Рішення № 97755848, 18.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7231/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3519 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі з 01.01.14 по 28.02.18; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.14 по 28.02.18, базовий місяць січень 2008 р., з урахуванням проведеної виплати в період до 01.01.16 по рішенню ООАС від 03.12.18 у справі № 1540/5127/18 в періоді з 01.01.16 по 28.02.18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу та наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ від 28.08.18 № 471 звільнений у запас, а наказом Командування Військово-Морських Сил ЗСУ від 06.09.18 № 172 – виключений зі списків. З метою відновлення порушених прав, порушених бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду (справа № 1540/5129/18), в результаті чого рішенням ООАС від 17.12.18 військову частину А3519 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. На виконання зазначеного рішення в серпні 2019 р. в/ч А3519 здійснила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 38 328,90 грн, застосувавши базовий місяць – березень 2014 р. На думку позивача, вказана виплата проведена неправильно, так як базовим місяцем повинен бути – січень 2008 р. У зв`язку із цим 28.12.20 позивач звернувся до в/ч А3519 із листом, в якому просив зробити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.14 по 01.03.18 з врахуванням базового місяця для нарахування індексації – січень 2008 р., враховуючи проведену виплату з 01.01.2016. Однак отримав негативну відповідь, що зумовило його звернутись за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою судді від 05.05.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.05.21 до суду від військової частини А 3519 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 охоплюється вирішеним судом спором по справі № 1540/5129/18. У разі незгоди позивача з порядком виконання рішення, то такий спір не може бути вирішено шляхом пред`явлення нового позову, а є питанням судового контролю. Крім того, позивач проходив службу у військовій частині А0456, яка зарахована на фінансове забезпечення з 01.01.2015, про що свідчить лист фінансово-економічного управління Командування Військово-Морських Сил ЗСУ від 02.01.2015 № 154/24/2-4, а отже до цього часу відповідач по відношенню до позивача взагалі не мав ніякого відношення. Щодо періоду з 01.01.2015 по 31.12.2015 відповідач зазначив, що діяв у межах фінансового ресурсу та згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а також джерел для його фінансування. Крім того, постановою КМУ № 1013 визначено місяць підвищення тарифних ставок (окладів) – січень 2016 р., з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Так, окладі військовослужбовців були підвищені за рахунок збільшення грошового забезпечення за грудень 2015 р., виплаченого в січні 2016 р. При цьому до внесення вищевказаних змін до законодавства про індексацію грошового забезпечення діяли норми, які визначали, що базовим місяцем обчислення індексу споживчих цін для індексації заробітної плати вважався місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати.

25.05.21 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

25.05.21 до суду від представника відповідача надійшли пояснення.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0456 та наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ від 28.08.18 № 471 звільнений у запас, а наказом Командування Військово-Морських Сил ЗСУ від 06.09.18 № 172 – виключений зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини А 3519 із заявою про надання довідки про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення.

02 жовтня 2018 року на заяву ОСОБА_1 командиром Військової частини А 3519 надано відповідь, згідно якої повідомлено, що індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а тому за період з 01.01.2016 по 06.09.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась.

02.10.20 ОСОБА_1 звернувся до ООАС з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3519 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 06.09.2018; зобов`язати Військову частину А3519 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.09.2018.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 по справі № 1540/5129/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини А3519 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; зобов`язано Військову частину А3519 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене судове рішення набрало законної сили та на його виконання в серпні 2019 р. в/ч А3519 здійснила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 38 328,90 грн, застосувавши базовий місяць – березень 2014 р. На думку позивача, вказана виплата проведена неправильно, так як базовим місяцем повинен бути – січень 2008 р.

У зв`язку із цим 28.12.20 позивач звернувся до в/ч А3519 з листом, в якому просив зробити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.14 по 01.03.18 з врахуванням базового місяця для нарахування індексації – січень 2008 р., враховуючи проведену виплату в періоді з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Листом від 05.01.2021 № 17 військова частина А3519 повідомила позивачу, що останнє підвищення грошового забезпечення відбулося у березні 2014 року, а тому індексація виплачена за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця – березень 2014 р.

Не погодившись із отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Ухвалою суду від 18.06.21 провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А 3519 про визнання протиправними дій Військової частини А 3519 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі з 01.01.16 по 28.02.18 та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.16 по 28.02.18, базовий місяць - січень 2008 р. – закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо спору, який охоплюється періодом з 01.04.2014 по 31.12.2014, суд враховує те, що позивач проходив службу у військовій частині А0456, яка зарахована на фінансове забезпечення відповідача - в/ч А3519 з 01.01.2015, про що свідчить лист фінансово-економічного управління Командування Військово-Морських Сил ЗСУ від 02.01.2015 № 154/24/2-4, а отже до цього часу військова частина А3519 не здійснювала жодних нарахувань військовослужбовцям, які проходили військову службу в військовій частині А0456.

Зокрема, відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 12.11.2010 № 590 «Про затвердження положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України» командиру військової частини А3519 належить з 01.01.15 зарахувати на фінансове забезпечення військову частину А0456; до 10.01.15 надати до фінансово-економічного управління командування ВМС ЗС України фінансово-планові документи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. При цьому за ст. 10 вказаного Закону індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

В світлі зазначеного, суд дійшов висновку, що спірний період з 01.01.2014 по 31.12.2014 не може становити предмет спору позивача із військовою частиною А0456, оскільки в цьому періоді між даними учасниками фактично не було жодних спірних правовідносин, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині пред`явлені безпідставно.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, де Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Щодо періоду індексації в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 № 2232-XII (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За приписами частин 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами статті 4 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У відповідності до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).

Разом з тим, нормами Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, зокрема, пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, при цьому, у Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи зазначене, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Між тим, відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє позивача права на її отримання і не звільняє від обов`язку її виплачувати.

Отже суд дійшов висновку про правомірність очікувань позивача отримати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у періоді з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Поряд із тим, як вбачається з вищенаведених положень Порядку №1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлення місяця підвищення (базового місяця) належить до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень. Суд не має повноважень визначати базовий місяць та суму індексації грошового забезпечення. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Проте у даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було.

Враховуючи викладене, суд не може зобов`язати відповідача визначити певний місяць як базовий (в даному випадку січень 2008 року), оскільки дане питання належить до виключної компетенції відповідача.

Водночас, визнання протиправною бездіяльності в/ч А3519 щодо ненарахування позивачу індексації в цьому періоді є неприпустимим, оскільки відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. При цьому за ст. 10 вказаного Закону індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Відтак, бездіяльність в даному випадку була допущена військовою частиною А0456, а не військовою частиною А3519, на грошовому забезпеченні якої перебувала в/ч А0456, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій частині позовних вимог, в даному випадку, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по грудень 2015 року.

Відповідно до ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А 3519 (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1; ЄДРПОУ 26614490) про визнання протиправними дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2015 та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в цих періодах, базовий місяць - січень 2008 р., задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину А3519 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну індексацію грошового забезпечення за періоди з січня 2015 року по грудень 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк