Положенням «Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за об`єкт комунальної власності», затвердженим рішенням Одеської міської ради № 56-XXXIII від 08.12.1998 року зі змінами до нього від 09.12.1999 року. Однак, ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» ані за договором №362, ані за договором №363 не сплатило кошти у встановлений договором термін. За розрахунками, наданими позивачем, розмір неустойки за договором №362 – 1 605 286,62 грн., за договором №363 – 1 590 320,25 грн.

Щодо розірвання договору, Одеська міська рада зазначає, що ч. 2, 3 ст. 24 Закону Україну «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що за несплату коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка. Несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору відповідно до статті 30 цього Закону. Частиною 3 статті 26 Закону Україну «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: 1) несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов; 2) невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк. Відповідні законодавчі положення передбачено в п.2.1 та п.6.1 договорів купівлі-продажу.

На підставі викладеного, позивач звертає увагу, що протягом перших 30 днів після нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу №362, №363 та протягом наступних 30 днів відповідачем не було сплачено жодних коштів за об`єкти продажу, тому договори підлягають розірванню, а об`єкти договорів поверненню у комунальну власність.

Крім цього, Одеська міська рада вимагає скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за оспорюваними договорами, в обґрунтування цього позивач зазначає, що згідно п.6 ст. 26 Закону Україну «Про приватизацію державного і комунального майна», право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта разом з неустойкою (у разі її нарахування), крім випадків переходу права власності на пакет акцій. Відповідно п.3.1 договорів, передача об`єкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у триденний строк після сплати покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформлюється договором про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та актом приймання-передачі, який підписується одночасно сторонами за цим договором. За положеннями п.3.2 договорів, право власності на об`єкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт, державна реєстрація здійснюється уповноваженим органом в порядку, встановленому чинним законодавством, після повної сплати коштів, передбачених договором, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цими договорами, підписання покупцем договору про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та акту приймання-передачі об`єкта купівлі-продажу. На підставі цього, позивач зазначає, що жоден з наведених документів оформлено та підписано сторонами договорів не було, а отже до відповідача об`єкти не передано та відповідно у ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» були відсутні підстави для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2021 року було відкрито провадження у справі №916/612/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "07" квітня 2021 р. о 15:30, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

05.04.2021 року судом отримано від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради письмові пояснення (вх. ГСОО № 9289/21), в яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору висловлює аналогічну позицію щодо спору як і позивач та зазначає, що відсутність сплати ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» ціни продажу об`єкта нерухомого майна протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу № 363 та договору купівлі продажу № 362 - 05.03.2018 р., а саме передання майнових прав без отримання зустрічного грошового задоволення, дає підстави для висновку, що продавець був позбавлений того, на що розраховував при укладенні спірного договору купівлі-продажу, а отже договір купівлі-продажу від 05.03.2018 р. за № 363 та договір купівлі-продажу від 05.03.2018 р. за № 362 підлягає розірванню в судовому порядку. З урахуванням сукупності допущених порушень ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ та несвоєчасною сплатою ціни продажу об`єкта купівлі- продажу, вимога щодо стягнення з покупця неустойки, яка має на меті компенсацію збитків, завданих продавцю невиконанням іншою стороною умов договору, є такою що відповідає нормам чинного законодавства та положенням договору купівлі-продажу від 05.03.2018 р. за № 363 та договору купівлі-продажу від 05.03.2018 р. за № 362. А також те, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» на момент державної реєстрації не сплатило вартість об`єкта купівлі-продажу з урахуванням валютного еквіваленту, що прямо суперечить умовам договорів купівлі-продажу № 363 та № 362 та Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», а отже право власності за ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» зареєстровано незаконно та підлягає скасуванню в судовому порядку.

У судовому засіданні від 07.04.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.04.2021 року о 11:30.

