Рішення № 97767630, 07.06.2021, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 591/1877/20 Провадження №2/574/76/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Буринь Інвест» про визнання додаткової угоди недійсною, скасування її державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 5920984600:08:003:0172 площею 2,3551 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області, яка була успадкована після смерті його матері ОСОБА_3 .. Між відповідачем та ОСОБА_3 у 2012 році був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який був зареєстрований 06.12.2012 року за №592098464002510 у відділі Держкомзему у Буринському районі. Однак, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 йому стало відомо про існування Додаткової угоди від 01.01.2016 року до вказаного договору, якою строк дії договору оренди земельної ділянки було встановлено 17 років. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не мала волевиявлення на укладення додаткової угоди та не підписувала її, просив визнати її недійсною та розірвати додаткову угоду від 01.01.2016 року, скасувати її державну реєстрацію, зобов`язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 500 000 грн., яка була спричинена через протиправне користування останнім земельною ділянкою та не можливістю розпоряджатися своїм майном і отримувати відповідний дохід за це, що спричинило йому душевні страждання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги уточнили, просили скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 01.01.2016 року до договору оренди землі від 2012 року, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку позивачу та стягнути на користь позивача 10000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. При цьому, представник позивача ОСОБА_2 наголошувала, що волевиявлення матері позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди землі не було і вона його не підписувала. Підпис вчинила інша особа, яку остання не уповноважувала. Фактично вказана додаткова угода є неукладеною і у світлі останніх правових позиції Верховного Суду, вона не може бути визнана недійсною.

Позивач ОСОБА_1 також підтвердив, що у першому кварталі 2016 року він дізнався від своєї матері, що додаткову угоду замість неї підписав її сусід ОСОБА_4 .. Вона просила його нікому про це не говорити та не вчиняти жодних дій з цього приводу. Однак він повідомив юристів відповідача про такий факт. Кого саме та коли повідомив не пам`ятає.

Представник відповідача ОСОБА_5 про дату час і місце судового засідання повідомлений належними чином, до суду не з`явився по невідомій причині. Від останнього надійшло письмове клопотання про проведення судового засідання без його участі, вимоги позивача не визнав. Також просив не розпочинати судові дебати, оскільки бажав надати додаткові пояснення.

Між тим, враховуючи, що останній був належним чином повідомлений про розгляд справи і не навів обґрунтованих причини своєї неявки, суд вважає їх не поважними, а тому приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він проживав у сусідньому будинку біля матері позивача ОСОБА_3 .. Близько п`яти років назад, точної дати не пам`ятає, він підписав у трьох екземплярах додаткову угоду до договору оренди землі від її імені. Це відбулося, коли представники ТОВ «Агропромислова компанія «Буринь Інвест» ходили по власникам земельних ділянок з метою укладення договорів оренди землі. Хто саме був присутній від товариства не пам`ятає. ОСОБА_3 він повідомив, що на підставі нової угоди хоче продовжити договір оренди землі, який був укладений раніше. Вона погодилася і він його підписав. Близько через місяць після цієї події, син ОСОБА_3 – ОСОБА_1 повідомив йому, щоб він більше за матір нічого не підписував.

Вислухавши аргументи позивача, доводи його представника, пояснення свідка, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5920984600:08:003:0172 площею 2,3551 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Буринської міської ради (колишня територія Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області), що не оспорюється відповідачем та підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстру спадкової справи №119/2018) (а.с.6,80,85).

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 вказав про порушення його прав як власника земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Буринь Інвест», яке на його думку, незаконно використовує спільну земельну ділянку на підставі Додаткової угоди від 01.01.2016 року до договору оренди землі за 2012 рік, яка фактично не була укладена, оскільки не підписана попереднім власником – спадкоємцем якого він є, і який не мав відповідного волевиявлення.

На підтвердження своїх доводів позивачем наданий оригінал Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки, датований 01.01.2016 року (а.с.83).

За умовами вказаної угоди орендодавець ОСОБА_3 та орендар ТОВ «Агропромислова компанія «Буринь Інвест» внесли зміни до укладеного між ними 06.05.2012 року договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920984600:08:003:0172 (а.с.83).

Зокрема, зміни були внесені до п.3.1 Договору, який викладений в редакції, відповідно з якою строк дії договору оренди земельної ділянки становив 17 років, починаючи з 06.05.2012 року до 06.05.2029 року. Сторони домовилися, що орендна плата буде становити 5372,85 грн., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В пункті 5 Додаткової угоди зазначено, що вона є укладеною з моменту її підписання сторонами. Зміни умови оренди, визначені цієї угодою, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації.

Також, судом встановлено, що 06.05.2012 року між спадкодавцем ОСОБА_3 та ТОВ «Агропромислова компанія «Буринь Інвест» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Буринському районі 06.12.2012 року за №592098464002510. Строк дії договору 5 років.

01.12.2014 року між вказаними особами була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 06.05.2012 року, за умовами якої договір оренди землі був викладений у новій редакції, строк дії договору встановлено 15 років з 01.12.2014 року до 30.11.2029 року.

Державна реєстрація зазначених змін була проведена 25.02.2015 року, номер запису 8850366 і ці обставини об`єктивно підтверджуються договором оренди землі, актом приймання передачі земельної ділянки, актом визначення меж земельної ділянки, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, додатковою угодою, що були надані суду позивачем (а.с.72-76,80-82).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №243999831 від 11.02.2021 року у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію речового права» наявний запис про реєстрацію, у тому числі, Додаткової угоди від 01.01.2016 року до Договору оренди земельної ділянки (а.с.107-108).

Таким чином, зазначена Додаткова угода набрала чинності.

При цьому, позивач та свідок ОСОБА_4 стверджують, що ОСОБА_3 її не підписувала.

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-223 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст.205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі, набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 цього Закону).

Частиною першою статті 15 вказаного Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Вказана правова позиція була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, які є обов`язковими для врахування судом в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Оскільки позивач стверджує, що Додаткова угода від 01.01.2016 року до Договору оренди земельної ділянки є неукладеною в наслідок того, що його мати ОСОБА_3 її не підписувала, останній повинен довести це, виконавши вимоги ст.ст.12,81 ЦПК України.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що обставини підписання чи не підписання особою документа, який підтверджує укладення відповідного договору, зокрема договору оренди землі, між конкретними особами, не можуть доводитися лише показами свідків. У цьому випадку необхідно проведення спеціальних досліджень шляхом призначення відповідної судової експертизи.

В подальшому, оцінка висновку експерта повинна проводитися у сукупності з іншими доказами і ґрунтуватися на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні.

Більш того, абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України встановлено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

15.01.2021 року, за клопотанням сторони позивача, судом призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи виконано підпис в графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін та підпис сторін» Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 чи іншою особою (а.с.91).

01.03.2021 року до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Зокрема, експерт просив додатково надати вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 , та здійснити оплату вартості проведення експертизи в сумі 2250 грн. 24 коп. (а.с.97-99).

02.03.2021 року на адресу позивача був направлений рахунок № НОМЕР_1 від 24.02.2021 року для проведення оплати вартості експертизи, який отриманий ним 15.03.2021 року, а також зобов`язано його надати до суду додаткові матеріали, запитувані експертом (а.с.100,101).

При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст.109 ЦПК України.

Між тим, позивач вартість експертизи не оплатив та додаткових документів, необхідних для проведення експертизи не надав.

21.04.2021 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення судової експертизи (а.с.102-104).

Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Вищенаведене свідчить, що позивач ухилився від участі в експертизі, незважаючи на те, що саме за його клопотанням вона і була призначена.

За таких обставин суд неспроможний достовірно встановити чи підписувала ОСОБА_3 зазначену Додаткову угоду.

На думку суду, висновок про неукладеність вказаної угоди не може ґрунтуватися лише на показах свідка ОСОБА_4 , який не є стороною правочину і не міг достовірно пояснити суду де, коли та при яких обставинах він вчинив підпис цієї угоди замість власника земельної ділянки, а тому зазначені покази суд оцінює критично.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , не виконав вимоги ст.ст.12,81 ЦПК України та не довів належними і допустимими доказами, що Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2016 року не була укладеною, у зв`язку з чим підстав для задоволення уточнених вимог останнього суд не вбачає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, зважаючи на висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати з оплати судового збору позивачем, слід залишити за останнім.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 76-83, 109, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія» «Буринь Інвест» (ідентифікаційний код 37352607, місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, вул. Братів Рябоконь,буд.1, офіс 3) про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 01.01.2016 року до договору оренди землі від 2012 року, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 17.06.2021 року.