Рішення № 97757860, 18.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 р. № 520/6378/21

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського прикордонного загону (Військової частини 9951) (вул. Клочківська, буд. 228п, м.Харків,61045) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 9951, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини 9951, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Військову частину 9951 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.

Позов обґрунтований тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідач здійснив нарахування та виплату компенсації вартості не отриманого речового майна за цінами минулих років, протягом яких позивач проходив військову службу на офіцерських посадах та починаючи лише з 2004 року. Проте таке нарахування мало бути здійснено виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 01 січня 2018 року. Позивач зазначає, що приписи Порядку № 178 визначають, що при нарахуванні компенсації за не отримане речове майно відповідач повинен застосовувати закупівельну ціну, розраховану станом на 1 січня поточного року, що фактично зроблено не було. Позивач зазначає, що пункт 3 Порядку № 178, на який посилається відповідач, дійсно стосується такої складової як момент з якого виплачується грошова компенсація (момент виникнення права на отримання предметів речового майна). Однак, цей пункт ніяким чином не змінює установлене пунктом 5 Порядку № 178 правило щодо застосування при розрахунку компенсації за не отримане речове майно закупівельної ціни станом на 1 січня поточного року. Позивач наголошує на неприпустимості для суб`єкта владних повноважень діяти не у спосіб, що визначений законодавством.

Отже, на думку позивача, відповідачем при здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за не отримане речове майно було порушено норми чинного законодавства.

Від представника відповідача – Ковальчук О., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Позивачем була надана відповідь на відзив, в якій він зазначив про безпідставність обґрунтувань зазначених у відзиві на позовну заяву.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині 9951. Наказом відповідача від 07 лютого 2018 року №50-ос «По особовому складу» був звільнений з військової служби, знятий з усіх видів забезпечення та виключений зі списків військової частини 9951 з цієї ж дати, а саме з 07 лютого 2018 року.

Під час проходження служби, позивач перебував на речовому забезпеченні у Харківському прикордонному загоні.

Згідно наказу відповідача від 21 серпня 2018 року №281-ос «Про виплату грошової компенсації», позивачу було виплачено грошову компенсацію за не отримане протягом служби речове майно.

Тобто, суд зазначає, що позивач належить до осіб, які відповідно до приписів пункту 2 Порядку №178 мають право на виплату грошової компенсації, що також підтверджується наданими поясненнями та доказами від відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, з метою з`ясування правильності нарахування компенсації за не отримане речове майно, позивач звернувся до відповідача з письмовим запитом.

Відповідачем 25.03.2021 за №703/Д-59/2966 було надано відповідь на запит та надано «Довідку-розрахунок №17 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна» від 07.02.2018, «Довідку закупівельних цін яких років застосовувались для нарахування грошової компенсації» від 24.03.2021, а також витяг з наказу відповідача 21.08.2018 №281-ос.

Позивач зазначив, що в порушення приписів чинного законодавства України, нарахування та виплату йому компенсації за не отримане майно відповідачем було здійснено за цінами минулих років, а не за цінами станом на 01.01.2018 року (рік звільнення з військової служби), тому він звернувся до суду із зазначеним позовом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - Закон № 2011-XII), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Вищевказане Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.

За змістом статті 9-1 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку № 178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна при звільненні з військової служби.

При цьому, суд зауважує, що механізм реалізації військовослужбовцями гарантованого їм частиною першою статті 9-1 Закону №2011-XII права Кабінетом Міністрів України був визначений лише з набранням чинності 22 березня 2016 року постанови від 16 березня 2016 року № 178.

Гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначалося вище, згідно наказу начальника Харківського прикордонного загону від 21 серпня 2018 року №281-ос позивач отримав компенсацію за не отримане речове майно, що не заперечується сторонами. Нарахування цієї компенсації проведено на підставі довідки-розрахунку № 17 від 07 лютого 2019 року, та довідки закупівельних цін, яка складена відповідачем за цінами минулих років на предмети речового майна (зокрема, 2004-2017 роки).

Проте застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16, від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 14 листопада 2018 року у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 року у справі №520/1190/2020.

Таким чином, відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, а саме 2018 року.

При цьому, суд зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що при нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна необхідно обов`язково враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна, оскільки приписами Порядку № 178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, натомість закріплено обов`язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.

Також суд вважає неправильним висновок відповідача про те, що у спірних правовідносинах необхідно враховувати пункт 5 Постанови №178 з прив`язкою до пункту 3 цієї Постанови, адже вказані пункти несуть різне смислове навантаження. Зокрема, пункт 3 визначає, що військовослужбовці мають право на виплату грошової компенсації з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення. У той же час, пункт 5 регулює питання оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправними дії Військової частини 9951, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року; зобов`язання Військову частину 9951 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського прикордонного загону (Військової частини 9951) (вул. Клочківська, буд. 228п, м.Харків,61045) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини 9951, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину 9951 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Харківського прикордонного загону (Військової частини 9951) (вул. Клочківська, буд. 228п, м.Харків,61045, код ЄДРПОУ 14321712) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.