Рішення № 97765006, 14.06.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4801/21

провадження №2/243/1730/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

позивача ОСОБА_1

третьої особи,

що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, в залі суду №7 м. Слов`янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України за представництвом: Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державна казначейська служба України, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна за представництвом: Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України за участю третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 18.04.2020 року він, реалізуючи свої права людини та громадянина України на звернення до органу державної влади та його посадової особи з метою ініціювати кримінальне провадження та отримати інформацію щодо результатів досудового розслідування повідомлених ним фактів, реалізуючи права людини та громадянина України на поширення та отримання інформації з метою отримати обґрунтовану відповідь строки, визначені ст. 24, 219 КПК України, звернувся до начальника Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області ОСОБА_3 та заступника начальника відділу-начальника СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О. із заявою-повідомленням №6 про вчинення кримінального правопорушення.

Однак, заява-повідомлення від 18.04.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, як того вимагають положення КПК України. Вважає, що протиправною, незаконною, неправомірною є бездіяльність Держави Україна за представництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає в невиконанні обов`язку начальника Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Загурського С.Ф. та заступника начальника відділу-начальника СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О. внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його заяві повідомленню № 6 від 18.04.2020 року відповідно до вимог статей 3, 8, 9, 19, 40 Конституції України, статті 214 КПК України, пунктів 2.1, 3.1 «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016 року № 139.

Невиконання норм права начальником Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області ОСОБА_3 та заступником начальника відділу-начальника СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О. при розгляді заяви-повідомлення позивача про вчинення кримінального правопорушення від 18.04.2020 року вихідний № 6 зазначено в ухвалі слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду від 23.04.2020 року № 1-кс/243/794/2020.

Зазначена бездіяльність відповідача ОСОБА_4 спричинила позивачу моральну шкоду, що полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв`язку із порушенням його прав людини та громадянина, гарантованих йому Конституцією України та чинними міжнародними договорами, ст. ст. 10, 13 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, порушення його прав, визначених ст. 60 КПК України, що викликало у нього сильні негативні почуття від посягання службових осіб органу державної влади на конституційний лад республіки України, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву, яка оцінюється ним в сумі 216 000 грн. 00 коп.

Розумність та справедливість грошового еквіваленту його душевних та моральних страждань у зазначеному розмірі за бездіяльність Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області як органу державної влади, яка полягає у фактичному не розгляді вищезазначеної заяви-повідомлення, спроможна бути ефективним засобом попередження порушень з боку відповідача права на ефективний правовий засіб захисту прав людини, права на справедливий судовий розгляд в розумні строки цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в кримінальному провадженні.

Виплата моральної шкоди саме у зазначеній сумі дозволить вважати цю виплату розміром матеріальної шкоди, завданої Державі України начальником Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області ОСОБА_3 та заступником начальника відділу-начальником СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О., винними в порушенні прав позивача, та мають стати відповідними доказами складу службового злочину і підставою для притягнення останніх до кримінальної відповідальності, що в подальшому стане приводом недопущення іншими прокурорами порушень прав людини та основоположних свобод при виконанні ними своїх службових обов`язків.

Розрахунок суми моральної шкоди визначений на підставі методики професора ОСОБА_5 .

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з Держави Україна за представництвом Донецької обласної прокуратури, ЄДРПОУ 25707002, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , моральну шкоду, спричинену порушенням права ОСОБА_1 поширювати та отримувати інформацію, права на розгляд органом державної влади його заяви-повідомлення № 6 від 18.04.2020 року, заяви про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованої в інформаційно-телекомунікаційної системі “Інформаційний портал Національної поліції України” за номером 12076 та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений законом строк відповідно до норм статей, 3, 5, 8, 9, 13, 19, 34, 38, 40 Конституції України та частини 1 статті 214 КПК України, порушенням права ОСОБА_1 на ефективний правовий засіб захисту прав людини відповідно до статей 1, 10, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), відповідно до статей 8, 10, 19, 21 Загальної декларації прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), відповідно до статей 14, 19, 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року), в сумі 216 000 грн. 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив заявлені вимоги, навів доводи аналогічні доводам викладеним у позовній заяві та просив її задовольнити.

Відповідач: представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області до суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав Відзив на позовну заяву від 10.06.2021 року(а.с.18-22), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, справу розглянути за своєї відсутності, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідач, представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, через електронну пошту, надав відзив на позов від 10.06.2021 року, відповідно до якого, зазначив, що оскільки прийняття рішення про стягнення безпосередньо з Державної казначейської служби України моральної шкоди є порушенням норм конституції України та загальних положень ЦК України, у зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Враховуючи, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду позову у суді, останнім надано відзив, суд вважає розглянути справу за відсутності представника відповідача Державної казначейської служби України (а.с.23-24).

Третя особа, що не заявляє самостійний вимог на предмет спору ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги просила задовольнити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення її до участі по справі у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовна заява про стягнення з відповідачів 216 000 грн. моральної шкоди, в порядку ст. 52 ЦПК України.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року, відмовлено у задоволенні заяви вищевказаної про залучення ОСОБА_2 до справи та у прийнятті позовної заяви.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про його допит в судовому засіданні у якості свідка, в порядку ст. 92 ЦПК України.

11.06.2021 року до суду від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов від 10.06.2021 року (а.с.23-24), відповідно до якого представник відповідача зазначив, що оскільки прийняття рішення про стягнення безпосередньо з Державної казначейської служби України моральної шкоди є порушенням норм конституції України та загальних положень ЦК України, у зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.06.2021 року до суду від відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшов відзив на позов від 10.06.2021 року (а.с.17-22), відповідно до якого представник відповідача зазначив, що безпосередньо факт зобов`язання судом посадової особи Слов`янського ВП внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, надати заявнику Витяг з ЄРДР не свідчить про завдання моральної шкоди позивачу та не створює підстав для її відшкодування, враховуючи, що права та інтереси позивача були слідчим суддею відповідною ухвалою поновлені. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Незгода з прийнятим слідчими процесуальними рішеннями, що можуть бути оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. Крім того, розслідування даного кримінального провадження на теперішній час триває. У зв`язку з чим та враховуючи, що позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, тому позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Слов`янського міськрайонного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження по справі, що розглядується за правилами спрощеного провадження (а.с. 11).

Ухвалою суду від 14.06.2021 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про залучення її до участі по справі у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Адвокат Стуліков А.В., діючи як представник адвокат Смирнової О.В. 18.04.2020 року звернувся до Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області з заявою-повідомленням № 6 про вчинення кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності просив притягнути до кримінальної відповідальності слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Деркач Аллу Юхимівну та прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Афанасьєву Дар`ю Костянтинівну за притягнення завідомо невинного ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України по кримінальному провадженню №12019050510001649(а.с.8).

Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду від 23.04.2020 року, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР – задоволено.

Зобов`язано посадову особу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленнями ОСОБА_1 , зареєстрованими в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Слов`янським ВП ГУНП в Донецькій області за №12076, №12075, №12073, №12072, №12070, №12069 від 18.04.2020 року та за №11845, №11828, №11827, №11826, №11825 від 16.04.2020 року.

V. Оцінка Суду.

Суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь позивача, виходить з наступного.

Підставою для відшкодування шкоди позивач зазначає протиправну, незаконну, неправомірну бездіяльність Держави Україна за представництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає: в невиконанні обов`язку начальника Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Загурського С.Ф. та заступника начальника відділу-начальника СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О. внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві-повідомленню № 6 від 18.04.2020 року.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої частинами 1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно з пунктом 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, дослідивши всі надані сторонами та позивачем докази, суд приходить до висновку про те, що не підтверджено обставин з приводу того, що внаслідок бездіяльності посадової особи органів прокуратури, яка встановлена судовим рішенням, позивачеві завдано моральної шкоди, та позивачем не надано належних та допустимих доказів з підтвердження зазначених обставин.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, як вбачається з його позовної заяви та наданих ним пояснень у судовому засіданні, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню до виниклих спірних правовідносин.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності начальника Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області ОСОБА_3 та заступника начальника відділу-начальника СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви-повідомлення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за вихідним № 6 свідчить про реалізацію останнім права на оспорювання процесуальної діяльності прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди, відповідно до ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Позивач має надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення саме йому моральної шкоди, а також наявність зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлено вину відповідача, його бездіяльність належним чином визнана неправомірною, позивачем не надано, тобто вину відповідача в спричиненні моральної шкоди саме позивачеві не доведено.

Сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Лише незгода позивача з прийнятим працівниками органів прокуратури процесуальним рішенням, яке було ним оскаржене в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Таким чином, судом не встановлено дій або бездіяльності з боку відповідача, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач є адвокатом за фахом. Саме як адвокат ОСОБА_1 , діючи як представник ОСОБА_2 та в її інтересах, 18.04.2020 року звернувся до Слов`янської ВП ГУНП в Донецькій області з заявою-повідомленням № 6. Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що діяльності адвоката ОСОБА_1 не було явних протиправних перешкод, оскільки він мав процесуальну можливість, визначену кримінальним процесуальним кодексом, здійснювати всі можливі заходи на захист свого клієнта. Тривале не розслідування заяви-повідомлення може свідчити як про протиправну бездіяльність органу досудового розслідування, так і про пасивну поведінку захисту в порушеному по заяві-повідомленню № 6 у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до норм КПК адвокат, як учасник кримінально провадження має право подавати органу досудового розслідування заяви, клопотання, оскаржувати прийняті рішення.

Дані обставини знайшли своє потвердження у поясненнях допитаного в якості свідка ОСОБА_1 , в порядку ст. 92 ЦПК України, який суду показав, що він в якості адвоката приймав участь у справі за приватним обвинуваченням ОСОБА_2 . В рамках даного провадження він склав заяву повідомлення № 6 від 18.04.2020 року з метою перевірки обмови останньої потерпілим та подав її начальнику Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області ОСОБА_3 та заступнику начальника відділу-начальнику СВ Слов`янського ВП ГУНП України в Донецькій області Пеженко В.О., які в порушення ст. 214 КПК України не внесли відповідні відомості за цією заявою в ЄРДР. Ухвалою суду від 23.04.2020 року скаргу ОСОБА_1 на невнесення відомостей до ЄРДР – задоволено. Зобов`язано посадову особу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленнями ОСОБА_1 , зареєстрованими в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Слов`янським ВП ГУНП в Донецькій області за №12076, №12075, №12073, №12072, №12070, №12069 від 18.04.2020 року та за №11845, №11828, №11827, №11826, №11825 від 16.04.2020 року. Разом з тим, зазначена ухвала суду не була виконана. У зв`язку з невиконанням вимог діючого КПК, Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод були порушені його права, у нього виникло почуття гніву та обурення. У зв`язку з невиконанням рішення суду він відчув невпевненість у наступному дні. Крім того він не зміг захистити права осіб, які до нього зверталися, люди відмовлялися від йог послуг і він не тримав гонорар, на який розраховував. Таким чином, також було порушено його право на володіння майном, тобто гроші, які він міг би заробити.

Таким чином, на думку суду, у випадку наявності тривалої бездіяльності органу досудового розслідування, адвокат, діючи у межах правового поля, наділений цілою низкою повноважень для захисту прав свого клієнта. Відмова у реалізації будь-яких вимог адвокат потребує від останнього відповідної реакції, передбаченої КПК України, і не може спричинити йому страждань, оскільки останній виконує свої професійні обов`язки і має законодавчо визначені способи реагування, як на законні, так і незаконні дії органу досудового розслідування.

Аналізуючи вищевикладені обставини, судом не встановлено дій з боку держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв?язку з чим підстави для визначення порядку виконання рішення, вжиття заходів для забезпечення його виконання та постановлення окремої ухвали відсутні.

Суд при винесенні рішення у даній справі керувався лише основним актом цивільного законодавства України – Цивільним кодексом України, оскільки його положеннями в повній мірі врегульовані відносини, які виникли між сторонами. Позивач в своєму позові посилався на загальні положення національного законодавства, які не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, не є спеціальними нормами, а тому і не були застосовані судом при винесенні дійсного рішення.

Також у своєму позові позивач посилається на п. 50 Рішення "Мельниченко проти України"(заява N 17707/02) від 19 жовтня 2004 року; п. 42 Рішення "Михалкова та інші проти України" (Заява N 10919/05) від 13 січня 2011 року; п. 30 Справа "Ромашов проти України" (Заява N 67534/01) від 27 липня 2004 року та ін.

Суд звертає увагу на те, що при застосуванні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Протоколів до Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини неможливо вважати правильним лише посилання на рішення Європейського Суду з прав людини без аналізу обставин справи, що були предметом розгляду Європейського Суду у взаємозв`язку з обставинами справи, що розглядаються національним судом.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

У статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору.

Згідно з положеннями пункту 13 частини 2 статті 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати протиправною, незаконною та неправомірною бездіяльність ГУНП в Донецькій області, яка на його думку, полягала у невиконанні обов`язку відповідних прокурорів внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його повідомлення від 18.04.2020 року, що завдало йому моральну шкоду.

Тобто позивачем оскаржується бездіяльність органів прокуратури.

Пункт 13 частини 2 статті 3 закону України «Про судовий збір» як правову підставу звільнення від сплати судового збору позивач зазначав в позовній заяві, з такими доводами позивача суд повністю погоджується.

Згідно частини 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України за представництвом: Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державна казначейська служба України, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складений 18.06.2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко