Рішення № 97756422, 10.06.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5754/20

Провадження № 2/946/289/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи – Ізмаїльська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на отримання земельного паю та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила постановити рішення суду про визнання права на отримання земельного паю спадкодавця ОСОБА_2 , а також визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельний пай. А також, просила зобов`язати Саф`янівську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (земельний пай) площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення територіальної громади Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка залишила на ім`я ОСОБА_1 заповіт на все належне їй майно. Відповідно до листа наданого виконавчим комітетом Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 11.08.2020 року за № 248, ОСОБА_2 відсутня в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Листом № 59/156-19 від 27.06.2019 року на заяву ОСОБА_1 про надання витягу з державного земельного кадастру на земельні ділянки, які зареєстровані за ОСОБА_2 міськрайонне управління в Ізмаїльському районі та м.Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило позивача що реєстрація земельної ділянки на ім`я ОСОБА_2 відсутні.

Листом № Б – 224-19-02 від 20.09.2019 року Ізмаїльська районна державна адміністрація повідомила про відсутність будь – якої інформації про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Листом № 125/156-19 від 28.12.2019 року наданим міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїл Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначено про відсутність інформації щодо реєстрації правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право користування землею на ім`я батьків позивача ОСОБА_2 або ОСОБА_3 .

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на час розпаювання земель ОСОБА_2 не була внесена до списку осіб, які користуються правом на земельний пай.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник третьої особи - Ізмаїльської районної державної адміністрації не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно наданих письмових пояснень по справі від 18.02.2021 року в задоволенні позову просить відмовити посилаючись на те, що відповідно до додатків до позовної заяви спадкодавець ОСОБА_2 працювала в школі техпрацівником з січня 1977 року по вересень 1984 року. На момент розпаювання земель колективної власності Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, згідно п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Однак, ОСОБА_2 відсутня в Списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серії ОД від 12.01.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за серією ОД № 10-16-01 - к виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Авангард». Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу підтверджуючого, той факт, що спадкодавець ОСОБА_2 була членом колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства та мала право на земельну частку (пай). Відповідно до листа Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 248 від 11.08.2020 року, в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) відсутній запис про реєстрацію та видачу сертифікатів на ім`я ОСОБА_2 . Крім цього, з позовної заяви не зрозуміло про визнання права на отримання якої саме земельної ділянки йдеться, чи про визнання права на отримання земельної частки (паю), чи про визнання права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Також, ОСОБА_1 не надала докази того, що спадкодавець дійсно мала право на земельну ділянку частку (пай), як і не надано доказів того, що спадкодавець за життя звертався до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність. Більш того, не надано доказів того, що ОСОБА_2 за життя відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, відсутні докази оскарження рішень або бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відведення земельної ділянки у власність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.02.2021 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи – Ізмаїльська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на отримання земельного паю та визнання права власності на спадкове майно і призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, відповідно до статті 1270 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 06.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного Кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Судом встановлено, що згідно довідки наданої виконавчим комітетом Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Надельніченко Ганна Іванівна дійсно числилась в Бросківській сільській раді на посаді технічного працівника в Бросківській сільській школі з січня 1977 року по вересень 1984 року

Так, на момент розпаювання землі та отримання КСП «Авангард» державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 була відсутня в Списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю серії ОД від 12.01.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право колективної власності на землю за ОД № 10-16-01- к, виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Авангард».

За життя спадкодавець ОСОБА_2 не порушувала питання щодо отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), сертифікат їй не видавався.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.03.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїлського міськрайонного управління юстиції Одеській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина на спадкове майно.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до заповіту від 19.07.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської держаної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 2-3689, ОСОБА_2 , усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати та на що за законом вона матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_2 немає.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що за життя ОСОБА_2 зверталась до відповідного підприємства чи інших організацій щодо невключення її до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) під час розпаювання земель КСП чи оскаржував дії КСП, в тому числі в судовому порядку, щодо невключення її до цих списків, чи іншим чином порушувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на неї.

З огляду на це, суд вважає, що спадкодавець за життя не набув право на земельну частку (пай).

Верховний Суд у постанові від 26.11.2018 у справі № 392/1660/16-ц зазначає, що судами попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановлено, наявність передумов для набуття спадкодавцем права на земельну ділянку (пай), оскільки раніше вона працювала в КСП і залишилася членом зазначеного підприємства. Водночас, дії підприємства щодо невключення її до списку громадян-членів КСП, які мають право на земельний пай, сама особа за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося. За таких обставин, підстави для визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування відсутні, оскільки спадкодавець, такого права за життя не набула.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №396/1683/18-ц.

Також, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 538/302/19-ц, яка розглядалась з подібних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець був членом КСП, яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю, також не надано доказів того, що спадкодавець звертався до зборів співвласників, до сільської ради або райдержадміністрації з питанням про включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), чи з позовом до суду, висновки судів про відмову у задоволенні позову є правильними, оскільки особа у період з 1997 року по 2005 рік не виявила бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення її до списку членів.

Разом з тим, у зв`язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало останній на день її смерті на праві приватної власності, або на його частку в спільному майні.

Отже, на момент смерті, ОСОБА_2 не набула право на земельну частку (пай) із земель, яка перебуває у колективній власності КСП «Авангард», тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю на час відкриття спадщини.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи – Ізмаїльська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на отримання земельного паю та визнання права власності на спадкове майно

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 05.01.2004 року, РНОКПП – НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф' яни, вул. Грушевського, б.85, ЄДРПОУ – 04379433), треті особи – Ізмаїльська районна державна адміністрація (адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, просп. Суворова, б.62, ЄДРПОУ - 040571261), Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: м. Одеса, вул. Канатна, б.83, ЄДРПОУ - 39765871) про визнання права на отримання земельного паю та визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 червня 2021 року.

Суддя: О.О.Бурнусус