Ухвала суду № 97756183, 08.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 червня 2021 року м. Рівне №460/7701/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тихончук Л.Х.,

відповідачів: представник Беркута Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства Науково - виробниче об`єднання "Потенціал - Еко" доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Фонду державного майна України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Державного підприємства "Науково - виробниче об`єднання "Потенціал - Еко" (далі – позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі – Відповідач-1), Фонду державного майна України (далі – Відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині надання згоди на ліквідацію суб`єкта господарювання - Державного підприємства Науково-виробничого об`єднання "Потенціал-Еко";

- зобов`язати відповідачів надати згоду на ліквідацію суб`єкта господарювання - Державного підприємства Науково-виробничого об`єднання "Потенціал-Еко".

У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю спору суду адміністративної юрисдикції.

Представник позивача заперечила проти закриття провадження у справі, вказавши, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідачів зазначила, що провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Суд зазначає, що позивачем оспорюється бездіяльність відповідачів, яка полягає у ненаданні згоди на ліквідацію суб`єкта господарювання.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач фактично оспорює бездіяльність органу управління, яким щодо підприємства виступає Фонд державного майна України.

Так, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 23.05.2014 №117 Державне підприємство Науково-виробничого об`єднання "Потенціал-Еко" прийняте до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

Згідно з п.1.1 Статуту Державного підприємства Науково-виробничого об`єднання "Потенціал-Еко", затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 23.05.2014 №117 (далі – Статут), Державне підприємство "Науково - виробниче об`єднання "Потенціал - Еко" засноване на державній власності та належить до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (уповноважений орган управління).

Розділом 8 Статуту передбачено, що уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 №4107-VI (далі – Закон №4107-VI), Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.4 Закону №4107-VI, до основних завдань Фонду державного майна України належать управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України, захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

Підстави ліквідації юридичної особи передбачено статтею 110 Цивільного кодексу України, пунктом першим частини першої якої передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч.1 ст.167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що даний спір має корпоративний характер та підлягає вирішенню в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту порушеного права, слід звернутися до суду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі №460/7701/20 за позовом Державного підприємства Науково-виробничого об`єднання "Потенціал-Еко" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Фонду державного майна України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу складено 14 червня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар