Рішення № 97755947, 18.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6186/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про:

визнання протиправною та скасування податкової вимоги №20805-13 від 05 лютого 2021 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначила, що не є платником транспортного податку у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Позивач вказувала, що має у володінні автомобіль який зареєстровано 08.06.2010 року та розрахункова вартість якого становить не більше 500000,00 гривень.

Однак, на думку ОСОБА_1 , Головне управління ДПС в Одеській області протиправно намагається стягнути з неї транспортний податок більше ніж через шість років після винесення податкового повідомлення-рішення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, Головному управлінню ДПС в Одеській області продовжено процесуальний строк на надання витребуваних доказів по адміністративній справі №420/6186/21 до 26 травня 2021 року.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№27476/21 від 28.05.2021р.) на позовну заяву (а.с.69-71).

Відзив обґрунтований наступним.

Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, що ОСОБА_1 має податкову заборгованість по коду бюджетної класифікації 18011000 - транспортний податок з фізичних осіб. Саме на підставі цих даних була сформована оскаржувана податкова вимога форми «Ф» №20805-13 від 05.02.2021 року.

У свою чергу, податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі податкового повідомлення-рішення №11948-17 від 22.10.2015 року, яке було надіслано контролюючим органом на адресу реєстрації позивача та повернулось 09.12.2015 року з відміткою поштової служби у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

Таким чином, оскільки 1095-денний строк для оскарження податкового повідомлення-рішення №11948-17 від 22.10.2015 року сплинув, податковий борг ОСОБА_1 є узгодженим та податкова вимога винесена правомірно.

Станом на 18 червня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 вбачається, що за останньою обліковувався податковий борг у розмірі 25000,00 гривень (а.с.74).

Вищевказана заборгованість ОСОБА_1 виникла з транспортного податку у зв`язку з перебуванням у її власності автомобіля марки Lexus моделі RX 450H, типу легковий універсал, об`ємом двигуна 3456 куб. см., рік випуску - 2010 (а.с.7).

22 жовтня 2015 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №11948-17 та визначено ОСОБА_1 суму транспортного податку у розмірі 25000,00 гривень за 2015 рік (а.с.72).

05 лютого 2021 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області була сформована податкова вимога форми «Ф» №20805-13 на суму 25000,00 гривень (а.с.75).

09 березня 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС в Одеській області зі скаргою на податкову вимогу форми «Ф» №20805-13 від 05 лютого 2021 року (а.с.11-13).

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено зменшення суми податкового боргу ОСОБА_1 у інтегрованій картці платника податків на 10416,67 гривень, у зв`язку з тим, що транспортний засіб Lexus моделі RX 450H, типу легковий універсал, об`ємом двигуна 3456, рік випуску – 2010 зареєстрований 08 червня 2010 року (а.с.14).

Вважаючи податкову вимогу зі сплати транспортного податку – протиправною, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі – Податковий кодекс України).

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року, запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно.

Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» №6257-VІ від 21.01.2015 року, відповідно до норм Податкового кодексу України встановлено на території міста Одеси з 01.01.2015 року податок на майно, у частині транспортного податку згідно з Положенням (доступне за посиланням https://omr.gov.ua/ru/acts/council/66974/).

Згідно пункту 3 вищевказаного Положення, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а пунктом 5 цього ж Положення визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пункту 3 цього Положення.

Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані у цьому ж 2015 році.

У свою чергу, з 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VІІІ від 24.12.2015 року (далі - Закон №909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України викладено у такій редакції: «Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ визначено установити, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Рішенням Одеської міської ради №257-VІІ від 03.02.2016 року внесено зміни до рішення Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» №6257-VІ від 21.01.2015 року та встановлено, що положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016 року (доступне за посиланням https://omr.gov.ua/ru/acts/council/79955/).

З системного аналізу вищевказаних норм права вбачається, що Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а платниками транспортного податку з 01.01.2016 року, є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Lexus моделі RX 450H, типу легковий універсал, об`ємом двигуна 3456 куб. см., 2010 року випуску (а.с.7).

Як зазначило Головне управління ДПС в Одеській області у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 у 2015 році була платником транспортного податку, оскільки її транспортний засіб зареєстровано з 08.06.2010 року.

Однак, суд критично ставиться до вказаних посилань відповідача та зазначає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №11948-17 від 22.10.2015 року та визначення позивачеві транспортного податку з 2015 року оскільки, запроваджені Законом №909-VІІІ зобов`язання щодо сплати транспортного податку виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.

Таким чином, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні й правові підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги форми «Ф» №20805-13 від 05.02.2021 року та визначення позивачу податкового боргу з транспортного податку за 2015 рік.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постановах по справам №823/593/17 від 08.06.2021 року, № 803/789/16 від 08.06.2021 року, №826/15495/16 від 08.06.2021 року та інших.

Суд враховує, що транспортний податок був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте рішення Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» №6257-VІ від 21.01.2015 року, яким затверджено Положення про транспортний податок, не могло бути застосовано у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у Податковому кодексу України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У випадку прийняття місцевою радою рішення про встановлення місцевого податку, зокрема транспортного, оприлюднення такого рішення є передумовою застосування відповідного податку до громадян, оскільки наведені вище положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати транспортного податку за 2015 рік. У свою чергу, з 01.01.2016 року, ОСОБА_1 вже не була платником транспортного податку у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваної податкової вимоги якою позивачу визначено суму податкового боргу за платежем транспортного податку за 2015 рік.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду зі спірного питання не спростовують.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішенні від 14.10.2010 року по справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Також, як наголосив Європейський суд з прав людини у рішення від 26.06.2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №20805-13 від 05 лютого 2021 року – задовольнити.

Податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф» №20805-13 від 05 лютого 2021 року – визнати протиправною та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Балан Я.В.