Рішення № 97757088, 16.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19546/17

Провадження № 2/522/2676/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстраційного обліку

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинок у АДРЕСА_1 , набутого на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 частини , укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 30.05.2017 року №1382 та 1385. Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1382 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, зареєстровано в реєстрі за №1382. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677069. Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1385 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною., зареєстровано в реєстрі за №1385. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677195.

Після придбання вказаного будинку позивачем було встановлено, що там безпідставно проживає ОСОБА_2 , що перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись та користуватись власним майном, а тому вимушена звернутись до суду з дійсним позовом.

Позивачем 13.11.20217 року позовні вимоги були уточненні та пред`явлені до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.18-19).

Дана справа, в порядку ст.11-1 ЦПК України, передана судді Свяченої Ю.Б., для розгляду та ухвалою суду від 15.11.2017 року було відкрито провадження у справі.

На підставі Рішення Першої Дисциплінарної палата Вищої ради правосуддя №3723/3дп/15-17 від 2.11.2017 до ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади або скасування рішення Дисциплінарної палати у відношенні судді ОСОБА_5 , відповідно до наказу керівника апарату суду №218/а від 08.12.2017р., та на підставі службової записки помічника судді – Діденко К.В., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, здійснено потворний авторозподіл справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В..

Ухвалою суду від 19.03.2018 року була прийнята до провадження суддею Домусчі Л.В. та призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою суду 23.04.2018 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_6 та з урахуванням уточнень до позову від 01.12.2017 року (а.с.30) було замінено відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_2 . Розгляд справи за клопотанням сторін був відкладений на 11.06.2018 року.

До суду 17.05.2018 року надійшов відзив відповідачки на позовні вимоги, згідно якого посилалась на те, що в обох договорах купівлі-продажу від 30.05.2017 року, які зареєстровані під №1382 та №1385, вказано, що продавець (а саме кредитна спілка «Кредитінвест») володіє предметом договору, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016 року по справі №522/16614/15-ц. На сьогоднішній день вищевказане заочне рішення перебуває в процесі апеляційного оскарження, що ставить під сумнів не тільки право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, а й право власності на вказаний будинок безпосередньо кредитної спілки. Посилалась на те, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться справа №522/5005/18 за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Кредитінвест», треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсним кредитного договору та визнання недійсними договорів іпотек. Саме на підставі одного із оскаржуваних договорів іпотек було зареєстровано за кредитною спілкою право власності на житловий будинок, який у подальшому було відчужено ОСОБА_1 . Вважає, що вищевикладене знову ж таки ставить під сумнів право власності які ОСОБА_1 , так і кредитної спілки та право останньої укладати договори купівлі продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Також, у своєму відзиві відповідачка заявила до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до поки не було ухвалено рішення по справі №522/5005/18, а також поки судом апеляційної інстанції не було ухвалено постанову за розглядом апеляційної скарги на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016 року по справі №522/16614/15-ц.

До суду 07.06.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої посилалась на те, що відповідачка надає неправдиву інформацію, оскільки на сьогоднішній день провадженні не відкрито ані в Апеляційному суді Одеської області, ані в Приморському районному суді м. Одеси по цивільним справам, на які посилається відповідачка. Вважає, що відсутні підстави до зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Також, ухвалою суду від 11.06.2018 року підготовче провадження у справі було закрито.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року провадження у справі було зупинене до розгляду Апеляційним судом Одеської області апеляційної скарги на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016 року, винесеного по справі №522/16614/15-ц.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 13.12.2018 року заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.12.2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Кредитінвест» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В задоволені позовних вимог Кредитної спілки «Кредитінвест» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін.

Ухвалою суду від 24.01.2019 року провадження у справі було поновлено з призначенням до розгляду по суті на «24» квітня 2019 року.

24 квітня 2019 року розгляд справи був відкладений на 20 червня 2019 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили рішення суду, постановленого у справі №522/5768/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: кредитна спілка «Кредитінвест», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

06.04.2021 року на електронну адресу суду та 09.04.2021 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі та надано копію постанови Одеського апеляційного суду від 30.03.2021 року, якою рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10.12.2020 року по справі №522/5768/19 скасовано, та ухвалено нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: кредитна спілка «Кредитінвест», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу залишено без задоволення. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року провадження у справі було поновлено з призначенням до розгляду по суті на «11» травня 2021 року.

Розгляд справи 11.05.2021 року був відкладений на 17.05.2021 року у присутності позивача, за клопотанням представника відповідача – адв. ОСОБА_7 ..

У судовому засіданні 17.05.2021р. були присутні позивача та представник відповідача – адв. ОСОБА_8 , проте за клопотаннями сторін по справі було оголошено перерву до 02.06.2021р..

У судовому засіданні 16.06.2021 року були присутні: представник позивача – ОСОБА_9 та представник відповідача – ОСОБА_8 ..

Ухвалою суду від 16.06.2021 року було залишено без задоволення подане 20.05.2021 року клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити зазначивши що судові справи за позовом відповідачки –суд їй відмовив у задоволені позову; представник відповідачки адв. ОСОБА_10 заперечувала проти позову та просила відмовити, зазначивши що відповідач знову подала до суду позов про витребування майна та досі проживає в будинку.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинок у АДРЕСА_1 , набутого на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 частини будинку, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 30.05.2017 року №1382 та 1385.

Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1382 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, зареєстровано в реєстрі за №1382. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677069.

Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1385 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною., зареєстровано в реєстрі за №1385. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677195.

Згідно пункт 2 договору №1382 продаж здійснено за 74 585 гривень оплата була здійсненна на рахунок Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_11 для погашення заборгованості кредитної спілки «Кредитінвест» згідно виконавчого листа №523/4508/17 від 18.05.2017 року в порядку частини 8 стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 2 договору №1385 продаж здійснено за 74 585 гривень. Оплата була здійсненна на рахунок Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_11 для погашення заборгованості кредитної спілки «Кредитінвест» згідно виконавчого листа №523/4508/17 від 18.05.2017 року в порядку частини 8 стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження».

На момент укладання договорів купівлі продажу №1388 та №1391 від 30.05.2017р., право власності кредитної спілки «Кредитінвест» на вказаний будинок виникло на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016р. (справа №522/16614/15-ц).

Отже, з метою виконання судового рішення був виданий виконавчий лист №523/4508/17 від 18.05.2017 року та здійснено продаж майна у порядку частини 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а кошти при продажу майна боржника були внесені покупцем за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби.

Таким чином, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1 , саме в силу частини 2 статті 388 ЦК України та відповідно майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень на підставі, якого виданий виконавчий лист №523/4508/17 від 18.05.2017 року.

Більш того, ОСОБА_2 постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2021 року по справі № 522/5768/19 було відмовлено в задоволені позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1382 від 30.05.2017 року, укладений між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_1 та №1385 від 30.05.2017 року (а.с.146).

Факт оспорювання ОСОБА_2 права власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 в силу договорів купівлі-продажу, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_1 30.05.2017 року №1382 та 1385, пов`язаний з проживанням відповідача в силу укладання з Кредитною спілкою «Кредитінвест» договору іпотеки від 11.06.2011 року житлового будинок у АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання взятих ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за Кредитним договором №0600000055 від 11.04.2008 року.

Згідно до довідки №М1-120409-ф/л від 24.05.2021 року ОСОБА_1 була зареєстрована в цьому будинку по АДРЕСА_1 з 14.08.2017 року, про що було відомо відповідачу, але не зважаючи на це, відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні власним майном на свій розсуд, крім того призводить до додаткових витрат за комунальні послуги.

Суд вбачає, що відповідачка до теперішнього часу є зареєстрованою у вказаному будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.176), належному позивачу, що підтверджено і представником відповідача у судовому засіданні. Таким чином позивачка позбавлена можливості користуватися своєю власністю в повному обсязі.

Суд враховує, що вимоги позивачем заявлені ще 19.10.2017 року до ОСОБА_2 , але відповідачем не виконані, оскільки будинок не звільнив у добровільному порядку, а тому підлягає виселенню.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із Постановою ВСУ від 16.11.2016 р у справі №6-709цс16, згідно з положеннями ст.391 ЦК України, лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

При цьому судом встановлено, що відповідач не є власником спірної будинку.

Відповідно до частини першої 383 ЦПК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що реєстрація і проживання відповідача у будинку позивача створює їй перешкоди у здійсненні правомочностей власника майна, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно п.26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже відповідач не є власником спірного будинку, який з травня 2017 року належить на праві власності позивачу, а тому втратила право користування спірною квартирою та має бути виселена, оскільки власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд вважає вимоги позивача частково законними й обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд вбачає, що позов ОСОБА_1 у частині вимог щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку інших повнолітніх/неповнолітніх осіб не підлягає задоволенню, оскільки не є конкретизованими, стосуються невизначеного кола осіб, які учасниками процесу не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 15-16, 317-319, 321, 328, 383, 391 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.2, 10-13, 43, 44, 48, 49, 76, 81, 89, 95, 223, 247, 260, 268, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 (код - НОМЕР_1 ) з житлового будинок у АДРЕСА_1 , заг. пл. 315 кв.м., житл. пл.97,5 кв.м.

Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 (код - НОМЕР_1 ) з житлового будинок у АДРЕСА_1 , заг. пл. 315 кв.м., житл. пл.97,5 кв.м.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.06.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.