Рішення № 97757844, 18.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 червня 2021 р. справа № 520/5896/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену рішенням № 963240839231 від 11.02.2021, щодо перерахунку та виплати основної пенсії ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 54 та Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п.45, 47 «прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2021 та скасувати зазначене рішення;

- визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оформлену рішенням № 1120 від 15.02.2021, щодо перерахунку та виплати основної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України №124 від 20.02.2019 року, взявши за базу середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку затвердженого постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 року, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру виплат та інших обмежень щодо виплати заборгованості та скасувати зазначене рішення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, здійснити за бажанням позивача, починаючи з 01,01.2021, перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити в подальшому відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України № 124 від 20.02.2019, взявши за базу середню заробітну плату (доходу) пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку затвердженого постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 року, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру виплат та інших обмежень щодо виплати заборгованості;

- допустити до негайного виконання рішення суду, відповідно статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення протягом зо днів з дати набрання законної сили рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (надалі - Закон № 796).

Пенсію по інвалідності відповідач нараховує та виплачує позивачу відповідно до пункту 9 Порядку № 1210, по формулі із застосуванням величини середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік - 928,81 грн із урахуванням коефіцієнту 1,17, як це визначено пунктом 2 постанови КМУ «Про проведення індексації пенсії у 2019 році» від 20.02.2019 №124 (далі - Постанова №124).

11.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління з заявою щодо перерахунку пенсії з 01.01.2021 згідно з ст. 54 Закону №796 та ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п. п. 4(5) та 4(7) «Прикінцевих положень» Закону №1058.

Відповідачем прийнято Рішення №963240839231 від 11.02.2021 про відмову в перерахунку пенсії позивачу, мотивоване тим, що розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 цієї частини. Розмір та дата збільшення на 2021 рік Кабінетом Міністрів України не встановлено. Позивача повідомлено, що після прийняття Урядом такого рішення перерахунок буде здійснено автоматично.

15.02.2021 позивач звернувся до Головного управління з заявою щодо перерахунку пенсії згідно зі ст. 54 Закону №796 та постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019.

Відповідачем прийнято Рішення про відмову у здійсненні перерахунку від 15.02.2021 №1120 з посиланням на те, що згідно з електронною пенсійною справою ОСОБА_1 перерахунки пенсії проведені з 01.03.2019 та з 01.05.2020 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно з приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 54 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержуваного за роботу у зоні відчуження в 1986-1987 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але не нижче розмірів, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 67 Закону №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.

Згідно з вказаною статтею конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням КМУ з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

При цьому, в силу пунктів 4-3, 4-4, 4-5, 4-7 «Прикінцевих положень» Закону 1058-IV у редакції Закону №2148-VIII, який застосовується з 01.10.2017, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.12.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень (пункт 4-3).

З 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

З 01.01.2018 по 31.12.2018 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, КМУ приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 01.01.2018 по 31.12.2018, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 01.01.2017 по 31.12.2017 (п. 4.4).

Збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (пункт 4.5).

Особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», Закону №796-XII, «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ (пункт 4-7).

Затверджений постановою КМУ Порядок №1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-XII. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Пунктом 9 Порядку №1210 передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою, до якої, зокрема, включається середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що в силу положень Закону №796-XII у разі зростання в порівнянні з попереднім роком величини середньої заробітної плати в Україні, розмір пенсії, призначеної відповідно до даного закону підлягає підвищенню в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас, згідно частини четвертої статті 57 Закону №796-XII порядок визначення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-XII, визначається КМУ.

З матеріалів справи видно, що позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, яке настало внаслідок Чорнобильської катастрофи, і звернувся до відповідача із заявою саме про перерахунок цієї пенсії.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що норми Закону №796-XII не містять положення, що при перерахунку пенсій, призначених за даним Законом №796-XII, середньомісячний заробіток визначається КМУ. Тобто, будь-яких обмежень для прямого застосування частини другої статті 67 Закону №796-XII при здійсненні перерахунку пенсій, призначених відповідно до даного Закону, немає.

Разом з тим, таке застосування має здійснюватися системно, з урахуванням приписів Закону №1058-IV, аналіз наведених вище положень якого свідчить про те, що до 2021 року перерахунок пенсій із застосуванням частини другої статті 42 даного Закону не проводиться (абзац 1 пункту 4-5 «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

Натомість, застосовується інший механізм обрахунку середнього заробітку для перерахунку пенсій, визначений пунктом 4-3 (на 2017-2018 роки) та абзацом 2 пункту 4-5 (на 2019-2020 роки) «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV. При цьому, закріплені у пункті 4-7 Закону №1058-IV нормативні приписи дають підстави для висновку, що положення пункту 4-3 вказаного розділу застосовуються виключно для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV.

Тобто, у 2017-2018 роках застосування показника збільшеного середнього заробітку, визначеного відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 4-3 «Прикінцевих положень» вказаного Закону, для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, неможливе, однак з 2019 року наявна можливість перерахунку пенсій, призначених за Законом №796-XII, із застосуванням частини другої статті 67 даного Закону, частини другої статті 42 та пункту 4-3 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії на підставі вищенаведених приписів закону.

При обранні способу захисту порушеного права позивача суд виходить з такого.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому позовні вимоги про застосування понижуючих коефіцієнтів, обмеження виплати пенсії максимальним розміром, тощо, є такими, що звернені на майбутнє, оскільки відповідачем не здійснювався перерахунок пенсії позивача, що є предметом спору, відтак, у суду відсутні підстави вважати, що пенсійний орган допустить порушення вимог закону в частині обмеження виплати пенсії позивачу після її перерахунку.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про негайне виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату пенсії, тобто задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми такої виплати, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.

Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності підстав для негайного виконання рішення суду необхідно встановити, яких саме спірних відносин стосується предмет спору та який саме спосіб захисту порушених прав особи обрано судом.

У цій справі позивачем заявлено позовну вимогу про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії та за результатами її розгляду суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення. У резолютивній частині суд не визначає конкретний розмір пенсії, що належить до виплати позивачу, адже проведення таких розрахунків є повноваженням відповідача, що має бути реалізоване на виконання цього рішення суду.

Тобто, судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення вимог позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963240839231 від 11.02.2021 та № 1120 від 15.02.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 01,01.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України № 124 від 20.02.2019, взявши за базу середню заробітну плату (доходу) пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 року, та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 18 червня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов