Рішення № 97756858, 15.06.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/14862/20

Провадження №2/521/956/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю. В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 до Військової частини Збройних сил України А2800, за участі третьої особи: ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 362550 грн. на відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 та моральну шкоду в розмірі 50000 грн; на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., нанесену ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП; ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., нанесену ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП ОСОБА_4 .

Позов обґрунтований такими обставинами. 02 лютого 2020 року в м. Одесі на перехресті вулиць Прохорівській та М`ясоїдівської мало місце ДТП, за участі автомобілів ГАЗ 32213-14 під керуванням військовослужбовця водія ОСОБА_5 та автомобіля Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Одеського апеляційного суду було встановлено вину водія ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В автомобілі під керуванням ОСОБА_1 перебувала його дружина – ОСОБА_2 та неповнолітня онука – ОСОБА_6 , 2013 року народження. Обидві отримали тілесні ушкодження та були вимушені звернутися за медичною допомогою. ОСОБА_4 отримала забій передньої брюшної стінки, розлад здоров`я був тривалим, батьки дитини були змушені звернутися до лікарів, тривалий час лікували її амбулаторно. ОСОБА_2 отримала забій ноги та тулубу. Після ДТП стала страждати на болі, та наслідки забою намагається вилікувати до цього часу. Автомобіль ОСОБА_1 отримав суттєві ушкодження, був сильно деформований та внаслідок удару змістився вбік декілька метрів. Відповідно до висновку № 8/20-Е від 10.03.2020 року про розмір шкоди, нанесеної власності позивача – автомобілю Hyundai Grander, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 362550 грн. Власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_5 є Військова частина ЗСУ А2800, яка і повинна на думку позивачів відшкодувати майнову шкоду, як власник джерела підвищеної небезпеки. Крім того, позивачі зазначають, що внаслідок ДТП їм спричинено і моральну шкоду, яку вони оцінюють в 50000 грн. на кожного.

12 листопада 2020 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовані сумнівом сторони відповідача в ясності та достатній повноті висновку експерта № 8/20-Е від 10.03.2020 року, яким визначено розмір відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 . Так, на думку відповідача, висновок унеможливлює провести належним чином вивчення доказів щодо відшкодування майнової шкоди, зрозуміти хід думок експерта, провести аналіз правильності та обґрунтованості вибору схеми дослідження, методів і методик дослідження, послідовність застосування методів, відповідність сучасному стану методичного забезпечення певного виду судової експертизи.

23 березня 2020 року представником відповідача надано письмові пояснення, в яких зазначено, додатково, що висновок експерта не відповідає діючому законодавству, так як у висновку має бути зазначено про обізнання експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, чого із висновку не вбачається. Щодо моральної шкоди, зазначив, що вона не підтверджується належними та допустимими доказами, так як єдиний доказ ушкодження здоров`я, а саме, довідка № 2492 від Одеської обласної дитячої клінічної лікарні не містить печатку лікувального закладу з обов`язковим зазначенням часу консультації.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Третя особа ОСОБА_5 заперечував проти позову, вказавши на вчинення правопорушення по необережності, за відсутністю прямого умислу на його вчинення.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 лютого 2020 року о 15 годині 45 хвилині водій ОСОБА_5 , керуючи по вулиці Прохорівській транспортним засобом ГАЗ 32213-14 номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на регульоване перехрестя з вул. М`ясоїдівською на заборонений (червоний) сигнал світлофору та скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 , що рухався по вул. М`ясоїдівської на зелений сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Одеським апеляційним судом у постанові від 21.07.2020 року встановлено, що дії водія ОСОБА_5 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, а порушення ним ПДР обумовили настання ДТП ( а. с. 5-6 об.).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із висновку № 8/20-Е експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 , складеного 10 березня 2020 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП, що сталося 02.02.2020 року складає 227480 грн. 55 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 362550 грн. 79 коп. ( а. с. 25-38).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а. с. 52).

Отже, між сторонами виникли зобов`язання у зв`язку із завданням майнової та моральної шкоди, які регулюються главою 82 ЦК України.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 1172 ЦУ України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Судом встановлено, що власником транспортного засобу ГАЗ 32213-14, номерний знак НОМЕР_2 є Військова частина А2800, що визнається відповідачем.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем ОСОБА_5 є військовослужбовцем у військовій частині А2800.

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, особою, відповідальною за завданий збиток, є саме відповідач.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на момент вчинення ДТП застрахована не була.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача посилалась на невідповідність висновку вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України, а саме, на відсутність у висновку зазначення про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в зв`язку із чим просили визнати висновок недопустимим доказом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказам2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи принцип змагальності сторін та обов`язок доказування, суд приймає та оцінює висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8/20-Е, складений 10 березня 2020 року, як письмовий доказ у справі, який не спростований стороною відповідача іншими належними або допустимими доказами.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини військовослужбовця військової частини А2800 ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілої особи у сумі 362 550 грн. 79 коп., суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди в зазначеному розмірі обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди на користь кожного із позивачів в розмірі 50 000 грн., суд вважає ці вимоги частково обґрунтованими.

Відповідно до ст. 23 ЦК України під моральним збитком закон передбачає фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку, в тому числі із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, що заподіяла моральну шкоду, а також інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла її, за наявності її вини.

Суд погоджується з тим, що внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_1 було завдано моральні страждання у вигляді душевних переживань через пошкодження його автомобіля, а також незручності, пов`язані з тривалим відновленням попереднього стану автомобіля.

Разом із тим, суд, враховуючи вимоги закону щодо розумності і справедливості, а також щодо обов`язку доказування вважає, що сума моральної шкоди в розмірі 50000 грн., заявлена ОСОБА_1 , є завищеною, не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, і не відповідає характеру та обсягу його страждань та немайнових втрат, тому суд оцінює завдану відповідачем ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. на кожну особу, суд вважає, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв`язку із недоведеністю з боку позивачів наявності такої шкоди.

Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем та третьою особою, що під час ДТП в автомобілі Hyundai Grander, наряду із ОСОБА_1 , перебували його дружина ОСОБА_2 та онука ОСОБА_6 , 2013 року народження, матір`ю якої є позивач ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди позивачі посилаються на постійний біль постраждалих в ДТП осіб, проходження лікування, прийняття ліків, відвідування лікарів та проходження медичних процедур.

Доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Надану стороною позивачів копію довідки № 2492 КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» від 02.02.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 встановлено діагноз «забій передньої черевної стінки» суд не приймає до уваги, як належний доказ в обґрунтування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 . Вказаною довідкою зафіксовано лише стан дитини на момент обстеження, що за відсутністю інших доказів щодо подальшого лікування, фізичних або моральних страждань, які б судом могли би бути оцінені в сукупності із зазначеною довідкою задля висновку про наявність моральної шкоди, позбавляє суд дійти висновку про наявність такої шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 до Військової частини Збройних сил України А2800, за участі третьої особи: ОСОБА_5 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А2800, код ЄДРПОУ 07867727, адреса місцезнаходження: Одеська обл., Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Артилерійська, 9, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 майнову шкоду в розмірі 362550 (триста шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, на відшкодування вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з Військової частини А2800, код ЄДРПОУ 07867727, адреса місцезнаходження: Одеська обл., Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Артилерійська, 9, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заподіяну внаслідок ушкодження при дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу Hyundai Grander, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Військової частини А2800, код ЄДРПОУ 07867727, адреса місцезнаходження: Одеська обл., Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Артилерійська, 9, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 3712 (три тисячі сімсот дванадцять) гривень 95 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18 червня 2021 року.

Суддя: Ю.В. Тополева