Рішення № 97765327, 04.06.2021, Свалявський районний суд Закарпатської області

Справа № 306/772/20

Провадження № 2/306/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді-Тхір О.А.,

за участі секретаря - Дичка О.І.,

представника АТ КБ "ПриватБанк" - Олексик В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», в інтересах якого діє представник Єрмолов Євген Миколайович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Свалявського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (яке є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк»), в інтересах якого діє представник Єрмолов Євген Миколайович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 06.03.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ “Приватбанк“ укладено договір про іпотечний кредит MKD6GI0000003941, за умовами якого банк надав позивачу кредит в сумі 250 000,00 грн, з строком погашення не пізніше 06.03.2023 року, а останній зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути з відсотками та іншими платежами, передбаченими договором у встановлені ним строки. Зауважує, що згідно з умовами договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі на визначений строк, а відповідач зобов`язався поверну кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в поряд встановлених кредитним договором. Стверджує, що 03.09.2008 року, за заявою ОСОБА_1 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору MKD6GI0000003941 від 06.03.2008 року, згідно з умовами якої валюту кредиту переведено з валюти гривня, в валюту долари США, та обумовлено, що розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 53499,92 Долари США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, та обумовлено порядок та строки виконання зобов`язання, сплати відсотків, комісії, інших витрат, визначено спосіб та розмір відповідальності в разі порушення зобов`язання за кредитним договором, та дію зобов`язання – до повного виконання зобов`язання. Крім того, зазначає, що для забезпечення виконання зобов`язання за Договором MKD6G10000003941 між AT КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачами було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель ОСОБА_3 - відповідач-2, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором ОСОБА_1 - Відповідача-1, взяла на себе відповідальність за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.

Стверджує, що АT КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором та додатковою угодою виконав повному обсязі, а саме: видав відповідачу кредит у розмірі 53499,92 Доларів США.

Зауважує, що в порушення умов кредитного Договору а також ст. от. 509, 526, 1054 ЦК України Відповідач- 1 свої зобов`язання не виконав, а саме: не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки. Та стверджує, що в зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, внаслідок порушення Відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Так, представник позивача, зазначає, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач-1 станом на 05.03.2020 року має заборгованість перед банком - 360137,56 доларів США, яка складається з наступного:

51557.53 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

-60367,86 [Долар США] - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

12731,04 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

235481,13 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

Разом з цим зазначає, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом, таким чином, позивач (кредитодавець) просить примусово стягнути з відповідачів (боржника та поручителя, які несуть відповідальність як солідарні боржники) заборгованість у розмір 51557.53 [Долар США], а саме: лише заборгованість за кредитом (тілом кредиту), про що додає відповідний розрахунок суми заборгованості. Зауважує, що відповідно до умов Договору поруки, позивачем направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за Договором MKD6GI0000003941, та в порушення п.6 Договору поруки (поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту отримання) дана вимога залишена без задоволення. Тому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК»;

заборгованість у розмірі 51557.53 [Долар США] , що за курсом 24.89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.03.2020 року складає 1283266.92 грн. станом на 05.03.2020 за кредитним договором MKD6GI0000003941 від 06.03.2008 року, яка складається з наступного:

51557.53 [Долар США] - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); та стягнути суму сплаченого судового збору.

21.12.2020 через канцелярію суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кошелі В.В. про застосування строку позовної давності, згідно з якою сторона відповідача просить відмовити в позові у зв`язку з необґрунтованістю вимог позивача, та в зв`язку з тим, що, звертаючись неодноразово з вимогами про стягнення заборгованості, позивач самостійно змінив строк виконання зобов`язання, та вважає, що всупереч нормам законодавства звернувся до суду з порушенням строку загальної позовної давності (після спливу трьох років).

Правом на подачу заяв по суті спору (відзиву, відзиву на відзив, заперечення) сторони не скористались.

Відповідно до ухвали суду від 05.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання .

Відповідно до ухвали суду від 21.03.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити, та вважає позицію представника відповідача щодо заперечення отримання кредитних коштів у валюті доларах США безпідставною, оскільки, додаткова угода, укладена між сторонами, щодо зміни валюти кредитування дійсна, і укладена за заявою самого відповідача. Разом з цим вважає, що безпідставними є твердження сторони відповідача про сплив строку позовної давності, адже, стверджує, договір укладено строком до 06.03.2023 року, та визначено, що зобов`язання діє до повного виконання зобов`язання.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кошеля В.В. позовні вимоги заперечив повністю, пославшись на існування судових рішень щодо даного кредитного договору, та заявив клопотання про витребування оригіналів договорів по іпотечному кредиту між ОСОБА_1 та АТ «ПриватБанк», додаткової угоди та договору поруки. Відповідно до ухвали суду від 07.10.2020 клопотання задоволено та витребувано оригінали договорів від АТ «ПриватБанк». Крім того, за клопотанням представника відповідача оглянуто в судовому засіданні цивільну справу № 306/2422/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Додатково представник відповідача зауважив, що щодо отримання кредитних коштів за первісним договором про іпотечний кредит вони не заперечують, однак вважають, що додаткова угода є нікчемною, не підписаною відповідачем ОСОБА_1 , її умови не відповідають дійсності, оскільки у ній зазначено, що відповідач отримав кошти в сумі 53499,92 доларів США, а в дійсності, банком надані кошти у національні валюті – гривні, у розмірі, визначеному в основному договорі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно оцінивши докази, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати зобов`язання належним чином, а кредитор –прийняти виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, судом встановлено, що за договором іпотечного кредиту MKD6GІ0000003491 від 06.03.2008 відповідач отримав кредит в розмірі 250000 грн. із сплатою ним 15.0% відсотків річних до 06.03.2023. Факт отримання коштів підтверджується і копією первинного касового документу –заявою на видачу готівки № 1 дата здійснення операції 06.03.2008, оригінал якої надано представником позивача для огляду в судовому засіданні (арк. 82-85).

Відповідно до додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № МКD6G100000003941 від 06.03.2008р., відповідач надав в іпотеку нерухоме майна, а саме будинок по АДРЕСА_1 . Та в порядку забезпечення виконання зобов`язання за договором іпотечного кредитування укладено договір поруки MKD6GІ0000003491 від 06.03.2008, та ОСОБА_3 взяла на себе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 (арк. 77-78).

Відповідно до додаткової угоди, яка підписана представником банку та відповідачем ОСОБА_1 , кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту Долар США, розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 53499,92 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, повторно кошти не видавалися (арк.79-81). Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач виявив бажання змінити умови кредитування, та відсоткова ставка за таких умов визначена в меншому розмірі, відповідач ОСОБА_1 підписав умови даної додаткової угоди та взяв на себе відповідні зобов`язання, до даної додаткової угоди надано Додаток №1 «Графік погашення кредиту» із розрахунком загальної вартості кредиту (арк. 86-87). Разом з цим суд бере до уваги, що при розгляді справи № 306/2422/13-ц про стягнення заборгованості за цим же договором відповідач ОСОБА_1 не оспорював розмір заборгованості перед банком (станом на 30.01.2012: 89476,78 доларів США, із яких: - 51557,53 доларів США заборгованість за кредитом, 17770,08 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 3576,57 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 12282грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,29 доларів США - штраф( фіксована частина); 4259,31 доларів США (процента складова)), договір про іпотечний кредит та додаткову угоду не оспорював, недійсними в судовому порядку не визнано. Окрім того, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року у справі № 306/2422/13-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено, звернуто стягнення на предмет застави згідно договору від 06.03.2008 року: житловий будинок та земельну ділянку належні боржнику ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості станом на 30.01.2012 року в сумі 89 476, 78 доларів США з яких: 51 557,53 доларів США заборгованість за кредитом; 17 770,08 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 12 282 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,28 доларів США штраф (фіксована частина); 4 259,31 доларів США (процентна складова. Таким чином, пред`явивши вищевказаний позов кредитор (банк) змінив строк дії договору і вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а тому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. (Правовий висновок ВП Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц). Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконане, дана обставина сторонами не оспорюється.

Крім того, з матеріалів справи № 306/2422/13-ц встановлено, що 17.04.2012 року за вих. № 30.1.0.0./2-2455613957 представником ПАТ КБ «ПриатБанк» надіслано вимогу га адресу відповідача ОСОБА_1 про дострокове повернення суми кредиту за договором в повному обсязі, а також процентів, штрафів, комісії, в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. Разом з цим встановлено, що у зв`язку з невиконанням вимоги про погашення заборгованості представник банку (кредитодавця) 12.07.2012 звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який задоволено повністю.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов`язане, зокрема із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

У частині четвертій статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України логічним є висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначені правові висновки викладені Верховним Судом України, зокрема у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) не встановила підстав відступити від наведених висновків та вказала, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Отже, порука – це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення повторного стягнення тіла кредиту

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 липня 2018 року № 14-154цс18 та від 28 березня 2018 року провадження № 14-10цс18.

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 06.03.2008 та додатковою угодою від 03.09.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» 19.04.2012 (дата поштового відправлення) банком направлено письмову вимогу від 17.04.2012 позичальнику ОСОБА_1 про дострокове повне погашення кредиту, та у зв`язку з невиконаннями вимоги у встановлений строк представник банк звернувся 12.07.2012 до відповідача ОСОБА_1 –позичальника, з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, пенею та відсотками.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що у разі реалізації кредитором свого права вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обчислюватися з дня настання строку дострокового повернення кредиту.

Оскільки в укладеному між сторонами договорі поруки не встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, кредитор вправі був пред`явити вимоги до поручителя протягом шести місяців після настання зміненого ним у квітні 2012 року (липні 2012) строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Однак з даним позовом банк звернувся до суду лише у червня 2020 року, тобто після припинення поруки .

Отже, в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості слід відмовити.

Разом з цим стороною відповідача не спростовано, що позичальник ОСОБА_1 виконав зобов`язання перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у повному обсязі, і, що банк безпідставно звернувся до суду з новим позовом про стягнення суми заборгованості за кредитом (тілом) у розмірі 51557.53 доларів США. Матеріалами справи підтверджено, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, та обґрунтовано просить стягнути тіло кредиту, оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за наданим кредитом. При цьому суд бере до уваги, що сторони не заперечують того, що після укладення додаткової угоди та конвертації валюти кредитного договору у долари США, відповідач не вносив кошти на погашення заборгованості. Отже, представник позивача обґрунтовано та підставно просить постановити рішення про стягнення заборгованості у розмірі 51557.53 доларів США - заборгованість за тілом кредиту.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір частково виконувався позичальником (до зміни валюти кредитування, що не оспорюється сторонами), що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору, додаткової угоди до говору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором, суд перевіряв розрахунок лише в межах пред`явлених вимог за тілом кредиту, в іншій частині розрахунок не досліджувався, адже вимоги за таким не пред`явлено. Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов`язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.

Відповідно до ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, до суду надійшла заява представника відповідача щодо застосування наслідків позовної давності у зв`язку з пропуском строку позовної давності, яку представник підтримав і в судовому засіданні, розглядаючи яку, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до приписів ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), однак сторони обумовили в договорі про іпотечний кредит та додатковій угоді до нього збільшений строк позовної давності та визначили її тривалістю 5 років (п.п. 5.6 додаткової угоди).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З правового висновку, висловленого Верховним Судом України в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1674цс17 вбачається, що змінивши строк виконання основного зобов`язання, банк зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років (в даному випадку п`яти років) від дати, коли банк дізнався про порушення свого права, тобто з дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, є правильним.

Як вбачається з правового висновку, висловленого Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16, пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Під виконання сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого Договором.

Боржник ОСОБА_1 первинно взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 06.03.2023 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з Графіком платежів. Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі Боржник повинен був здійснювати 06 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів, відповідно до статті 261 ЦК України, починається перебіг позовної давності для вимог до боржника.

Отже, поряд з установленням строку дії Договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання, згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

17.04.2012 банк надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором MKD6GІ000000349 від 06.0.2008 року та додатковою угодою від 03.09.2008 року, якою вимагав протягом не більш ніж 30 днів з дати отримання цієї вимоги, здійснити дострокове погашення Кредиту у повному обсязі разом зі сплатою відсотків та пені відповідно до умов Кредитного договору, та у зв`язку з невиконанням вимоги представник банку 12.07.2012 року звернувся до суду з позовом про стягнення звернення на предмет іпотеки .

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року у справі № 306/2422/13-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено, звернуто стягнення на предмет застави згідно договору від 06.03.2008 року: житловий будинок та земельну ділянку належні боржнику ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості станом на 30.01.2012 року в сумі 89 476, 78 доларів США з яких: 51 557,53 доларів США заборгованість за кредитом; 17 770,08 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 12 282 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,28 доларів США штраф (фіксована частина); 4 259,31 доларів США (процентна складова. Таким чином, пред`явивши вищевказаний позов кредитор (банк) змінив строк дії договору і вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Дане рішення набрало законної сили 18.04.2013 року.

Якщо ж умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежно виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Згідно з пунктів 2.2.8, 2.3.3 додаткової угоди до кредитного договору сторони домовилися, що в разі порушення позичальником строків сплати процентів, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково (у визначений сторонами строк) кредитор має змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення овіяного повідомлення. Та обумовили при цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, щодо зобов`язань, строк рання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату, і на цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором. Згідно з п.п. 5.5 Додаткової угоди сторони визначили строк позовної давності тривалістю 5 років.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором АТ «ПриватБанк» використав право достроково вимагати з позичальника ОСОБА_1 повернення заборгованості за кредитним договором MKD6GІ000000349 від 06.03.2008 року та додатковою угодою від 03.09.2008 року, а саме: пред`явив 19.04.2012 вимогу від 17.04.2012 боржнику про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів (відсотків) протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, та у зв`язку з невиконанням вимоги 17.07.2012 року звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у повному обсязі по тілу, відсотках та комісії і штрафних санкцій (справа № 306/2422/13-ц).

Отже, перебіг позовної давності розпочався 19.04.2012 (зі спливом 30 днів з моменту отримання вимоги вимогу не виконано) і закінчився у квітні 2017 року, а банк звернувся до суду з даним позовом у червні 2020 року, тобто в будь-якому випадку навіть з моменту звернення 12.07.2012 з позовом до ОСОБА_1 та з 18.04.2012 – з дати набрання рішенням суду законної сили, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором за тілом кредиту та інших платежів ( розрахунок станом на 30.01.2012 року) позивач звернувся до суду поза межами п`ятирічного строку позовної давності.

Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами Банку про негайне дострокове повернення кредиту та платежів за ним розпочався з 19.04.2017 (дати надіслання вимоги) - з моменту пред`явлення вимоги від 17.04.2020 про дострокове погашення заборгованості у повному обсязі

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у рішенні від 9 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16.

Тому, є всі підстави вважати, що позивач втратив своє право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, звернувшись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором MKD6GІ000000349 від 06.0.2008 року та додатковою угодою від 03.09.2008 року до суду лише 22 червня 2020 року, тобто після спливу строків позовної давності.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таку письмову заяву представником відповідача подано до суду 21.12.2020 року.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що вимогу від 17.04.2012 Боржнику про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту банк направив 19.04.2012 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся до суду 22.06.2020 року, тобто за спливом передбаченого законом строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, клопотань щодо його поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем суду не надано. На застосуванні строку позовної давності представник відповідача наполягає, тому суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду (позовної давності).

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд також відмовляє позивачу АТ «ПриватБанк» у відшкодуванні понесених ним судових витрат у вигляді судового збору.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 522, 257, 261, 267, 1054 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк до ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк до ОСОБА_3 – відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відомості про учасників справи:

Найменування позивача: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», адреса 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570.

Ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Ім`я відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканканка АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача: Кошеля Василь Васильович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 21/387 від 30.07.2004 року, ордер серії ЗР № 42834 від 02.09.2020.

Суддя Свалявського районного суду

Закарпатської області О.А.Тхір

Рішення в повному обсязі складено та підписано 14.06.2021 року.