Рішення № 97763650, 17.06.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/513/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: керівник Тульчинської окружної прокуратури Хоменко П.Л., який діє в інтересах держави в особі Томашпільської селищної ради в особі КНП «Томашпільська центральна районна лікарня»

відповідач: ОСОБА_1

вимоги позивача: про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину

представник позивача: прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Гюмюшлю Микола Георгійович, -

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

22 квітня 2021 року керівник Тульчинської окружної прокуратури Хоменко П.Л., який діє в інтересах держави в особі Томашпільської селищної ради в особі КНП «Томашпільська центральна районна лікарня» звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на корить Томашпільської селищної ради в особі КНП «Томашпільська центральна районна лікарня» 8284,57 грн за відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов обґрунтовано наступним.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі. Від вказаного покарання ОСОБА_1 звільнено з іспитовим строком три роки. Вирок набрав законної сили.

У ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального правопорушення № 12020020290000105 від 09.05.2020 року встановлено, що 08.05.2020 року біля 21-00 години ОСОБА_1 , перебуваючи у власному будинку, що розташований про АДРЕСА_1 , почав розпивати спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 і 09 травня 2020 року біля 00 год. 20 хв., останній почав говорити в адресу ОСОБА_1 образливі слова. Почувши це ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, тримаючи у своїй правій руці металевий розкладний ніж, марки «Columbia» піднявся з стільця та умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_2 , який стояв біля столу, один удар вказаним розкладним ножом в область грудної клітки зліва, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної порожнини, лівобічного гемоторакса (крововилива в плевральну порожнину).

Вказані обставини кримінального правопорушення викладені у Вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2019 року.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_2 упродовж 6 днів, а саме з 08.05.2020 року по 15.05.2020 року, знаходився на стаціонарному лікуванні, а саме 3 дні в реанімаційному відділенні та 3 дні у хірургічному відділенні КНП «Томашпільська центральна районна лікарня», що підтверджується відповідною довідкою.

Вартість одного ліжко-дня лікування у реанімаційному відділенні становить – 1769,68 грн та у хірургічному відділенні становить 373,77 грн, а загальна вартість лікування ОСОБА_2 становить 6430,35 грн (373,77х3+1769,68х3).

Окрім того, для лікування пацієнта були використані лікарські засоби та вироби на суму 1854,22 грн.

Таким чином, протиправними діями ОСОБА_1 заклад охорони здоров`я, який фінансується з місцевого бюджету, поніс витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 8242,57 грн, які на момент пред`явлення позову не відшкодовано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 12 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17 червня 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Гюмюшлю М.Г. не з`явився, однак надіслав до суду заяву, згідно якої просив позов розглянути без його участі, позовну заяву підтримав, посилаючись на обставини зазначені в ній, просив позов задовольнити.

Представник Томашпільської селищної ради Щербатий А.І. в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без представника селещної ради, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник КНП «Томашпільська центральна районна лікарня» в судове засідання не з`явилася, однак представник подав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі представника Томашпільської ЦРЛ, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не, з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає та не заперечує щодо його задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання на строк 5 років позбавлення волі. Звільнено від вказаного покарання з іспитовим строком три роки. Вирок набрав законної сили. (а.с.9-10).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадський формувань. КНП «Томашпільська ЦРЛ» , орган управління юридичної особи – Томашпільська селищна рада (а.с. 12).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено, чо майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадкам, визначених законом.

Статтею 56 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 3, ч. 7 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, визначене Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України №545 від 16.07.1993 року, із змінами від 19.09.2012 року (надалі Порядок).

Згідно п. 2, 3 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної карти стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Пунктом 6 Порядку також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Відповідно до довідки КНП «Томашпільська центральна районна лікарня», ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та хірургічному відділенні Томашпільської ЦРЛ з 08.05.2020 року по 15.05.2020 року (6 ліжкоднів). Пацієнт 3 дні лікувався в реанімаційному відділенні. Вартість 1 ліжкодня перебування хворого в реанімаційному відділенні Томашпільської ЦРЛ – 1769,68 грн. Пацієнт 3 дні лікувався в хірургічному відділенні. Вартість 1 ліжкодня перебування хворого в хірургічному відділенні Томашпільської ЦРЛ - 373,77 грн. Для лікування поцієнта були використані лікарські засоби та вироби медичного призначення на суму 1854,22 грн. (а.с.11).

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, оскільки між діями відповідача та перебуванням потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні у реанімаційному та хірургічному відділенні Томашпільської ЦРЛ існує причинний зв`язок, кошти, які витраченні на лікування потерпілого від злочину, ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодовані, Томашпільська селищна рада з позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, до відповідача не зверталась, відповідач позовні вимоги визнав, тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню в доход держави 2270 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 131-1 Конституції України, ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 12, 13, 56, 76-81, 82, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Тульчинської окружної прокуратури Хоменка П.Л., який діє в інтересах держави в особі Томашпільської селищної ради в особі КНП «Томашпільська центральна районна лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Томашпільської селищної ради в особі комунального некомерційного підприємства «Томашпільська центральна районна лікарня» в рахунок відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, в сумі 8284,57 грн (вісім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: Томашпільська селищна рада в особі комунального некомерційного підприємства «Томашпільська центральна районна лікарня», адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль вул. Ігоря Гаврилюка, 133, р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 36331552;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. В. Пилипчук