Рішення № 97763228, 09.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2021Справа № 910/19048/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП"

вул. Січових Стрільців, буд. 21, приміщення 501-Б, м. Київ, 04053

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул.Тверська, (Єжи Гедройця), буд. 5, м. Київ, 03150

про стягнення 2 690 128,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 690 128,00 грн. за Договором від 11.11.2019 №ПЗ/Т-191263.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 20.01.2021.

15.01.2021 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП" про стягнення 9 289 041,54 грн.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви позивач зазначає, що всупереч істотних умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП" не надало послуги з капітального ремонту рейкових автобусів у строки вказані у договорі, чим порушило договірні зобов`язання, внаслідок чого повинне відшкодувати позивачу за зустрічним позовом суму у розмірі 9 289 041,54 грн.

15.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 повернуто зустрічну позовну заяву.

В судове засідання призначене на 20.01.2021 представник позивача не з`явився, судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 10.02.2021.

В судовому засіданні призначеному на 10.02.2021 оголошено перерву до 03.03.2021.

В судовому засіданні призначеному на 03.03.2021 ухвалено відкласти підготовче засідання на 24.03.2021.

24.03.2021 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 розгляд справи призначено на 14.04.2021.

12.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Протокольною ухвалою суду від 14.04.2021 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.04.2021.

23.04.2021 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 28.04.2021 судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.05.2021.

26.05.2021 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні 26.05.2021 судом після дослідження доказів перед судовими дебатами оголошено перерву в судовому засіданні до 09.06.2021.

У судове засідання 09.06.2021 з`явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі. Представник позивача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений ухвалою суду від 26.05.2021.

У судовому засіданні 09.06.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 листопада 2019 року між ТОВ «ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП» (далі - Позивач, Виконавець) та AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (далі - Відповідач, Замовник), за результатами відкритих торгів, було укладено Договір № ПЗ/Т-191263/НЮ про надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA (надалі - Договір), відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25Л2.2015 № 922-VIII, оголошення № UA-2019-07-26-000978-b.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору, Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA, переданого Замовником Виконавцю, згідно правил ремонту.

Згідно пункту 5.6. Договору, обладнання рейкового автобуса PESA, що направляються Замовником для надання послуг з капітального ремонту, повинно бути укомплектоване всіма частинами та деталями, передбаченими конструкторською документацією на них.

Відповідач передав в ремонт Позивачу за актом прийому передачі наступне обладнання:

- 28.11.2019 року передано приводний тяговий агрегат типу PESA PACK (двигун MAN № НОМЕР_1 ) рейкового автобусу типу 630М-002;

- 11.12.2019 року передано силову установку PESA PACK (двигун MAN № НОМЕР_2 ) рейкового автобусу типу 620М-008;

- 13.12.2019 року передано приводний тяговий агрегат типу PESA PACK (двигун MAN № НОМЕР_3 ) рейкового автобусу типу 630М-002;

На підставі попереднього огляду було встановлено, що об`єкти капітального ремонту, надані Замовником, не були повністю укомплектовані всіма відповідними частинами та деталями, що підтверджується Актами огляду силової установки PESA PACK рейкового автобуса, підписаними представниками сторін Договору. При складані акту прийому-передачі вказаного обладнання було встановлено недоліки обладнання. В актах прийому усіх трьох одиниць обладнання вказано, що остаточна комплектність, стан вузлів та агрегатів приводного тягового агрегату буде встановлено при їх демонтажі та проведені ремонту.

За твердженням Позивача, котре не спростоване належними та допустими доказами Відповідачем, після демонтажу отриманого обладнання Позивачем було встановлено, що передане Відповідачам обладнання не відповідає умовам передачі обладнання, встановленого пунктом 5.6 Договору, а саме обладнання рейкового автобуса PESA, що направляються Замовником для надання послуг з капітального ремонту, повинно бути укомплектоване всіма частинами та деталями, передбаченими конструкторською документацією на них, що зроблено Відповідачем не було. Позивачем встановлено відсутність низки частин та деталей, що унеможливили проведення відповідних ремонтних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач неодноразово звертався до замовника з проханням поставити відсутні частини та деталі обладнання, необхідні для капітального ремонту у зв`язку з тим, що відсутність вказаних запчастин призведе до збільшення вартості робіт. Звернення до Замовника послуг підтверджуються відповідними листами: №№ 28/11/19-02 від 28.11.2019 р.. 091219-02 від 19.12.2019 р., 091219-01 від 09.12.2019 р., 21/01 від 21.01.2020 р., 05/03 від 05.03.2020 р., 15/05 від 15.05.2020 р.

Водночас, як вказує Позивач, станом на момент звернення до суду, відповіді на вказані листи не отримані та відсутнє обладнання так і не було передано від Замовника Виконавцю.

У зв`язку з необхідністю подальшого виконання умов укладеного договору, та у зв`язку з відсутністю низки частин та деталей, Позивач звернувся до ТОВ «ПЕСА УКРСЕРВІС», що є офіційним представником компанії PESA на території України. 15.10.2019 року Позивачем було отримано від ТОВ «ПЕСА УКРСЕРВІС» листа № 18/1 про те що, на території України капітальний ремонт не можливий технічно у зв`язку з відсутністю необхідного обладнання, капітальний ремонт силових агрегатів PESA PACK PA 620m можливий на території Заводу виробника Pesa Bydgoszcz у республіці Польща або Voith Germany.

Позивачем для виконання робіт було обрано авторизований сервіс обслуговування ДТС - Шубін у республіці Польща. У березні 2020 року, Позивачем було отримано від АСО ДТС -Шубін листа про те, що в ході перевірки і ремонту 5 блоків живлення виявлено дефекти на головних передачах, ремонт яких технічно неможливий, та перелічені у листі частини не входять в стандартний діапазон ремонту, а час очікування на нові частини становить від 2 до 6,5 місяців.

Листом від 05.03.2020 року за № 05/03 Відповідача було сповіщено про неможливість ремонту відповідних вузлів та агрегатів та необхідність заміни вказаних запчастин на нові. До листа було додано відповідні фото докази та розрахунок вартості відповідних робіт про те, що в зв`язку з коливанням курсу Євро (запчастини купувались виключно в Євро, оскільки були придбані у європейських виробників), підприємство опинилось у важкому фінансовому становищі, об`єм робіт вийшов за стандартний діапазон капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA. Окрім відсутніх вузлів та агрегатів, які для ремонту були придбані Позивачем, ТОВ «ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП» зобов`язано сплатити вартість нових запчастин, що не підлягають відновленню. Станом на вересень 2020 року сума перевищення вартості послуг з урахуванням вартості відсутніх та нових запчастин склала 230 400 (двісті тридцять тисяч чотириста тисяч) євро, що за курсом НБУ на 04.09.2020 року складає - 7 540 992 (сім мільйонів п`ятсот сорок тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп. без ПДВ. Окрім того до витрат Позивача додатково додається ПДВ у розмірі 20% та держмито у розмірі 10%, що сплачується від вартості робіт при ввезені готового обладнання на митну територію України. У зв`язку з значним подорожчанням вартості послуг за вказаним договором, Відповідачу було запропоновано також розглянути питання укладання додаткового договору на виконання непередбачених вищенаведеним договором робіт та послуг. Відповідний договір запропоновано було укласти у рамках переговорної процедури закупівлі, яка застосовується замовником на підставі п.п. 5 п.2 ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі», якщо після укладення договору про закупівлю у замовника виникла необхідність у закупівлі додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника.

На підставі вищезгаданих листів Відповідачем було прийнято рішення про продовження дії договору до 31.12.2020 року, але не було прийнято ніяких рішень щодо постачання відсутніх комплектуючих та компенсації понесених витрат.

Станом на дату складання позовної заяви, Позивач виконав свої зобов`язання за Договором частково, та передав Відповідачу відремонтовану одну одиницю силової установки PESA PACK (двигун MAN № НОМЕР_2 ) рейкового автобусу типу 620М-008 про що сторонами підписано відповідний акт прийому - передачі наданих послуг.

Таким чином в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що за час проведення ремонтних робіт, вартість послуг Позивача, за рахунок вартості відсутніх частин та деталей на обладнання, необхідних для капітального ремонту зросла та фактично Позивач зазнав з вини Відповідача збитків у сумі 80 000,00 Євро, що на дату складання позовної заяви, за курсом НБУ дорівнює 2 690 128 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» та постанові Верховного Суду від 29.01.2019р. по справі №908/329/18.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74, ст.162 Господарського процесуального кодексу України, заявляючи про завдання відповідачем збитків, позивачем повинно бути доведено суду наявність всіх складових, наведених збитків, як то неправомірної поведінки відповідача, розміру завданих збитків, причинно-наслідкового зв`язку.

Як вказувалось вище, позовні вимоги було обґрунтовано тим, що у зв`язку з неповною комплектацією переданого для ремонту обладнання, Позивач зазнав збитків у зв`язку із необхідністю доукомплектації переданого обладнання.

Одночасно, заперечуючи проти позову відповідачем наголошено, що позивачем не доведено всіх складових елементів для відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Аналогічні положення містяться і в частинах 3, 4 статті 225 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як передбачено в частинах 1, 2 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв`язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема, протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Щодо протиправної поведінки заподіювача шкоди, судом встановлено, що позивач не було передано обладнання, обумовленого умовами укладеного з відповідачем договору, а саме п. 5.6, а відповідачем не доведено суду факту передання обладнання, у відповідності до вимог Договору.

Дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві збитками.

При цьому, доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві, як це передбачено в ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідачем суду не надано.

Здійснивши капітальний ремонт силових агрегатів, позивач поніс витрати, тоді як відповідачем роботи за Договором виконані не були, а тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач є управненою стороною, а відповідач - учасником відносин, який порушив вказане господарське зобов`язання.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми збитків на підставі статті 224 Господарського кодексу України та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України. Зазначена сума збитків покриває зростання вартості робіт у зв`язку із розукомлектацією переданого для ремонту обладнання у розумінні частини 2 статті 224 Господарського кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23262/16.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження заявлених вимог, не доведено які саме збитки йому завдані спростовуються вище викладеним.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП" (вул. Січових Стрільців, буд. 21, приміщення 501-Б, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 39823941) 2 690 128,00 грн. та судовий збір у розмірі 40 351,92 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення…

Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.06.2021

Суддя М.О. Лиськов