Вирок № 97767018, 18.06.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/8859/13-к

1-кп/465/8/21

ВИРОК

Іменем України

18.06.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова, в складі

головуючого - судді Ванівського Ю. М.

суддів: Мартьянової С.М., Марків Ю. С.

при секретарі Лозинського Т. А.

за участю прокурора Потупи І.Я.

захисників Федірко І.І., Магарського М.З.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження

№ 12013150080002060 від 08 липня 2013 р. про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою загальною освітою, неодруженого, на утриманні дітей не має, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України

встановила:

06 липня 2013 року близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що його прабаба ОСОБА_2 знаходиться за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_2 , де зберігає свої грошові кошти (пенсію і заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння її грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи родинні стосунки, шляхом обману і зловживання довірою потерпілої зайшов у згадану вище квартиру.

ОСОБА_1 , знаходячись у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиною метою вбивства ОСОБА_2 , розуміючи характер своїх дій і бажання настання тяжких наслідків у вигляді смерті останньої, вчинив розбійний напад на потерпілу, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи її опір, позбавляючи останню можливості закликати на допомогу, завдав їй кулаками рук і ногами у взутті множинні удари в голову та інші ділянки її тіла, а також здавлюючи руками її шию, закриваючи руками просвіти отворів рота і носа, заподіяв ОСОБА_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи за №553/2013 від 20.08.2013, тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці очей, більше справа, в ділянці рота справа, на шиї спереду справа, в ділянці підборіддя спереду і зліва, в ділянці правої ключиці, яремної ямки (над руків`ям груднини), на руках, на правій гомілці, на поясниці справа, на сідницях, в ділянці правої пахової складки, в правій скроневій ділянці, підшкірних крововиливів - по одному велико-плямистому в правій скроневій (в ділянці відміченого синця) і в потиличній ділянці зліва, в ділянці лівої лопатки, на зовнішньо-задній поверхні верхньої і середньої третини правого стегна, просочуючих крововиливів в м`які тканини в ділянці між ріжками під`язикової кістки і щитоподібним хрящем справа і зліва, кінчика язика, на слизовій оболонці нижньої губи справа, майже суцільного крововиливу в сполучні оболонки правого ока, крапкових крововиливів у сполучні оболонки лівого ока, на серці і на легенях, двох поверхневих ран у ділянці правого ока на межі з виличною ділянкою, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді діапедезних крововиливів в м`які мозкові оболонки потиличної і скроневої часток справа, тім`яної і скроневої часток зліва, з нерівномірно вираженим набряком головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя як в момент спричинення, так і в після травматичному процесі, а також тілесні ушкодження - крововиливи в ділянці каротидних вузлів сонних артерій справа і зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, являлись небезпечними для життя в момент заподіяння і в даному випадку спричинили смерть потерпілої, тобто умисно вбив ОСОБА_2 , яка померла на місці події.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , переслідуючи корисливий мотив, заволодів майном ОСОБА_2 - грошовими коштами у розмірі 4697 гривень 90 копійок, після чого втік з місця події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Судовою колегією відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд здійснено в межах пред`явленого обвинувачення, з урахуванням встановленого відповідно до ст. 349 КПК України обсягу дослідження доказів.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та від дачі показань відмовилися на підставі статті 63 Конституції України.

Частиною 2 ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і така особа має бути виправдана, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Так, незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 його винуватість у вчиненні умисного вбивства тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_2 , вчинене з корисливих мотивів поєднаного з розбійним нападом на ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень доведена наступними дослідженими у судовому засіданні доказами, обсяг яких узгоджено з учасниками кримінального провадження, а саме показаннями свідків, протоколами слідчих та процесуальних дій та іншими документами та доказами, дослідженими у судовому засіданні, які ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного судового рішення, які суд приймає до уваги.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні цивільний позов підтримала та просила такий задоволити. Щодо обставин скоєного злочину вказала, що повідомити нічого не може.

Показаннями свідка ОСОБА_4 наданими в ході судового розгляду кримінального провадження. Зокрема свідок повідомив, що станом на липень 2013 року працював консультантом в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить «ФОП ОСОБА_5 », який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 у торговому центрі «Кінг Крос Ашан».

В середині червня 2013 року на роботу у вказаний магазин на іспитовий строк прийняли ОСОБА_1 , на час роботи у вказаному магазині він останнього характеризував з негативної сторони, оскільки обвинувачений був дуже емоційним та неврівноваженим, міг рознервуватися через дрібниці.

Як повідомляв ОСОБА_1 , він проживав біля Стрийського парку в особняку з своєю дівчиною (дівчина з його слів працювала у магазині Глорія Джинс у центрі м.Львова).

07.07.2013 о 10:00 свідок ОСОБА_4 заступив на роботу у вказаний магазин, у цей день на роботу також заступив обвинувачений. Перебуваючи на роботі ОСОБА_1 на початку робочого дня попросив у свідка дозволу взяти коробку від велосипеда, на запитання для чого йому ця коробка останній повідомив «для справи», ці слова ОСОБА_4 не сприйняв серйозно, а тому уваги цьому не надав, оскільки обвинувачений постійно говорив такі речі.

Свідок пригадує що в цей день обвинувачений на роботу прийшов з новим мобільним телефоном.

Також в ході спілкування на роботі свідок помітив, що в обвинуваченого були подряпини на обох руках, на запитання як він отримав ці ушкодження обвинувачений повідомив, що на вихідних їздив на «розборки» під час яких він подряпав руки.

Приблизно в кінці робочого дня директор магазину покликав ОСОБА_1 до себе в кабінет та повідомив, що останній не підходить для роботи у вказаний магазин та звільнив останнього, проте ОСОБА_1 своїм співробітникам про вказану розмову не повідомляв.

Після цього ОСОБА_1 зайшов з свідком на склад та взяв коробку від велосипеда та направився у напрямку виходу з магазину. Виходячи з магазину обвинувачений попросив у охоронця «ТЦ Фокстрот» скотч, оскільки вони були знайомі охоронець погодився та дав йому рулон скотчу безоплатно.

В подальшому обвинувачений з паперовою коропкою від велосипеда попрямував до виходу з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс», попередньо повідомив своїм співробітникам що його чекає таксі при вході в ТРЦ.

Свідок пригадує, що після закінчення робочого дня 07.07.2013 обвинувачений був одягнутий у довгий світлий плащ.

На наступний день 08.07.2013 обвинувачений ОСОБА_1 повторно прийшов у вказаний магазин з метою отримання заробітної плати за відпрацьований період, був також одягнутий у білий плащ.

Додатково свідчення ОСОБА_4 підтверджуються - відео з камер спостереження з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс»/

Допитаний як свідок ОСОБА_6 повідомив, що станом на липень 2013 року працював водієм на ФОП « ОСОБА_7 » перевезення здійснював на автомобілі «Фольцваген Венто» червоного кольору.

07.07.2013 близько 22:30 отримав замовлення від диспетчера до кав`ярні «Глорія Джин», що була розташована на площі Міцкевича у м.Львові, при цьому диспетчер повідомила що пасажир буде з великою картонною коропкою та необхідно щоб був пустий багажник.

Після прибуття на місце до його автомобіля підійшов невідомий на той час молодий чоловік, худорлявий, високий, був одягнений в світлий плащ також вказана особа тянула за собою велику картонну коробку (можливо від телевізора). Була довжиною більше 1 метра.

Свідок після складання спинки заднього сидіння автомобіля вказану коробку положив в багажник автомобіля «Фольцваген Венто» червоного кольору.

Обвинувачений ОСОБА_1 сів у його автомобіль та повідомив, що потрібно їхати на вулицю Суботівську, 2 де його необхідно та в подальшому їхати на вул. Володимира Великого, 5.

Коли свідок з обвинуваченим їхали в авто ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 , що коробка йому потрібна для того щоб поховати пса, перевозить її так пізно бо цілий день працював, крім цього обвинувачений розмовляв по телефону, зміст розмов свідок не пригадує.

Прибувши за адресою АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 вийшов із машини попросив свідка зачекати і пішов у будинок, повернувся через 30 хвилин і вони поїхали за адресою АДРЕСА_5 . Прибувши за вказаною адресою, обвинувачений сказав зупинитися, це було близько 24:00 07.07.2013. Свідок спільно з обвинуваченим вийшли з авто ОСОБА_6 вийняв з багажника вказану коробку та передав ОСОБА_1 . Обвинувачений з вказаною коробкою попрямував в будинок за адресою АДРЕСА_5 .

Свідок ОСОБА_6 чекав під вказаним будинком близько 40 хвилин, ОСОБА_1 вийшов з будинку без коробки та сів у автомобіль, водію пояснив що поховає собаку іншим разом.

В подальшому обвинувачений зазначив, що йому потрібно їхати в нічний клуб «Фешин» та свідок завіз його на проспект Свободи в м. Львові навпроти входу у вказаний нічний клуб це було близько 01:00 год. 08.07.2013. В подальшому обвинувачений розрахувався за проїзд та свідок з обвинуваченим обмінялися телефонами.

В ході судового розгляду кримінального провадження свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 впізнали обвинуваченого ОСОБА_1 .

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює листоношою та 04.07.2013 спільно листоношою ОСОБА_9 приносила ОСОБА_2 пенсію у розмірі 2 547 гривень. Свідок неодноразово приносив ОСОБА_2 пенсію вона завжди її перераховувавла та розписувалася у відомостях. Крім цього, ОСОБА_2 якось розказувала що у неї хтось забирає гроші.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9 надала пояснення аналогічні за змістом до пояснень ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_10 зазначив про те, що він працює в магазині «Мойо» продавцем-консультантом. Так, у вечері до нього прийшов обвинувачений та забрав планшет, і, здається, купив телефон. Свідок зазначив, що особисто останнього не знає, бачив такого лише один раз, та такий розраховувався готівкою.

Показання вищевказаних свідків є логічними, послідовними не суперечливими, узгоджуються між собою, у зв`язку з чим не викликають сумнівів в їх достовірності.

Також вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2013 свідок ОСОБА_11 впізнав на фото №3 ОСОБА_1 , як особу, яку 07.07.2013 близько 20 години на авто таксі він перевозив від ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» у центральну частину м.Львова до кав`ярні «Глорія Джинс», який був одягнений у плащ світлого кольору і мав картонну коробку.

Також, згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2013 свідок ОСОБА_6 впізнав на фото № 3 ОСОБА_1 , як особу, яку він 07.07.2013 починаючи із 22:45 і закінчуючи 08.07.2013 близько 01:00 перевозив на авто таксі від кавярні «Глорія Джинс» до вул. Суботівської, 2 в м.Львові звідки до вулиці Володимира Великого 5 у м. Львові звідки до нічного клубу «Фешн» при цьому дана особа була одягнута у плащ світлого кольору і мала велику порожню коробку.

Протокол огляду місяця події від 08.07.2013 (з фототаблицею), а саме в квартирі АДРЕСА_2 . В ході огляду вказаної квартири встановлено, що двері в квартиру без ознак пошкодження (не пошкоджували), в квартирі виявлено паперову коробку розміром 130/80/20, на коробці наявне зображення велосипеду на верхній лівій частині коробки велике червоне зображення неправильної форми (як і на відео). Вказана коробка перев`язана липкою стрічкою, при розпакуванні коробки виявлено труп ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ознаками насильницької смерті. На відстані 40 сантиметрів від вказаної коробки виявлено рулон прозорого скотчу діаметром 10 сантиметрів який був частково розкручений. Також в ході огляду місця події у кімнаті де знаходилась вказана коробка на бильці ліжка знаходились металеві ножниці з пластиковими ручками. Крім цього у вказаній кімнаті на столі знаходилась полімерна папка синього кольору.

Протоколом огляду трупа ОСОБА_2 , від 09.07.2013 року, в ході якого у ОСОБА_2 , було виявлено те, що множинні тілесні ушкодженням.

Даними висновку дактилоскопічної експертизи за №4/579 від 12.07.2013, згідно із якими на поверхні рулону прозорої липкої стрічки виявлено слід пальця руки, залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1 .

Даними висновку молекулярно-генетичної експертизи за №10/316 від 30.07.2013, згідно із яким генетичні ознаки клітин із ядрами у змиві із полімерних кілець ножиць збігаються із генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 .

Даними висновку дактилоскопічної експертизи за №4/575 від 14.08.2013, згідно із яким на лицевій стороні полімерної паки синього кольору виявлено слід пальця руки, залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_1 .

Окрім цього, згідно висновку судово трасеологічної експертизи №5/597 від 10.07.2013 циліндровий механізм від вхідних дверей у квартиру, вилучений 08.07.2013 за фактом вбивства громадянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 знаходиться у справному стані повертається ключем. На поверхнях і деталях досліджуваного механізму дії сторонніх предметів не виявлено.

Висновок судово - медичного експерта № 553/2013 (експертиза розпочалася 08.07.2013) трупа ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно якого на тілі останньої виявлено численні тілесні ушкодження в області голови, шиї, а саме тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці очей, в ділянці роту справа, на шиї спереду справа, в ділянці підборіддя спереду і зліва, в ділянці правої ключиці, яремної ямки (над руків`ям груднини), на руках, на правій гомілці, на поясниці справа, на сідницях, в ділянці правої пахової складки, в правій скроневій ділянці, підшкірних крововиливів - по одному велико-плямистому в правій скроневій в потиличній ділянці зліва, в ділянці лівої лопатки, на зовнішньо-задній поверхні верхньої і середньої третини правого стегна, на кінчика язика, на слизовій оболонці нижньої губи справа, майже суцільного крововиливу в сполучні оболонки правого ока, крапкові крововили у сполучні оболонки лівого ока, на серці і на легенях, двох поверхневих ран у ділянці правого ока на межі з виличною ділянкою, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді діапедезних крововиливів в м`які мозкові оболонки потиличної і скроневої часток справа, тім`яної і скроневої часток зліва, з нерівномірно вираженим набряком головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя як в момент спричинення, так і в після травматичному процесі, а також тілесні ушкодження - крововиливи в ділянці каротидних вузлів сонних артерій справа і зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, являлись небезпечними для життя в момент заподіяння і в даному випадку спричинили смерть потерпілої.

Узагальнюючи вказаний висновок експерта - смерть ОСОБА_2 , настала біля двох діб до експертизи її трупа внаслідок асфікції через здавлення шиї тупим або тупими предметами з одночасним закриттям просвіту верхніх дихальних шляхів стороннім тілом, а саме кров`ю, через затікання чи вдихання її в просвіт верхніх дихальних шляхів, з наступним набряком головного мозку та легень.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1156 від 09.07.2013 у ОСОБА_1 , виявлено: садна - подряпини та садна на обличчі, на правій руці, садна на лівій руці, синці на грудях, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути за 3-5 діб до огляду та відносяться до легкого тілесного ушкодження, судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у громадянина ОСОБА_1 внаслідок падіння на площину немає.

В ході судового засідання були дослідженні протокол про огляд речових доказів від 31.08.2013 та відеозаписи з камер відеоспостереження магазинів розташованих в ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30), кав`ярні «Глорія Джинс» (м. Львів, вул. Міцкевича, 1), магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ФОП « ОСОБА_12 », вул. Володимира Великого у м. Львові).

Зокрема в ході перегляду відео з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» встановлено, що 06.07.2013 в день вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_1 виходить з ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» та о 21:07 сідає у салон автобуса «ЛАЗ» синього кольору, який здійснює перевезення за маршрутом ТРЦ «Кінг Крос Леополіс» - центральна частина м. Львова.

З відеокопії знятого 07.07.2013 у приміщенні ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» вбачається що о 20:11 ОСОБА_1 одягнутий у плащ сірого кольору і штани світлого кольору, із рюкзаком темного кольору на плечах у приміщенні вказаного ТРЦ поблизу магазинів «Екстрем стайл» і «Фокстрот» бере у охоронця магазину «Фокстрот» рулон прозорої липкої стрічки, яку кладе у велику коричневу коробку прямокутної форми, після чого із вказаною коробкою, тягнучи її направляється в напрямку до виходу із торгового центру.

Аналогічне відео зафіксоване з камер спостереження встановлених в магазині «Фокстрот» на вказаному відео зображено як обвинувачений 07.07.2013 у вищезазначений період часу стоїть поблизу входу у вказаний магазин з великою картонною коропкою від велосипеда та спілкується з охоронником вказаного магазину. В подальшому охоронник передає йому рулон прозорої липкої стрічки і обвинувачений тягнучи коропку віддаляється від входу в магазин.

Із камер спостереження, встановлених у приміщенні кав`ярні « Глорія Джинс » вбачається, що 07.07.2013 зокрема о 19:59 ОСОБА_1 вдягнутий у світлий плащ заносить в приміщення прямокутну коробку коричневого кольору в подальшому купляє сигарети і напій, а о 21:49 із вказаною коробкою, тягнучи її по підлозі виходить із приміщення кав`ярні.

Із камери спостереження, установленої на фасаді торцевої частини будинку АДРЕСА_5 біля входу у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який належить ФОП « ОСОБА_12 » встановлено, що 07.07.2013 о 23:55 до вказаного будинку під`їжджає легковий автомобіль із шапкою «таксі», (як встановлено за результатом допиту свідка ОСОБА_6 це автомобіль «Фольцваген Венто»), із автомобіля виходить обвинувачений ОСОБА_1 одягнутий у плащ світлого кольору та водій вказаного автомобіля ( ОСОБА_6 ). Водій автомобіля «таксі» дістає із багажника коробку прямокутної форми, яку о 23.57 год. ОСОБА_1 бере у руки, та рухається в напрямку будинку АДРЕСА_5 , зникаючи із зони фіксації камер відеоспостереження. Водій авто ОСОБА_6 тим часом сідає у салон «таксі» та чекає на ОСОБА_1 . З вказаного відео вбачається, що 08.07.2013 о 00:33 ОСОБА_1 у тому ж самому одязі сам повертається до авто, однак без вказаної коробки, з якою попередньої йшов до будинку та автомобіль від`їжджає від будинку.

Так, твердження сторони захисту щодо визнання недопустимими письмових доказів, а саме - експертиз, які проведені за два місяці до події, то колегія суду вказує наступне.

Згідно ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Так, у вступній частині висновку експертизи №761/2013-ім вказано про те, що така проведена на підставі Постанови старшого слідчого - криміналіста СУ ГУМВСУ у Львівській області Черепущак В.В. від 09 липня 2013 року. В описовій частині слідчого, зазначено, що матеріали надані на дослідження 10.07.2013 р.

Крім того, у вступній частині висновку експертизи №769/2013-ім вказано про те, що така проведена на підставі Постанови старшого слідчого - криміналіста СУ ГУМВСУ у Львівській області Черепущак В.В. від 09 липня 2013 року. Так, в описовій частині слідчого, зазначено, що матеріали надані на дослідження 10.07.2013 р.

Отже, колегія суддів розцінює невірність зазначення дат початку проведення вищевказаних експертиз, як описку, що в свою чергу не дає підстав щодо визначення таких доказів недопустимими.

Щодо твердження сторони захисту про те, що протоколи пред`явлення для впізнання, оформлені з порушенням процедури, то колегія суду вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 КПК особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.

Так, проведення слідчої дії, як пред`явлення особи до впізнання по фотокартці передбачено нормами КПК України, що в свою чергу не ставить під сумнів належність та допустимість вищевказаних доказів.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України (2012 р.).

Стаття 86 КПК України, зазначає, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Нормами ч.1 ст.92 КПК України, передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на прокурора.

При цьому, згідно з вимогами ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, п.3 ст. 6 Конвенції передбачено, що суд повинен безпосередньо дослідити показання, речі, документи (ст.23 КПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

На переконання колегії суддів при оформленні (складені) поставлених під сумнів сторонами захисту доказів, не було допущено істотного порушення прав та свобод обвинуваченого, а інформація, яка в них міститься, не дає суду правових підстав сумніватися у їх правдивості.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст.94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» №2 від 07.02.2003, умисне вбивство з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115) має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном), одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків (одержати спадщину, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Для наявності даного складу умисного вбивства не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув.

Сукупність злочинів матиме місце і в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання майна. За таких обставин вчинене слід кваліфікувати як умисне вбивство з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115) та розбій (ч.4 ст.187).