19.04.2021 року до суду від ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» надійшов відзив (вх. ГСОО № 10915/21), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з такого:

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки відповідач зазначає, що ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Тобто, з урахуванням змісту викладеної норми права, враховуючи дати укладання правочинів (05.03.2018р.) та умови п. 6.1 Договорів, вбачається, що право Позивача було порушено через 30 днів, у зв`язку з неповною та не вчасною сплату по договору. Таким чином з 05.05.2018р. по 05.11.2018р. це шестимісячний строк, коли Одеська міська рада могла реалізувати своє право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкції. Тому відповідач вважає посилання позивача на початок відліку шестимісячного строку на звернення до суду про стягнення пені з моменту здійснення Відповідачем останньої оплати (11.08.2020р.) не ґрунтується на нормах матеріального права. Відповідач посилається на ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до 4.4 ст. 267 ЦК України, 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог про розірвання договорів, відповідач звертає увагу суду, що подібні правовідносини (розірвання договору купівлі- продажу за ініціативою продавця) вже були предметом дослідження судами касаційних інстанцій, за наслідками чого була сформована Правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 (№12-145гс19), в якій зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець мас право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. На підставі викладеного відповідач вказує, якщо б продавець (позивач) отримав не всю суму коштів по договору, то він мав би право звертатися до суду не з позовом про розірвання правочину, як заявлено Одеською міською радою, а мав би право звертатися до суду з єдиною вимогою - про стягнення заборгованості за договором. Також відповідач посилається на те, що після того коли Позивачем було з`ясовано, що не в повному обсязі Відповідачем були сплачені кошти, на адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» було надіслано дві тотожні Претензії від 23.01.2020р. за вих. №01-13/262 та за вих. №01-13/263 з вимого у місячний термін доплати курсову різницю, тому на думку відповідача, з викладеного можливо зробити висновок, що позивач реалізував своє право та обрав спосіб захисту - саме витребування коштів за продане майно. Крім цього, як вказує відповідач, з моменту здійснення останнього платежу (курсової різниці) 11.08.2020р. між сторонами припинилися зобов`язання, у зв`язку з чим, на час звернення Позивача до суду з вказаними позовними вимогами, у нього відсутні будь-які майнові права та інтереси стосовно спірного нерухомого майна та виходячи з того, що зобов`язання між сторонами припинилися, тобто правочин вичерпав свою дію. Враховуючи ту обставину, що інші позовні вимоги, є похідними від вимог про розірвання Договорів купівлі-продажу, у задоволенні яких слід відмовити, з підстав викладених раніше, інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні від 19.04.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.05.2021 року о 16:00.

27.04.2021 року до суду від Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО №11789/21), в якій позивач не погоджується з позицією відповідача та вказує, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, взагалі не регламентує порядок обчислення (початок перебігу, закінчення тощо) строку позовної давності та не застосовується щодо спірних правовідносин. Дана стаття регламентує порядок нарахування саме штрафних санкцій, а не строку звернення до суду із позовом. Таким чином, положення ч. 6 ст. 232 ГК у даному випадку не застосовуються, оскільки, по-перше, вони не регулюють порядок обчислення позовної давності, по-друге, неустойка у даному випадку нараховується не протягом шести місяців за кожен день прострочення, а одноразово. Отже позивач вважає, що позовну давність у будь-якому випадку не пропущено. Також позивач заявляє, що, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. У даній справі відповідач, реагуючи на отримані у 2020 році претензії стосовно доплати валютного еквіваленту та неустойки, визнав свої зобов`язання та здійснив 11.08.2020 року доплату валютного еквіваленту по кожному з договорів. Вказане свідчить про визнання відповідачем своїх обов`язків. Тобто, 11.08.2020 року відбулось переривання перебігу позовної давності, та перебіг строку позовної давності розпочався заново. Таким чином, Одеською міською радою не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із позовом про стягнення неустойки. Щодо розірвання договорів та практики Верховного Суду, на яку посилається відповідач, позивачем зазначено, що така практика Верховного Суду не є релевантною щодо спірних правовідносин. У даному випадку спір виник стосовно виконання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації нерухомого майна, та такі правовідносини мають спеціальне правове регулювання. Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» у відповідній редакції встановлював, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Тобто, вказаний закон є спеціальним. Позивач вважає, що Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» імперативно, а також прямо умовами договору визначено, що несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору. Крім цього, позивач звертає увагу суду, що жоден з документів (договір про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та акт приймання-передачі об`єкт), передбачені умовами договору оформлено та підписано сторонами не було, а отже до відповідача об`єкти не передано, що свідчить про незаконність державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомості.

07.05.2021 року судом отримано від ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» заперечення (вх. ГСОО №12498/21), в якому відповідач зауважує, що законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Таким чином, з урахуванням змісту викладеної норми права, враховуючи дати укладання правочинів (05.03.2018р.) та умови п. 6.1 Договорів, вбачається, що право Позивача було порушено через 30 днів, у зв`язку з неповною та не вчасною сплатою по договору. Таким чином річний строк позовної давності має рахуватися у період з 05.05.2018р. по 05.05.2019р., і саме в цей час Одеська міська рада могла реалізувати своє право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкції та після спливу якого втратила таке право. Стосовно позиції позивача про переривання строку позовної давності, відповідач звертає увагу суду, що дійсно після отримання Претензії від 23.01.2020р. за вих. №01-13/262 та за вих. №01-13/263 з вимого у місячний термін доплати: А) курсову різницю та Б) неустойку, з боку ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» було сплачено курсову різницю, та в самих Платіжних дорученнях, в розділі «Призначення платежу» було зазначено: «Оплата згідно договору купівлі продажу, зареєстрованого в реєстрі №363 (362)» та вважає, що з викладених обставин та дій ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» можна зробити висновок визнання відповідачем заборгованості виключно щодо вартості нерухомого майна (курсової різниці), аж ніяк щодо визнання штрафних санкцій. Щодо посилань позивача, стосовно того, що правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (№12- 145гс19) не може стосуватися спірних правовідносин, оскільки у даному випадку спір виник стосовно виконання договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації нерухомого майна, та такі правовідносини мають спеціальне правове регулювання, відповідач зазначає, що незважаючи на специфічність (спеціальність) норм, вони все одно регулюють та передбачають додаткові підставі, крім тих загальних, що зазначені в ст. 651 ЦК, проте жодним чином не регулюють той момент, коли саме (протягом якого часу, за умови яких дій з боку Покупця) Продавець може звертатися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу. Тобто вказані норми жодним чином не вступають в «конфлікт» з тими нормами права та висновками суду, які містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (№12- 145гс19), в якій зазначено, що позивач не може подавати позов про розірвання договору купівлі-продажу, у випадку часткового виконання його умов, навіть у разі неповної (часткової) оплати вартості майна, а якщо адаптувати вказану практику на наші спірні правовідносини, то враховуючи, що на час звернення до суду з позовом про розірвання договорів купівлі-продажу, відповідач (як покупець) сплатив повну вартість майна, тим більше очевидно, що такий спосіб захисту як розірвання правочину є не доречним, не логічним та таким що не відповідає захисту суті порушення права. Щодо неправомірності реєстрації права власності на об`єкт купівлі продажу, відповідач вказує, що на час подачі позовної заяви, не існувало порушень будь-яких прав Одеської міської ради з боку ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» Вказані висновки підтверджуються тим, що на час звернення до суду, відповідачем вже було повністю сплачено вартість об`єкту по договорам та тим, що позивачем втрачено право на отримання штрафних санкцій у зв`язку зі спливом строків позовної давності.Також відповідач посилається на ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вказує, що змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15»). 5/15.» Таким чином, відповідач вважає, що вимога про скасування реєстрації, є похідною він інших вимог пов`язаних з правом власності, а тому не підлягає задоволенню, оскільки майно на законних підставах вибуло з власності Одеської міської ради та перейшло у власність ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ», та виходячи з того, що відсутні правові підстави для витребування цього майна.

11.05.2021 року до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли пояснення (вх. ГСОО № 12692/21), в яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору вказує, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» не сплатило ціну продажу об`єкта нерухомого майна (що включає валютний еквівалент вартості об`єкта купівлі-продажу) протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу № 363 та договору купівлі продажу № 362 - 05.03.2018 р., а сплатило після встановленого Договором строку у грудні 2018 року. Однак, валютний еквівалент вартості об`єкта купівлі-продажу за договорами купівлі-продажу № 362 та № 363 сплатило лише 20.08.2020 року. Таким чином, можна дійти висновку, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНО- МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» весь цей час ( з грудня 2018 р. по серпень 2020 р.) усвідомлював, що порушує умови Договорів, крім того визнав свої грошові зобов`язання у вигляді сплати валютного еквівалента вартості об`єкта купівлі-продажу за договорами купівлі-продажу № 362 та № 363, що свідчить про визнання ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» свого боргу за договорами купівлі продажу. За таких обставин, Департамент вважає обґрунтованим застосування положення частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, у зв`язку з тим, що 20.08.2020 року строк позовної давності перервався вчиненням оплати ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» валютного еквівалента вартості об`єкта купівлі-продажу за договорами купівлі-продажу №362 та № 363. А отже перебіг позовної давності почався з 20.08.2020 року.

Також, як зазначає третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта разом з неустойкою (у разі її нарахування), крім випадків переходу права власності на пакет акцій (ч. 6. ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального і комунального майна»). Однак, ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» на момент державної реєстрації не сплатило вартість об`єкта купівлі-продажу з урахуванням валютного еквіваленту, що прямо суперечить умовам договорів купівлі-продажу № 363 та № 362 та Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», а отже право власності за ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» зареєстровано незаконно та підлягає скасуванню в судовому порядку.

У судовому засіданні від 12.05.2021 року судом ухвалою в протокольній формі було продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/612/21 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.05.2021 року о 10:00.

26.05.2021 року в судовому засіданні суд ухвалою в протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02.06.2021 року о 16:00.

У судовому засіданні від 02.06.2021 року, суд протокольною ухвалою оголосив перерву для розгляду справи по суті до 16.06.2021 року о 16:30.

У судовому засіданні від 16.06.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 18.06.2021 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

14 грудня 2017 року Одеською міською радою прийнято рішення № 2750-VII «Про внесення змін до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в Інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 року № 6014-VI».

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Одеська міська рада вирішила внести зміни до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24 грудня 2014 року № 6014-VI, доповнивши його новими пунктами наступного змісту, зокрема:

№ п/пНазва об`єкта, адреса в м. ОдесіСпосіб та умови продажу252.Ѕ нежитлових будівель та споруд, що складає 1658,8 кв.м загальної площі нежитлових будівель та споруд вул. Братів Поджіо, 4Викуп орендарем за грошові кошти253.Ѕ нежитлових будівель та споруд, що складає 1658,8 кв.м загальної площі нежитлових будівель та споруд вул. Братів Поджіо, 4Викуп орендарем за грошові кошти05.03.2018 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді 1/2 частки нежитлових будівель та споруд, що складають 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано його в реєстрі за № 362.

Також 05.03.2018 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяв департамент комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді 1/2 частки нежитлових будівель та споруд, що складають 1658,8 кв.м. від загальної площі нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4. Зазначений договір купівлі- продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано його в реєстрі за № 363.

Пунктами 1.3, 1.4 вказаних Догорів встановлено, що об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 7 731 000 (сім мільйонів сімсот тридцять одна тисяча) гривень 00 копійок, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 1 288 500 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, згідно з висновками оцінювача про ринкову вартість об`єкта незалежної оцінки – 1/2 частки нежитлових будівель та споруд, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, будинок 4, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта Консалтінг», затвердженими наказом директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 03.03.2018 року №88. Ціна продажу об`єкта, зазначеного у п.1.1 цього Договору, становить 7 731 000 (сім мільйонів сімсот тридцять одна тисяча) гривень 00 копійок, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 1 288 500 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договорів, покупець зобов`язаний сплатити ціну продажу об`єкта, зазначену у п.1.4. цього Договору, у розмірі 7 731 000 (сім мільйонів сімсот тридцять одна тисяча) гривень 00 копійок (валютний еквівалент 291 341 (двісті дев`яносто одна тисяча триста сорок один) долар 16 центів США за курсом дві тисячі шістсот п`ятдесят три гривні 59 копійок до ста доларів США, встановлений Національним банком України станом на 05.03.2018 року) за рахунок власних коштів з рахунку покупця № НОМЕР_1 у ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО 307123 на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 37180025001909 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 26302595, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Розрахунки за об`єкт здійснюються згідно з Положенням „Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за об`єкт комунальної власності”, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 56 XXIIІ від 08,12.1998 року зі змінами до нього від 09.12.1999 року. Валютний еквівалент вартості об`єкта купівлі-продажу, вказаний у п.2.1. цього Договору, використовується з моменту укладення Договору купівлі-продажу. Вартість об`єкта корегується на день сплати за об`єкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, але не нижче курсу на день продажу.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договорів, передача об`єкта купівлі-продажу від продавця до „Покупця” здійснюється у триденний строк після сплати покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформляється Договором про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі - продажу та Актом приймання-передачі, який підписуються одночасно сторонами за цим Договором. Право власності на об`єкт купівлі-продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт. Державна реєстрація здійснюється уповноваженим органом в порядку, встановленому чинним законодавством, після повної сплати коштів, передбачених розділом 2 „Порядок розрахунків за придбаний об`єкт” цього Договору, штрафних санкцій/що можуть виникнути у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за цим Договором, підписання покупцем Договору про повний розрахунок за придбаний об`єкт купівлі-продажу та Акту приймання-передачі об`єкта, зазначеного у п. 1.1, цього договору.

Відповідно до п. 6.1 Договорів, у разі несплати покупцем коштів, передбачених розділом 2 „Порядок розрахунків за придбаний об`єкт цього Договору, в термін, визначений п.2.1. цього договору „Покупець” сплачує на користь „Продавця” неустойку в розмірі 20 (двадцяти) відсотків ціни продажу об`єкта купівлі-продажу, зазначеної у п.1.4. цього Договору. У разі несплати ціни продажу об`єкта купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів даний Договір купівлі-продажу підлягає розірванню.

Пунктом 8.4. Договорів визначено, що у разі невиконання, або порушення однією із сторін умов цього Договору він може бути - змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

28.07.2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради надіслав ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» претензії за №01-13/2688 та за №01-13/2686, в яких Департамент, керуючись п.п. 6.1., 6.5. Договорів купівлі-продажу, статтями 5, 6 Господарського процесуального кодексу України, вимагав у місячний термін сплатити на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради доплату по валютному еквіваленту у розмірі 295 432,62 грн. та неустойку в сумі 1 605 286,52 грн. за договором №362 та доплату по валютному еквіваленту у розмірі 220 601,23 грн. та неустойку в сумі 1 590 320,25 грн. за договором №363.

З відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 11.01.2019 року на підставі договорів купівлі-продажу №362 та №363 прийнято рішення 45017384 та 45017637 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» об`єкта, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Поджіо Братів, буд. 4.

З виписок по рахунках Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вбачається, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» здійснило оплату за договорами купівлі продажу 20.12.2018 року - 1 999 000,00 грн.; 21.12.2018 року - 2 000 000,00 грн.; 26.12.2018 року - 3 732 000,00 грн., 11.08.2020 року - 295 432,62 грн. за договором №362 та 26.12.2018 року - 968 000,00 грн.; 27.12.2018 року - 6 762 000,00 грн.; 28.12.2018 року - 1 000,00 грн. 11.08.2020 року - 220 601,23 грн. за договором №363.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, що відповідачем проведено оплату з порушенням строку, визначеного договорами купівлі-продажу №362, №363. Так, відповідно до умов договорів, обов`язок щодо сплати коштів за об`єкт купівлі-продажу настав у відповідача з моменту нотаріального посвідчення, а саме з 05.03.2018 року, та тривав 30 днів, тобто до 04.04.2018 року. Також за умовами договорів, відповідач повинен був сплатити неустойку разом із основною заборгованістю до 04.05.2018 року. Однак перший платіж за вказаними договорами було здійснено 20.12.2018 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання спірних договорів, стягнення неустойки та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як вже встановлено судом, відповідачем було здійснено оплату за договорами купівлі-продажу з порушенням строку. Позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1 605 286,52 грн. за договором №362 та 1 590 320,25 грн. за договором №363. Відповідачем заявлено про застосування позовної давності стосовно нарахування штрафних санкцій. Позивач спирається на те, що здійснення оплати відповідачем за основною заборгованістю є підставою вважати перебіг позовної давності перерваним.

Приписами ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд зазначає, що п. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.1 ст.164 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

За положеннями ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» Пленуму Вищого господарського суду України в п. 4.4.1 встановлено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Так, з урахуванням обставин справи, суд зауважує, що Одеська міська рада могла реалізувати своє право на звернення до суду про стягнення неустойки з 05.05.2018 по 05.05.2019 року, однак відповідного звернення до суду не надходило.

На підставі викладено суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для застосування позовної давності щодо позовних вимог позивача про стягнення з ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» неустойки у розмірі 1 605 286,52 грн. згідно з договором купівлі-продажу № 362 та 1 590 320,25 грн. згідно з договором купівлі- продажу за № 363 та, відповідно, суд відмовляє у позові у цій частині.

Щодо розірвання договорів купівлі-продажу за №362 та №363, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за вказаними договорами та повернення об`єкту купівлі-продажу у комунальну власність суд зазначає таке:

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення зобов`язання, встановленого договором або законом, є, зокрема, розірвання договору.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Спірні правовідносини стосуються права комунальної власності, тому суд враховує при розгляді справи спеціальне законодавство.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (у відповідній редакції) передбачено, що покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об`єкта приватизації не пізніше 1 ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу. Частина 3 статті визначає, що несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору відповідно до статті 30 цього Закону.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено виключні умови для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, а саме: 1) несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов; 2) невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк та інші підстави.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта разом з неустойкою (у разі її нарахування), крім випадків переходу права власності на пакет акцій.

Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положеннями статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд зауважує, що звернення Одеської міської ради датується 09.03.2021 року, однак таке право у позивача з`явилось 05.05.2018 року, Одеська міська рада звернулася за захистом свої прав вже після виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ-1 ІНВЕСТ» всіх платежів, обумовлених договорами.

Суд звертає увагу та погоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в Постанові від 08.09.2020 року по справі №916/667/18:

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору. Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням. Натомість у цій справі покупці отримали товар (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі). Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2020 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено претензії відповідачу, в яких вимогою було доплата по валютному еквіваленту за договорами купівлі-продажу №362, №363 та сплата неустойки.

Отже, на підставі викладено, суд дійшов висновку про те, що Одеська міська рада в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради своїми конклюдентними діями погодила оплату відповідачем основної заборгованості із пропущенням строку та обрала відповідний спосіб захисту у вигляді доплати по валютному еквіваленту та сплати неустойки.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, суд доходить висновку, що у даному випадку такий спосіб захисту права, як розірвання договору, суд вважає неналежним та таким, що не відповідає суті порушення.

Разом з цим суд зауважує, що у Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

При цьому потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Тобто, Одеська міська рада, як суб`єкт владних повноважень та орган, який наділений певними повноваженнями, ще у 2018 році був обізнаний з неналежним виконанням своїх обов`язків відповідачем за спірними договорами, між тим, майже три роки не вчиняв жодних дій щодо врегулювання та захисту своїх прав. Між тим, на даний час, позивач намагається покласти тягар відповідальності за невчинення певних дій на відповідача, який, не маючи жодних заперечень щодо укладеного договору з боку позивача, правомірно покладається на легітимність набуття свого права власності.

З урахуванням наведених обставин, оскільки відповідачем здійснено оплату об`єкту купівлі-продажу в повному обсязі та договори купівлі-продажу №362 та №362 є виконаними, суд доходить висновку, що державна реєстрація права власності об`єкту купівлі-продажу є правомірною, в зв`язку з чим також відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за вказаними договорами та повернення об`єкту купівлі-продажу у комунальну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.

Враховуючи відмови судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Повний текст складено 18 червня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська