Рішення № 97766047, 11.06.2021, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/171/21

Провадження № 2/321/152/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2021 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Згідно позовних вимог просила визнати за нею право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 2009 році вона добросовісно заволоділа зазначеним житловим будинком, та продовжує відкрито ним користуватись по теперішній час. Спірний будинок позивач придбала без оформлення та після передачі грошових коштів ОСОБА_1 отримала ключі від будинку та розписку, однак розписка була втрачена. ІНФОРМАЦІЯ_1 власник будинку ОСОБА_2 померла, спадкоємці відсутні, що унеможливлює реєстрацію житлового будинку у встановленому чинним законодавством порядку.

Посилаючись на те, що власник будинку померла, вона продовжує проживати та добросовісно і відкрито володіє житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , позивач просить задовольнити позовні вимоги та визнати за нею право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , та її представник адвокат Віннічук А.С. не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за її відсутності. Вимоги підтримує.

Представник відповідача Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи при його відсутності, не заперечує проти позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у положеннях ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до положень ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За загальним правилом, визначеним положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона, відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, за положеннями ст.13 ЦПК України, право визначення меж та предмету позову, а також підстав позову, надано позивачеві.

Відповідно до положень ст.ст.13, 14 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Право власності на землю гарантується.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано положеннями ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З наданих суду документів встановлено наступне.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 54316938 від 29.09.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Згідно відповіді КП «Михайлівське районне архітектурно-планувальне та техінвентаризаційне бюро» від 25.06.2020 року № 510, право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 . Зазначена обставина також підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.04.1975 року, № 857 (а.с. 10-11).

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 (а.с. 1316).

Згідно відповіді Михайлівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 21.01.2021 року № 57/21.6-045-28, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про що складено актовий запис № 153 від 12.08.2009 року. Також зазначено, що прізвище померлої « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_5 » (а.с. 17).

Протягом судового розгляду справи цього факту позивачем не спростовано та не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у неї добросовісності такого володіння.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння нею спірним майном звільняє суд від потреби аналізувати інші умови набуття позивачем права власності за набувальною давністю, передбачені положеннями ст.344 ЦК України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю є незаконними, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Михайлівська селищна рада Михайлівського району Запорізької області, Код ЄДРПОУ 25214512, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 22.

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2021 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О.Кравченко