Рішення № 97762452, 18.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2021м. ДніпроСправа № 904/7022/20 (904/2562/21)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м.Дніпро, вул.Маяковського, 31, ідентифікаційний номер юридичної особи 05393122)

про стягнення заборгованості

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, за змістом позовних вимог ОСОБА_1 визначено орієнтований розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, що становить суму 16 000, 00 грн., в той час як точний розмір та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які понесено підприємством заявника за результатом звернення до господарського суду Дніпропетровської області з даним позовом, позивачем буде надано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за заявою ОСОБА_1 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 по справі №904/7022/20(904/2562/21) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 65 470,00грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06.10.2020 по 17.05.2021 у розмірі 27 697, 44грн. та 2 270, 00грн. - судового збору.

08.06.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява, за змістом якої позивач просить суд винести рішення щодо розподілу судових витрат стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

В обґрунтування поданого адвокат Павелко С.М. зазначає про витрати, понесені позивачем у зв`язку зі зверненням до господарського суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", за результатом розгляду якої господарським судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 підлягають стягненню з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за вимогою заявника.

В порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України господарським судом ухвалено додаткове рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2021 між адвокатом Павелко С.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 04.03.2021.

За умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 04.03.2021 (далі – Договір) ОСОБА_1 (клієнт) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання - доручення, а адвокат Павлеко С.М. (адвокат) зобов`язується відповідно до завдання - доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах України, органах Державної виконавчої служби, Прокуратури України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби, Митних органах України, Міністерствах і відомствах, нотаріату та інших органах влади України.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною Договору (п.3.1 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.1 Договору).

За змістом пункту 1 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021 клієнтом та адвокатом погоджено зміст, обсяг та вартість послуг в наступному порядку:

- надання клієнту консультацій щодо застосування положень чинного законодавства, на що витрачено приблизно 2 години - 2000, 00 грн.;

- складення позовної заяви, збирання доказів, розроблення стратегії захисту та складання заперечення на відзив, на що витрачено приблизно 6 години - 6 000, 00 грн.;

- представництво інтересів у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях, отримання документів тощо незалежно від кількості судових засідань) у 2-х судових засідання - 8 000, 00 грн.

Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується протягом 5-ти днів з дня винесення рішення судом першої інстанції по суті позовних вимог (п.2.1 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021).

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п.6.1 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021).

Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п.6.2 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 04.03.2021).

07.06.2021 між адвокатом та клієнтом підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого адвокатом надано клієнту юридичні послуги вартістю 12 000, 00 грн., детальний опис яких, з урахуванням розумності, складності, обсягу та витраченого адвокатом часу на правову допомогу вказаний в п. 1 цього Акту, а саме:

- надання клієнту консультацій щодо застосування положень чинного законодавства, на що витрачено приблизно 2 години - 2000, 00 грн.;

- складання позовної заяви, збирання доказів, розроблення стратегії захисту та складання заперечення на відзив, на що витрачено приблизно 2 години - 5 000,00 грн.;

- представництво інтересів у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях, отримання документів тощо незалежно від кількості судових засідань), подання та отримання документів, отримання інформації щодо розгляду справи з метою інформування позивача - 5 000,00 грн.

Адвокат Павелко С.М. зазначає, що за результатом розгляду позову у справі №904/7022/19(904/2562/21) позовні вимоги задоволено судом, а тому витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за відповідним додатковим рішенням.

За результатом дослідження поданих матеріалів та наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України, судові витрати мають бути покладені на відповідача у даній справі.

Також, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті.

В той же час, відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 65 470,00 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 06.10.2020 по 17.05.2021 у розмірі 27 697, 44 грн. та 2 270, 00 грн. судового збору.

Отже, господарським судом віднесено справу до категорії малозначних та у відповідності до приписів ст. 252 ГПК України розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення вартості послуг адвоката з представництва інтересів у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях, отримання документів тощо незалежно від кількості судових засідань), із зазначенням в примітці акта - "подання та отримання документів, отримання інформації щодо розгляду справи з метою інформування позивача" на суму 5 000,00 грн. є необґрунтованою, а отже задоволенню не підлягають.

Разом з тим, господарський суд вказує, що обставини справи свідчать, що підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Проаналізувавши складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, вартість адвокатських послуг, господарський суд зазначає, що вартість послуг з надання клієнту консультації щодо застосування положень чинного законодавства, а також складення позовної заяви, збирання доказів та розроблення стратегії захисту завищеною, з огляду на те, що матеріали поданої заяви не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значну кількість часу, у зв`язку з чим, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, є неспіврозмірним та достатньо завищеними, а тому господарським судом визнається обґрунтованою сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката щодо розгляду справи №904/7022/20(904/2562/21) в господарському суді Дніпропетровської області у розмірі 3 000, 00 грн., в той час як у задоволенні решти вимог позивача про стягнення з відповідача вартості наданих позивачу послуг з правничої допомоги відмовляється судом.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) про стягнення 12 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму 3 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122) про стягнення 9 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Суддя А.В. Суховаров