Ухвала суду № 97762688, 15.06.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

____________

______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"15" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/387/19

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглянувши матеріали позовної заяви

Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомир

до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство"

про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України,

за участю:

прокурора: Шпірук М.В. - посвідчення №063701 від 23.04.2021р.;

представника позивача 2: Бобер А.В. - довіреність №67 від 12.01.2012р.

представника відповідача: Мозговий В.В. - довіреність №219 від 17.05.2021р.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир звернувся до суду з вимогою заборонити Державному підприємству "Зарічанське лісове господарство" ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельній ділянці Міністерства оборони України загальною площею 137,4га (за кадастровим номером 1822080300:04:000:0915, Державний акт серії Б №022535 від 1978 року), яка належить на праві постійного користування КЕВ м.Житомир.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Державного акта на право користування землею серії Б № 022535 від 1978 року, виданого Виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів, у безоплатне та безстрокове користування Житомирській КЕЧ району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир, надано земельну ділянку площею 137,4 га, що знаходиться на території Березівської сільської ради Житомирського району.

Право власності на вищевказану земельну ділянку, за даними прокурора, зареєстровано 24.05.2018 та присвоєно кадастровий номер 1822080300:04:000:0915. Згідно даних реєстру, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Оскільки вищевказані земельні ділянки належать до земель оборони, постійним користувачем яких є КЕВ м.Житомир, а право ведення лісового господарства у лісах на землях оборони та використання лісових ресурсів, мають лише постійні лісокористувачі Міністерства оборони України, до яких відповідач не належить, прокурор вважає, що ДП "Зарічанське лісове господарство" незаконно здійснює ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельній ділянці КЕВ м.Житомир загальною площею 137,4 га, на якій розташований лісовий квартал № 1.

Звернення з даним позовом в інтересах держави у статусі позивача, прокурор обґрунтовує тим, що на адресу військової прокуратури Житомирського гарнізону неодноразово надходили листи КЕВ м.Житомир, про виявлення працівників ДП "Зарічанське лісове господарство", які проводять вирубку лісонасаджень на земельній ділянці площею 137,4 га за кадастровим номером 1822080300:04:000:0915, на якій розташований лісовий квартал №1.

Також вказує, що в ході проведення фінансового аудиту та аудиту відповідності КЕВ м.Житомир за період з 01.06.2013р. по 28.02.2017р. встановлено, що ДП "Житомирський військовий лісгосп", не маючи права постійного землекористування чи лісокористування, здійснює вирубку на землях оборони, що підтверджено отриманою в ході проведення аудиту інформацією про видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини.

Крім того, неналежне здійснення захисту уповноваженим органом, на думку прокурора, підтверджується листом КЕВ м.Житомир від 16.04.2019р. №1833, відповідно до якого, останніми були зафіксовані факти незаконного ведення лісового господарства та використання лісового фонду на землях оборони ще в липні 2018 року.

Оскільки уповноважені органи - Міністерство оборони України та КЕВ м.Житомир неналежно здійснюють свої функції щодо захисту інтересів держави, до суду з позовом про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на землях оборони не звертаються, то перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону самостійно звернувся до суду за захистом інтересів держави, оскідбки захисту потребують реальні державні інтереси та майно держави.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.09.2019р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020р., позов задоволено: заборонено ДП "Зарічанське лісове господарство" ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельній ділянці Міністерства оборони України загальною площею 137,4 га, кадастровий номер 1822080300:04:000:0915, державний акт на право користування землею від 1978 року серії Б № 022535, яка належить на праві постійного користування КЕВ м. Житомира.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2021р. постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 і рішення Господарського суду Житомирської області від 02.09.2019 у справі № 906/387/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що суди мали надати належну оцінку наведеним у позовній заяві аргументам прокурора стосовно дотримання ним у наведеному випадку процедури попереднього повідомлення позивачів (Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира) про намір звернутися до суду у спірних правовідносинах та перевірити їх як на предмет подання прокурором доказів належного повідомлення відповідного компетентного органу (отримання та/або вручення йому повідомлення), так і щодо спливу розумного строку після отримання такого повідомлення, упродовж якого компетентний орган не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, як критерію для кваліфікації невжиття відповідних заходів, як бездіяльності уповноваженого органу в контексті положень частин 3– 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 (зокрема, у пунктах 40, 43).

Проте, як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції (як і суд першої інстанції) під час вирішення питання щодо дотримання прокурором процедури, передбаченої у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наведене не врахував; залишив поза увагою те, що зазначені листи прокурора датовані 18.04.2019, натомість позов (від 22.04.2019 № 33-2627вих.-19) до господарського суду прокурором подано 23.04.2019 (згідно зі штампом суду на позовній заяві), що свідчить про те, що суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення осіб, визначених позивачами, при зверненні з цим позовом до суду та якими доказами підтверджується факт направлення (вручення) таких повідомлень та їх отримання позивачами, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, належним чином не з`ясували.

Згідно ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2021р. справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 20.05.2021р.

19.05.2021 представником Міністерства оборони України на виконання вимог суду, які викладені в ухвалі від 19.04.2021 подано письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду (а.с. 212 т. 3).

Зокрема, у письмових поясненнях вказано, що КЕВ м. Житомира неодноразово звертався до прокурора з повідомленням про незаконну вирубку лісу. Лише після аудиту і кількох попередніх звернень КЕВ відбулось звернення військового прокурора до Міноборони і КЕВ м. Житомир.

Ухвалою суду від 20.05.2021р. відкладено підготовче засідання на 15.06.2021 р.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абз. 1, 2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку №3 (2008) Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

Європейський суд з прав людини у низці справ роз`яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").

Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії").

Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Вищевказана правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Зі змісту ст.23 Закону України "Про прокуратуру" випливає, що зверненню прокурора до суду з позовом в інтересах держави передують наступні дії:

- надіслання до органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, повідомлення, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру";

- вжиття/невжиття компетентним органом заходів щодо усунення порушень інтересів держави;

- звернення прокурора до суду в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом.

Отже, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У випадку невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, такий факт має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність же строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону, звертаючись до суду з позовом, надав повідомлення, адресовані Міністерству оборони України та Квартирно-експлуатаційному відділу м.Житомир (т.1, а.с.54, 55), в яких вказано, що прокурор в порядку представництва інтересів держави в суді звертатиметься до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м.Житомир до ДП "Зарічанське лісове господарство" про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міноборони загальною площею 137,4 га.

Докази направлення або вручення зазначених повідомлень в матеріалах справи відсутні.

Згідно штемпеля відділення поштового зв`язку, проставленого на конверті, прокурор звернувся до суду з даним позовом 22.04.2019р. (т.1, а.с.61).

Таким чином, з огляду на період між повідомленнями (в разі його надіслання адресатам) і зверненням прокурора до суду з позовом, який становить 2 робочі дні, а також на відсутність доказів направлення або вручення повідомлень Міністерству оборони України та КЕВ м.Житомир, суд вважає, що прокурором не надано розумного строку вищевказаним особам для можливості відреагувати на порушення інтересів держави.

Слід також вказати, що особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб`єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатися до суду.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор. Між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

За таких обставин, враховуючи, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, суд доходить висновку, що саме лише посилання у позовній заяві на дотримання порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", без доведення факту отримання компетентним органом такого повідомлення, не може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цього органу.

Також слід вказати, що бездіяльність позивачів у даному випадку не можна вважати доведеною, оскільки прокурором не було надано їм можливості спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Щодо тверджень Міністерства оборони України в письмових поясненнях від 19.05.2021р. (т.3, а.с.212), що КЕВ м.Житомир неодноразово зверталося до прокурора з повідомленнями про проведення незаконних вирубок лісу відповідачем, зокрема, листом від 16.04.2019р. №1833, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості передання органом, уповноваженим представляти інтереси держави, прокурору своїх повноважень здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Окрім того, навіть сам факт надіслання КЕВ м.Житомира повідомлення прокурору про вчинення протиправних дій, не звільняє останнього від обов`язку дотримуватись визначеного ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку вчинення дій, які передують зверненню до суду з позовом в інтересах держави

З огляду на викладене, прокурор не довів необхідності захисту ним інтересів держави, а також не обґрунтував підстав звернення до суду від імені Міністерства оборони України та КЕВ м.Житомир, у зв`язку з чим не довів своєї правомочності представляти інтереси держави.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

Пунктом 2 ч.1 ст.226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи викладене, позовна заява Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Згідно з ч.4 ст. 226 ГПК України, особа позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

За приписами ч.2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи приписи ст.7 Закону України "Про судовий збір", а також відсутність письмового клопотання про повернення судового збору, питання щодо повернення судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позов Першого заступника Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає апеляційному оскарженню в порядку ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено: 18.06.2021

Суддя Сікорська Н.А.

Друк. :

1 - у справу;

2 - Військовій прокуратурі Житомирського гарнізону. - 100014, м. Житомир, вул. Д.Донцова,20 ( рек );

3 - Міністерству оборони України - 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6 ( рек.);

4 - ДП "Зарічанське лісове господарство." - 12440, с.Зарічани, провулок Довженка, 9 ( рек з повідомл.);

5 - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомира (10014, м. Житомир, вул. Д. Донцова, буд. 20) - рек.