Рішення № 97763418, 26.05.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Справа № 915/286/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570)

юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ”,

54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Очаківська, будинок 1А/1 код ЄДРПОУ 36796638;

про: стягнення 4686334,25 грн.

Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 12.02.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ”, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № DNH2FLO6595 від 08.04.2016 в розмірі 4686334,25 грн., з яких:

- 1457487,36 грн. – заборгованість зі сплати відшкодування вартості майна,

- 2144247,18 грн. – заборгованість зі сплати винагороди за користування майном,

- 1084599,71 грн. – пеня.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №DNH2FLO6595 від 08.04.2016.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/286/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2021, запропоновано відповідачам в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 05.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 22.04.2021.

21.04.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 21.04.2021 про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 22.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021.

26.05.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 26.05.2021 про розгляд справи призначеного на 26.05.2021 без участі представника позивача.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 22.04.2021 отримана відповідачем 29.04.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення №5403604133330.

Статтею 120 частиною 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З огляду на вкладене, суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи по суті.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ” (лізингоодержувачем) та Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” (далі – Банк) укладено договір фінансового лізингу №DNH2FLO6595 (далі – Договір), у відповідності до умов якого Банк здійснив придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НОВОФАРМ” (продавця), а потім передав лізингоодержувачу, а лізингоодержувач прийняв від Банку в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки,на умовах фінансового лізингу (далі – лізинг) майно відповідно до специфікації (далі – Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору (далі – майно) (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, загальна вартість майна становить 2535358,0 грн. та складається з:

- сума авансового платежу 258034,0 грн.;

- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна, 2277324,0 грн., згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначених в Додатку №2, що є невід`ємною частиною цього Договору (далі – Додаток №2).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються в Додатку №2 (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору, передача Банком і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна (Додаток №4), що є невід`ємною частиною цього Договору, не пізніше 12 календарних днів після внесення авансового платежу.

Лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема, в день передачі майна прийняти його та підписати акт, а також підписати Додаток №2; авансовий платіж в рахунок сплати майна зробити відповідно до п. 1.4 цього Договору; протягом 3-х днів з дати одержання письмового повідомлення від Банка, компенсувати витрати Банка, які пов`язані з виконанням умов цього Договору; сплачувати лізингові платежі, що включають: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; проценти та винагороди за отримане в лізинг майно; інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором, та передбачені цим Договором, згідно Додатку №2, та не пізніше дати, зазначеної в Додатку №2 (п.п. 7.2.1, 7.2.11, 7.2.14 Договору).

Строк дії лізингу з дати підписання цього Договору до 25.01.2021. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 10.1-10.4.2 цього Договору (п. 11.1 Договору).

Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії цього Договору обумовлений строком лізингу. Цей Договір втрачає свою силу після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому (п. 11.2 Договору).

У додатку №1 до Договору викладено специфікацію майна (а.с. 21).

Згідно додатку №2 до Договору “Графік лізингових платежів” відповідач повинен був оплачувати Договір лізинговими платежами: 25.05.2016 відповідач повинен був сплатити грошові кошти у загальній сумі – 455464,80 грн.; 25.09.2016 – 182185,92 грн.; 25.01.2017 – 182185,92 грн.; 25.09.2017 – 182185,92 грн.; 25.01.2018 – 182185,92 грн.; 25.09.2018 – 182185,92 грн.; 25.01.2019 – 182185,92 грн.; 25.09.2019 – 182185,92 грн.; 25.01.2020 – 182185,92 грн.; 25.09.2020 – 182185,92 грн.; 25.01.2021 – 182185,92 грн. (а.с. 21).

Додаток №3 до Договору містить тарифи на оформлення документів (а.с. 22).

Згідно додатку №4 до Договору (акт прийому-передачі майна) відповідач прийняв у лізинг від Банку майно: 1) борона WISHEK дисковая 812NT, 26, б/у с катком Remlinger, б/у; дані технічного паспорту майна в т.ч. комплектність, дата випуску, серійний номер – №12121026, 2010 р.в., №3201; вартість майна з урахуванням ПДВ – 1267679,0 грн.; 2) борона WISHEK дисковая 812NT, 26, б/у с катком Remlinger, б/у; дані технічного паспорту майна в т.ч. комплектність, дата випуску, серійний номер – №13121026, 2010 р.в., №3202; вартість майна з урахуванням ПДВ – 1267679,0 грн. (а.с. 23).

Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по Договору, станом на 12.02.2021 заборгованість за Договором складає 4686334,25 грн., із яких: 1457487,36 грн. – заборгованість зі сплати відшкодування вартості майна; 2144247,18 грн. – заборгованість зі сплати винагороди за користування майном; 1084599,71 грн. – пеня.

Викладені обставини стали підставою для звернення Банком до суду з позовом у даній справі.

У відповідності до ст. 806 Цивільного Кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі – лізинг) – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі – договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець зобов`язаний: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; 4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором.

Згідно ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов`язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, – негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу – повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами у справі акту прийому-передачі майна від 11.04.2016 (додаток №4 до Договору) об`єкт Договору позивачем був переданий відповідачу (а.с. 23).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.п. 2.3.2, 2.3.2.1 Договору, винагороду за користування майном, у розмірі 28 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування майном складає розмір 56 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.п. 8.1, 8.1.1 Договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1-2.3, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку №2, лізингоодержувач сплачує Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 8.15 Договору, строки позовної давності по вимогам про стягнення лізингових платежів, неустойки – пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Згідно розрахунку позивача, відповідач сплачував лізингові платежі частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість згідно графіку платежів. За твердженнями позивача відповідач прострочив сплату лізингових платежів починаючи з 25.09.2017, а саме, не оплачено лізингові платежі на загальну суму 1457487,36 грн.

Строки оплати лізингових платежів узгоджені сторонами в графіку лізингових платежів, що є додатком № 2 до Договору і містить чіткі дати оплати кожного платежу.

Крім того, з урахуванням умов Договору, позивачем нараховано відповідачу винагороду за користування майном за період 26.04.2017-12.02.2021 у загальній сумі 2144247,18 грн.

Відповідач доказів, які б підтверджували виконання ним обов`язку по сплаті лізингових платежів по Договору на загальну суму 1457487,36 грн. та сплати винагороди за користування майном за період 26.04.2017-12.02.2021 на загальну суму 2144247,18 грн., суду не надав.

Відповідачем не надано заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном, доказів розірвання договірних відносин сторін та повернення предмета лізингу, вимоги позивача про стягнення вказаних сум боргу та винагороди суд визнає обґрунтованими.

Так, судом встановлено, що позивачем здійснений арифметично вірний розрахунок основного боргу зі сплати лізингових платежів на суму 1457487,36 грн. та винагороди за користування майном на суму 2144247,18 грн., і указані суми підлягають до стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 1084599,71 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п. 8.1, 8.1.1 Договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п. 2.1-2.3, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку №2, лізингоодержувач сплачує Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом за допомогою програми “IpLех” здійснено перерахунок пені у відповідності до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, по кожному лізинговому платежу в межах шестимісячного строку, як то визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахуванням принципу диспозитивності, щодо кінцевого терміну нарахування пені, встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені є 168727,13 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 915872,58 грн. (1084599,71 грн. – 168727,13 грн.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Судом при винесенні даного рішення визнано обґрунтованими позовні вимоги у загальній сумі 3770461,67 грн. (1457487,36 грн. + 2144247,18 грн. + 168727,13 грн.).

Судовий збір у розмірі 70295,01 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 80%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 56236,00 грн. (70295,01 грн. х 80 %).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО-МАГІСТРАЛЬ” (54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Очаківська, будинок 1А/1 код ЄДРПОУ 36796638) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, 49027, м. Дніпро, а/с1800, код ЄДРПОУ 14360570):

- 1457487,36 грн. – заборгованість зі сплати відшкодування вартості майна;

- 2144247,18 грн. – заборгованість зі сплати винагороди за користування майном;

- 168727,13 грн. – пеня;

- 56236,00 грн. – судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.06.2021 (Після виходу судді з відпустки).

Суддя Н.О. Семенчук