Ухвала суду № 97763688, 18.06.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1057/21

Провадження №1-кп/148/187/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року Тульчинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Штифурко Л.А..

секретаря Галькевич І.В.,

сторін кримінального провадження-

з боку обвинувачення прокурора Барановського О.Б.

з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Кіцули В.І., Головенка Є.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання у залі суду м. Тульчина матеріали кримінального провадження № 12021020310000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 03.01.2021 близько 18.00 год. він, тимчасово проживаючи без реєстрації в АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , яка також перебувала у стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, прийшли на територію домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає пенсіонер, ветеран ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , перебуваючи на території зазначеного домогосподарства, зайшов у приміщення веранди будинку та чекав там, а ОСОБА_2 в свою чергу зайшла за будинок та постукала у вікно кімнати потерпілого, після чого повернулася в приміщення веранди, де на той час вже знаходився ОСОБА_1 . Дочекавшись поки потерпілий ОСОБА_3 відчинив двері, ОСОБА_1 , діючи умисно, несподівано застосував фізичну силу, яка виразилась у завданні потерпілому ОСОБА_3 удару дверима, в результаті чого останній спиною впав на підлогу кімнати. Після чого ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 проникли в середину будинку, де ОСОБА_1 із застосуванням сили вчинив напад на ОСОБА_3 , нагнувшись над останнім та утримуючи його руки своїми обома руками подолав його волю та супротив, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, узявши потерпілого за шию, почав душити останнього та вимагати грошові кошти, висловлюючи погрози насильством, небезпечним для життя чи здоров`я останнього, в наслідок чого потерпілий сприйняв погрози як реальну небезпеку для свого життя та здоров`я і коли волю потерпілого було подолано, він повідомив, де знаходяться грошові кошти, а ОСОБА_2 в свою чергу в місцях, на які вказав потерпілий знайшла грошові кошти в сумі 6000 грн. та відкрито заволоділа останніми. Увесь час ОСОБА_1 продовжував утримувати потерпілого ОСОБА_3 , обмеживши його у рухах, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 продовжила шукати цінні речі та грошові кошти в кімнатах будинку, де на табуреті виявила мобільний телефон «Nokia 105» чорного кольору, вартістю 250 грн. з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» вартістю 50 грн. та на шафі православну хатню металеву емальовану чотиричастинну ікону з барельєфним зображенням сюжетів трьох Богородичних та одного Господнього празників ХІХ століття вартістю 3320 грн. і православну ікону "Богородиця Вогневидна" ХІХ століття вартістю 26 565 грн., які належали потерпілому ОСОБА_3 , якими також відкрито заволоділа. В подальшому ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 покинули приміщення будинку та зникли в невідомому напрямку.

У подальшому мобільний телефон марки «Nokia 105» з сім-картою ПрАТ «Київстар» ОСОБА_1 з ОСОБА_2 викинули, дві ікони заховали в погрубі домогосподарства, де тимчасово проживали, а грошові кошти в сумі 6000 грн. розділили між собою та витратили на продукти харчування, спиртні напої та тютюнові вироби, чим розпорядились останніми на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 36 192 грн.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу не зникли. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі зможе переховуватись та ухилитись від явки до суду, впливати на потерпілого та свідків, оскільки не має сталих соціальних звязків та є жителем іншої області.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Кіцула В.І. заперечили проти клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є найсуворішим запобіжним заходом. Просили змінити його на домашній арешт, який ОСОБА_1 зможе відбувати за місцем свого проживання в с. Дорофіївка Маловисківського району Кіровоградської області. Зазначили, що обвинувачений раніше не судимий, а потерпілий не має до нього матеріальних претензій.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку учасників щодо нього, дослідивши додані до клопотання докази, суд доходить наступного.

Так, встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.01.2021. Підставою для застосування стали ризики, передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від 7 до 12 років. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, останній раз згідно ухвали слідчого судді від 23.04.2021в межах строку досудового розслідування, до 25.06.2021.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

На підставі ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладених у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п. 18 Листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

У зв`язку з чим, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», особу обвинуваченого, характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому в разі доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення у їх взаємозв`язку з можливими ризиками, які, на переконання суду, з часу продовження запобіжного заходу не перестали існувати. Так, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися та ухилитись від суду, про що свідчить відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи, відсутність утриманців. Також він є жителем іншої області, до затримання постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3 , що, територіально значно віддалено від місця судового розгляду кримінального провадження, та, на думку суду, також дозволить йому переховуватись або уникати явки в суд. Крім того, оскільки судовий розгляд ще не розпочато, обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні. Доводи сторони захисту про те, що впливати на потерпілого обвинувачений не буде, так як останній не має до нього матеріальних претензій судом відхиляються, оскільки обвинуваченим та його захисником не визнається правова кваліфікація інкримінованого йому злочину, що свідчить про можливість впливу на потерпілого з метою отримання свідчень вигідних для обвинуваченого.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою, як такого, що достатній для запобігання цим ризикам та виконаня обвинуваченим процесуальних обовязків.

Відтак, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 197, 314-315, 350 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Дорофіївка Маловисківського району Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, до 16.08.2021 включно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Л.А.Штифурко