Рішення № 97770260, 15.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/888/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код ЄДРПОУ 35007717)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШ 3» (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гаршина, буд. 3, код ЄДРПОУ 37810030)

про стягнення 35290,87 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Задворна Н.М., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Босюк М.М., директор, Котелевський Є.С., довіреність від 08.06.2021

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШ 3» про стягнення 35290,87 грн., з яких: 28000 грн. основного боргу та 7290,87 грн. санкцій.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні №250119 від 25.01.2019.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 20.04.2021 о 10:15.

У судовому засіданні 20.04.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 18.05.2021 о 14:00. У зв`язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 11.05.2021, судове засідання 18.05.2021 о 14:00 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 24.05.2021 призначено судове засідання у справі №916/888/21 на 08.06.2021 о 17:30.

У судовому засіданні 08.06.2021 судом оголошено перерву до 15.06.2021 о 15:15.

15.06.2021 за вх.№16260/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 7290,87 грн. санкцій, з огляду на наступне:

- відповідач посилається на те, що відповідно до п.17 заявки 31/01/2020 від 31.01.2020 сторонами визначені умови оплати - 14 календарних днів від дати виставлення акту; акт №74-2002-001 від 15.02.2020 підписано сторонами 15.02.2020. Відповідач вказує, що позивач неправомірно визначив дату початку обліку боргового періоду з 21.02.2020;

- на думку відповідача позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за період 400 календарних днів неправомірні та не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги суперечать положенням ст. 232 ГК України;

- позивачем не дотримано вимог господарського процесуального законодавства та не подано розрахунку нарахованих сум, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є недоведеними.

У судовому засіданні 15.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 15.06.2021 просили суд відмовити у задоволенні санкцій з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Справа №916/888/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Керуючись головною метою внесених законодавцем змін до господарського процесуального законодавства у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії загальнодержавного карантину - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, обчислення яких в період карантину законодавцем змінювалось із визначенням критеріїв оцінки - забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШ 3» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні №250119, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Згідно з п.2.2 договору заявки, узгоджені сторонами, регулюють відносини між сторонами щодо кожного окремого доручення клієнта. У заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, що не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору.

За п.3.2.5 договору клієнт зобов`язаний сплачувати рахунки експедитора (суму доручення) на умовах, передбачених у цьому договорі.

У відповідності до п.п. 4.1-4.3 договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта виконуються відповідно до виставленого рахунку. Експедитор у межах розумного строку після доставки вантажу до пункту призначення надає клієнту рахунок до сплати. Сторони погодили, що рахунки, передані за допомогою, факсимільного зв`язку, підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання клієнтом всіх документів у порядку, передбаченому цим договором. Рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення (що підтверджується відміткою вантажоодержувача в товарно-транспортній накладній). Сума, що підлягає сплаті експедитору зазначається в рахунку. У цю суму включено витрати на оплату рахунків залучених до виконання перевезення третіх осіб - безпосередніх перевізників, а також винагорода експедитора з/без урахування ПДВ. Винагорода експедитора є різниця між сумою, що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою що підлягає оплаті перевізникам (третім особам), залученим, експедитором до виконання умов за даним договором.

Відповідно до п.6.1.1 договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором відповідно до його умов чинного законодавства України (окрім відшкодування непрямих збитків) та міжнародних Конвенцій.

Згідно з п.6.3.8 договору у разі затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

За п.9.1 договору строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що залишились невиконаними. За відсутності до спливання строку дії цього договору пропозицій сторін щодо його розірвання, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (12 місяців). Кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 30 (тридцять) календарних днів із зазначенням причин розірвання. Сторона, яка заявила про таку відмову зобов`язана відшкодувати другій сторони збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору. Договір може бути припинений/розірваний тільки по завершенні всіх взаєморозрахунків, пов`язаних із його виконанням.

На виконання умов договору транспортного експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні №250119 від 25.01.2019 сторонами 31.01.2020 було складено та підписано заявку №31/01/2020 згідно договору транспортного експедирування №250119 від 25.01.2019 на надання транспортно-експедиційних послуг.

Даною заявкою сторони погодили наступні умови надання транспортно-експедиційних послуг відповідно до:

- дата та час завантаження - 05.02.2020 10:00;

- адреса завантаження, повне найменування фірми відправника - Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Болгарка, вул. Успенська (30 км траса Одеса-Київ 1 км від траси «КОШ 1»);

- місце митного оформлення вантажу - м. Роздільна, вул. Європейська, буд. 103;

- адреса розвантаження, повне найменування фірми одержувача - Avenida Montanana, 935, Primeranave 50059, Montanana, Zaragoza, Espana from 7.30 amto 14.30 pm;

- строк доставки - 13.02.2020;

- маршрут - Роздільна Україна - Литва - Вільнюс - Іспанія Сарагоса;

- опис вантажу - равлик Helix Aspersa Muller, живий, охолоджений, 18 палет, 11142 кг.;

- сума фрахту - 5000 євро;

- умови оплати - 14 календарних днів від виставлення акту.

За заявкою ТОВ «Заммлер Україна» організувало перевезення вантажу за маршрутом: Україна, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Болгарка, вул. Успенська - Avenida Montanana, 935, Primera nave 50059, Montanana, Zaragoza, Espana у період з 05.02.2020 по 13.02.2020, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR А №1 та TARPTAUTINIS KROVINHJ TRANSPORTA V1MO VAZTARAИTIS.

У CMR зазначено, що перевезення вантажу здійснювалося за допомогою транспортних засобів з державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що також зазначається у п.12 Заявки; вантаж, що перевозився - равлик Helix Aspersa Muller, живий, охолоджений загальною вагою 10 360 кг. на 18 палетах.

ТОВ «Заммлер Україна» виставило ТОВ «КОШ 3» рахунок на оплату №74-2002-001 від 15.02.2020 на суму 137278 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи наявний акт №74-2002-001 від 15.02.2020, з якого вбачається, що ТОВ «Заммлер Україна» були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 137278 грн. з ПДВ. Вказаний акт підписаний представниками замовника - «КОШ 3» та виконавця - ТОВ «Заммлер Україна».

Відповідач частково сплатив за надані послуги на загальну суму 109278 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №63 від 05.03.2020 на суму 70000 грн., №28 від 16.03.2020 на суму 30000 грн., №74 від 27.03.2020 на суму 7278 грн., №74 від 10.04.2020 на суму 2000 грн.,

26.05.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 21.04.2020 №2104/20 про необхідність у строк до 30.04.2020 сплатити заборгованість у сумі 28000 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 28.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Несплата відповідачем решти наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За ч.ч.6, 8 ст. 222 ГК України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити. Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 229 ГК України Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування

Згідно з ч.2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За ч.2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні №250119 від 25.01.2019, не сплатив у передбачені договором розміри та строки вартість наданих послуг, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» про стягнення з відповідача 28000 грн. основного боргу.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.6.3.8 договору транспортного експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні №250119 від 25.01.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем боргу за договором транспортного експедирування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні №250119 від 25.01.2019, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд дійшов висновку про невірність його обрахунку, оскільки позивачем зроблено розрахунок 3% річних із невірним визначенням дати початку їх нарахування, отже господарським судом перераховано розмір 3% річних, не виходячи при цьому за межі обраних позивачем періодів, внаслідок чого встановлено підставність та необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 897,91 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства, позовні вимоги позивача в цій частині є доведеними та задовольняються судом в частині стягнення з відповідача заявлених 2108,40 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд встановив, що позивачем нараховано відповідачу пеню на прострочену суму боргу із невірним визначенням дати початку обрахунку та за період, який перевищує встановлені ч.6 ст. 232 ГК України 6 місяців, з огляду на що господарським судом зроблений перерахунок сум нарахованої пені та визначено, що обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 2197,16 грн. пені (період нарахування: 01.03.2020-01.09.2020).

Іншого сторонами не доведено.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача на те, що позивачем не дотримано вимог господарського процесуального законодавства та не подано розрахунку нарахованих сум, з огляду на що позовні вимоги в цій частині нарахованих 7290,87 грн. санкцій є недоведеними, оскільки розрахунок нарахованих позивачем сум міститься в тексті самої позовної заяви.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ЗАММЛЕР Україна», в решті заявлених сум слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШ 3» (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Гаршина, буд. 3, код ЄДРПОУ 37810030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР Україна» (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код ЄДРПОУ 35007717) 28000 /двадцять вісім тисяч/ грн. основного боргу, 897 /вісімсот дев`яносто сім/ грн. 91 коп. 3% річних, 2197 /дві тисячі сто дев`яносто сім/ грн. 16 коп. пені, 2108 /дві тисячі сто вісім/ грн. 40 коп. інфляційних втрат та 2135 /дві тисячі сто тридцять п`ять/ грн. 84 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 18 червня 2021 р.

Суддя Ю.С. Бездоля