Ухвала суду № 97763293, 17.06.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1772/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ»

про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/1772/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ»

до Головного управління держгеокадастру у Київській області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

про визнання права, оскарження дій, визнання недійсним наказу та усунення перешкод у користуванні

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику представників сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ» до Головного управління держгеокадастру у Київській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- Визнати відсутніми у Головного управління Держгеокадастру у Київській області будь-яких прав щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га;

- Визнати відсутнім у Головного управління Держгеокадастру у Київській області права визнавати таким, що втратив чинність Наказ №10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність»;

- Визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо видання Наказу № 10-2791/15-21-сг від 09.06.2021 року «Про визнання таким, що втратив чинність Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність»;

- Визнати недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-2791/15-21-сг від 09.06.2021 року «Про визнання таким, що втратив чинність Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність»;

- Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділвай» земельною ділянкою на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 року позову присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи № 911/1772/21 та для розгляду визначено суддю Карпечкіна Т.П.

Одночасно з позовом позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/1772/21, в якій заявник просить:

- Зупинити дію Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2791/15-21-сг від 09.06.2021 року «Про визнання таким, що втратив чинність Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність»;

- Заборонити до вирішення справи по суті Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, державним реєстраторам, в тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які дії стосовно земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га, в тому числі заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), Міністерству юстиції України, його посадовим особам, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, скасовувати будь-які реєстраційні дії (проводити реєстраційні дії про скасування реєстраційних дій) щодо земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га, зокрема заборонити зазначеним особам скасовувати реєстраційну дію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.06.2021 року, індексний номер рішення 58682968, на підставі якої за ТОВ «ДІЛВАЙ» було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду;

- Накласти арешт на земельну ділянку на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову подана до суду одночасно з позовом, що відповідає нормі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позов обґрунтовано тим, що позивач придбав за договором купівлі-продажу земельну ділянку на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га.

Вказана земельна ділянка була набута продавцем - третьою особою ( ОСОБА_1 ) на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність».

Однак, 09.06.2021 року відповідачем було прийнято оскаржуваний у справі Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2791/15-21-сг від 09.06.2021 року «Про визнання таким, що втратив чинність Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність». Заявник зазначає, що наведений Наказ, прийнятий всупереч вимогам цивільного та земельного законодавства і порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, як особи, яка в установленому законом порядку набула право власності на земельну ділянку, виділену на підставі неправомірно та безпідставно скасованого Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність».

Також заявник зазначає, що оскаржуваний Наказ відповідача дає позивачу обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем будуть вживатись подальші протиправні дії щодо позбавлення ТОВ «ДІЛВАЙ» можливості володіти та користуватись земельною ділянкою та щодо позбавлення товариства права власності на зазначене майно. Таким чином, подальші дії відповідача, здійснені на підставі та на виконання оскаржуваного Наказу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як власника земельної ділянки, зокрема у формі позбавлення позивача можливості фізично володіти та користуватись землею, скасування записів про право власності позивача на землю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ). Обґрунтованість припущень позивача щодо подальших дій, спрямованих на порушення його прав та інтересів, як законного власника майна, підтверджується фактом прийняття відповідачем оспорюваного Наказу, який свідомо спрямований на відміну цивільних прав, правомірно набутих іншими особами.

Зокрема, громадяни, яким виділено у власність земельні ділянки за неправомірно скасованим Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», зареєстрували свої права і набули права власності на земельні ділянки. Зокрема, ОСОБА_1 25.05.2021 року зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га та на підставі відповідної цивільно-правової угоди – нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу, продав земельну ділянку позивачу.

Таким чином, як стверджує позивач, безпідставним та неправомірним Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2791/15-21-сг від 09.06.2021 року «Про визнання таким, що втратив чинність Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» фактично відмінено правову підставу виділення набутої позивачем у власність земельної ділянки.

Крім того, заявник зазначає, що судове рішення у разі задоволення таких вимог, не вимагатиме примусового виконання, в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі обґрунтована протиправними діями відповідача щодо прийняття оспорюваного Наказу «Про визнання таким, що втратив чинність Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність». Прийняття вказаного Наказу вказує на достатню вірогідність вчинення подальших дій як щодо фізичного позбавлення позивача можливості володіти та користуватись вказаною землею, так і щодо позбавлення позивача права власності на зазначену земельну ділянку, зокрема і у спосіб внесення відповідних записів до ДРРПНМ, що в свою чергу значно ускладнить відновлення майнового становища Заявника, та змусить звертатись до суду з новими позовами з метою захисту своїх прав.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Позивач з метою забезпечення позову просить суд зупинити дію оспорюваного Наказу відповідача, накласти арешт на належну позивачу земельну ділянку та заборонити вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна - відповідної земельної ділянки.

При цьому, позивач пояснив, що арешт земельної ділянки унеможливить фізичне вилучення земельної ділянки у позивача, у той час як заборона здійснення реєстраційних дій щодо вказаної землі унеможливить проведення протиправних реєстраційних дій в ДРРПНМ. При цьому, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (подібна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018 року).

Також позивач зазначає, що обрані способи забезпечення позову співмірні позовним вимогам, оскільки стосуються виключно земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га, власником якої є позивач.

При цьому, позивач пояснив, що в частині клопотання про зупинення дії оспорюваного Наказу виділити окремо вимоги щодо спірної земельної ділянки неможливо, оскільки оспорюваним Наказом скасовано інший Наказ відповідача № 10-2300/15-21-сг в цілому, без конкретизації по окремим земельним ділянкам.

Оскільки позов є немайновим, позивач вважає, що підстави для зустрічного забезпечення у даному випадку відсутні.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Заявник (позивач) обґрунтував, що у нього є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову є ризик настання наслідків, за яких суттєво ускладниться чи повністю унеможливиться відновлення права заявника на набуту у власність земельну ділянку, виникне необхідність використовувати інші способи захисту своїх порушених прав, подавати позови про витребування майна у наступних набувачів та скасування подальших реєстраційних дій, що також призведе до великих судових витрат та затягуванню відновлення прав позивача.

Зокрема, з огляду на дії відповідача, які свідчать про нівелювання факту реалізації скасованого ним Наказу, на підставі якого виникли відповідні цивільні права у інших осіб, в тому числі позивача, за час розгляду спору спірна земельна ділянка може бути переоформлена чи виділена іншим особам і в разі задоволення позову в межах вимог, про які йдеться в заяві, позивачу доведеться докладати значних зусиль, часу та коштів для реалізації встановленого судовим рішенням права шляхом відміни реєстраційних дій та витребування майна в інших осіб, і у відповідних спорах буде брати участь значна кількість осіб, непричетних до допущених порушень, що значно ускладнить виконання судового рішення та відновлення прав позивача.

Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення незаконних реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей в державних реєстрах, і як наслідок утруднити чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки необхідно буде застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача.

Обраний заявником вид забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Наказу, встановлення тимчасових обмежень щодо розпорядження та здійснення реєстраційних дій стосовно спірної земельної ділянки до вирішення спору про незаконність дій відповідача та наявність підстав для захисту права позивача на придбану ним у власність земельну ділянку, є співмірним з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить права та інтересів інших осіб.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

Також, у постанові від 26.01.2021 року у справі № 916/3200/17(916/2146/20) Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову, дійшли правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна.

При цьому у даному випадку невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача. У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи земельна ділянка буде переоформлена чи виділена іншій особі, позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову, про які просить заявник, стосуються предмета спору та не суперечать приписам ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обрані позивачем заходи забезпечення є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин, спроможні забезпечити виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Згідно з ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи достатність наданих заявником відомостей та доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб), суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Частинами 7-10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ» б/н, б/д про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом зупинення дії оскаржуваного Наказу, заборони вчиняти реєстраційні дії на підставі оскаржуваного Наказу та накладення арешту на майно, прав на яке стосується оскаржуваний Наказ.

Керуючись ст. ст.136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ» б/н, б/д про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/1772/21 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 911/1772/21, а саме:

2.1. Зупинити дію Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2791/15-21-сг від 09.06.2021 року «Про визнання таким, що втратив чинність Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2300/15-21-сг від 24.05.2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність».

2.2. Заборонити державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га, зокрема, здійснювати реєстрацію, перереєстрацію будь-яких прав та обтяжень, скасовувати будь-які реєстраційні дії (проводити реєстраційні дії про скасування реєстраційних дій) щодо земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га.

2.3. Накласти арешт на земельну ділянку на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із кадастровим номером 3222486200:04:001:5890 площею 2 (два) га.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЛВАЙ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 43692221);

Боржник: Головне управління держгеокадастру Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550).

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред`явлення до виконання до 17.06.2024 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.П. Карпечкін