Колегія суддів, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 , як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та як поєднане з метою заволодіння чужим майном поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров`я, яка зазначала нападу (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а саме за ч. 4 ст.187 КК України.

Так, під час розгляду даної справи в судовому засіданні надавав свої пояснення свідок ОСОБА_13 , який повідомив про те, що з 2011 року його мати передала на зберігання ОСОБА_14 грошові кошти. ОСОБА_1 було відомо про зберігання грошових коштів своєю матір`ю.

Так, на думку колегії суду, показами вищевказаного свідка жодним чином не спростовано корисливого мотиву обвинуваченого ОСОБА_1 .

При кваліфікації злочинів проти життя та здоров`я особи слід звернути особливу увагу на сукупність усіх ознак, які утворюють та вказують на наявність саме відповідного (вірного) складу злочину, який був вчинений обвинуваченим, незалежно від того за якою статтею КК України пред`явлено обвинувачення.

Кваліфікація дій обвинувачених одночасно за ч.4 ст. 187 та п.6 ч.2 ст. 115 КК України, відповідає роз`ясненням, що містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи», згідно яких, у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (в даному випадку ч. 4 ст. 187КК).

Водночас, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що саме під час вчинення розбою в обвинуваченого ОСОБА_1 виник умисел на вбивство потерпілої, яка намагалася перешкодити ОСОБА_1 , заволодіти належними їй грошовими коштами . Отже, мотивом позбавлення життя потерпілої, який виник саме під час розбійного нападу, а не після нього, було бажання обвинуваченого ОСОБА_1 , отримати матеріальні блага для себе, тому його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України (як ідеальна сукупність злочинів).

Так, на думку суду, позиція обвинуваченого обумовлена його бажанням уникнути кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини.

Згідно досліджених доказів, в судовому засіданні судом достовірно встановлено подію кримінального правопорушення, час, місце, способи та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які об`єктивно викладено в даному вироку суду.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час, згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 195 від 25.11.2015 р. на даний час ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає. Виявляє виявляє ознаки шизотипного розладу, може усвідомлювати значенення свої дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. В період інкремінованих йому дій, ОСОБА_1 психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, але також виявляв шизотиповий розлад. Наявні у ОСОБА_1 психічні порушення мислення та емоційно - вольової сфери мали значення вплив у досліджувальній ситуації на раціональність прийняття рішення, усвідомлення власного місця і ролі в цій ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку. Тому, ОСОБА_1 в період інкримінованих йому дій не був здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого є в силу ст. 67 КК України не встановлено.

Обставин, що пом"якшують покарання в силу ст. 66 КК України, є інші обставини, а саме не в повній мірі усвідомлення значення своїх дій та керування ними.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, які є особливо тяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом"якшують покарання і вважає неможливим його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченим нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, характер вчинених діянь, тяжкість наслідків та керуючись ч.1 ст.70 КК України, колегія суддів вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі за кожен злочин окремо та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Зарахування обвинуваченому в строк покарання періоду його попереднього ув`язнення судом здійснюється з урахуванням правової позиції Ухвали колегії Верховного Суду у справі № 663/537/17 від 29.08.2018 року, а також вимог ст.ст.4,5 КК України. Так, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст. 72 КК України в редакції, яка діяла на час обрання йому запобіжного заходу, відповідно до якої слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, особам, що відбувають покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 з 09.07.2013 р. обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і з того часу, він перебував у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» до 28.05.2014 р.; 28.05.2014 р., в зв`язку з психічним захворюванням, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою йому було змінено на поміщення до психіатричного закладу. В подальшому за ухвалою суду від 27.06.2014 року. до ОСОБА_1 було застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом (ГУ «Українська психіатрична лікарня із суворим наглядом МОЗ України» місто Дніпро); після виходу її з хворобливого стану застосування примусового заходу медичного у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом було припинено; з 24.06.2015 р. йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і з того часу, він перебував у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» до 26.12.2018 р.

Так, на думку колегії суддів, ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме період з 09.07.2013 р. по 28.05.2014 р. включно, та період з 24.06.2015 р. по 26.12.2018 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 N 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», у разі постановлення обвинувального вироку щодо особи, яка одужала, строк застосування до неї примусових заходів медичного характеру виходячи з положень ст. 84 КК ( 2341-14 ) необхідно зараховувати до строку покарання у такому співвідношенні: один день застосування примусових заходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі.

Так, на думку колегії суддів, ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк застосування до нього примусових заходів медичного характеру, а саме період з 29.05.2014 р. по 23.05.2015 р., у співвідношенні: один день застосування примусових заходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі.

Судом прийнято до спільного розгляду заявлений 18 лютого 2016 року цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 4697,90 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн.

Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

В силу вимог ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що протиправні дії ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з негативними наслідками, які настали для потерпілої у виді заподіяння шкоди, підстав для звільнення обвинуваченого від обов`язку по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди суд не вбачає, тому цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4697,90 грн. підлягає до задоволення з огляду на розмір отриманої пенсії ОСОБА_2 .

Крім того, вимогами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відповідно до п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Саме позивач має довести наявність усіх вищевказаних обставин для вирішення питання про наявність та розмір моральної шкоди.

Так, в судовому засіданні встановлено що потерпіла зазнала моральних страждань внаслідок переживання у зв`язку з фактом смерті її матері, ОСОБА_2 , був порушений звичайний ритм життя потерпілої.

Виходячи з розумності, співмірності завданої моральної шкоди потерпілій, заявлений цивільний позов в цій частині слід задоволити частково у розмірі 250 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Відтак, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути 17020 грн. витрат на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, судова колегія,-

Засудила :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 115 ч.2 п.6, ст.187 ч.4 КК України та призначити покарання:

по ст. 115 ч.2 п.6 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

по ст. 187 ч.4 КК України - 9 (дев`ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого покарання остаточно призначити до відбування 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту фактичного взяття під варту, а саме з 09.07.2013 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року№ 838-VIIІ зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення у період з 09.07.2013 р. по 28.05.2014 р. включно, та період з 24.06.2015 р. по 26.12.2018 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі, строк застосування до нього примусових заходів медичного характеру, а саме у період з 29.05.2014 р. по 23.05.2015 р. у співвідношенні: один день застосування примусових заходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі.

Після вступу вироку в законну силу взяти під варту ОСОБА_1 та направити для реального відбування покарання.

Підстав для обрання запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - колегія суду не вбачає.

Стянути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 17020 грн.

Заявлений цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 4697, 90 грн. та моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

В решті вимог - відмовити.

Після набрання вироком законної сили речові докази, які зберігаються в матеріалах справи, а саме: 8 цифрових носіїв-дисків CD-R із інформацією операторів мобільного зв`язку (3 диски - ПрАТ «Київстар» про ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ;2 диска-ТОВ «Астеліт» про НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 ; 3 диски- ПАТ «Укртелеком» про НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 , НОМЕР_25 , НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , НОМЕР_30 ) - зберігати при матеріалах справи.

Речові докази, які зберігаються в матеріалах справи, а саме 7 цифрових носіїв - 4 диска СD-R і 3 диска DVD-R із відеоінформацією магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за 06.07.2013, ТРЦ «Кінг Кросс Леополіс» за 06.07.2013 і 07.07.2013, магазину « Фокстрот » за 07.07.2013, магазину « MOYO » 07.07.2013 І 08.07.2013, кав`ярні « Глорія Джинс » за 07.07.2013, магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 (ФОП « ОСОБА_12 ») за 06-08.07. 2013, - зберігати в матеріалах справи.

Речові докази паспорт ОСОБА_1 , серії НОМЕР_31 і додаток 2 до Договору №67-13037642 зберігати при матеріалах справи.

Речові докази: картонну коробку із написом «КИЇВСТАР», інструкцію користувача, пластину від sim-карти із абонентським номером НОМЕР_4 , порожню картонну коробку від мобільного телефону Nokia 6070 (IMEI - НОМЕР_32 ), - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до Львівського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому і прокурору.

Головуючий суддя: Ванівський Ю. М.

Судді: Мартьянова С. М.

Марків Ю.М.