Рішення № 97755741, 17.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7423/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Одеса

У залі судових засідань №33

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Галат В.І.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Ради Національної безпеки і оборони України у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та здійснення належним чином оплати праці за роботу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/7423/19 від 14 лютого 2020 року (суддя Потоцька Н.В.), позовні вимоги ОСОБА_1 до Апарату Ради Національної безпеки і оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Апарату РНБО України, яка полягає у нездійсненні оплати праці ОСОБА_1 за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України (посада патронатної служби) з 30 серпня 2019 року по 12 січня 2020 року; зобов`язано нарахувати та вплатити середній заробіток за час затримки з 30 серпня 2019 року по 12 січня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/7423/19 від 14 лютого 2020 року – залишено без змін.

Постановою Верховного Суду по адміністративній справі №420/7423/19 від 18 лютого 2021 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7423/19 від 14 лютого 2020 року (суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року та здійснення належним чином оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби) скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Згідно висновків Верховного Суду, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, суди попередніх інстанцій не встановили коли фінансова служба Апарату РНБО України отримала наказ про звільнення позивача. Якщо наказ було отримано 23 серпня, то по можливості не встановлено час - до 13:00 години чи пізніше, що впливає на визначення можливості відповідача провести 23 серпня 2019 року розрахунок необхідних коштів та замовлення готівки для проведення розрахунку на наступний день – 27 серпня, тобто у день звільнення позивача. Крім того, судами не досліджено оплату праці позивача, зокрема, врахування чи не врахування доплат за науковий ступінь та вчене звання.

02 березня 2021 року, адміністративна справа №420/7423/19 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу справ між суддями, передана для розгляду судді Балан Я.В.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що у день звільнення з Апарату Ради Національної безпеки і оборони України з ним не було проведено фактичного розрахунку. Крім того, під час визначення розміру оплати праці позивача, Апаратом Ради Національної безпеки і оборони України не було враховано доплати за науковий ступінь та вчене звання, а тому, оплата праці ОСОБА_1 за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби) була здійснена не належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, адміністративну справу №420/7423/19 прийнято до провадження, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Крім того, зобов`язано Апарат Ради Національної безпеки і оборони України у термін до 01 квітня 2021 року, надати до Одеського окружного адміністративного суду інформацію про дату та час отримання фінансовою службою Апарату РНБО України наказу про звільнення ОСОБА_1 ; довідку про складові виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 (посадовий оклад, надбавки та доплати, зокрема, доплата за науковий ступінь та вчене звання).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, клопотання ОСОБА_1 про надання можливості приймати участь у розгляді адміністративної справи №420/7423/19 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів задоволено. Надано можливість ОСОБА_1 приймати участь у судових засіданнях по адміністративній справі №420/7423/19 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, повторно витребувано від Апарату Ради Національної безпеки і оборони України інформацію про дату та час отримання фінансовою службою Апарату РНБО України наказу про звільнення ОСОБА_1 та довідку про складові виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 (посадовий оклад, надбавки та доплати, зокрема, доплата за науковий ступінь та вчене звання). Зобов`язано Апарат Ради Національної безпеки і оборони України надати витребувані судом докази у термін до 21 травня 2021 року.

29 квітня 2021 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

27 травня 2021 року, закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження отримана Апаратом Ради Національної безпеки і оборони України 11 березня 2021 року, що підтверджується звітом про доставку електронного листа наявним у матеріалах справи (т.ІІ, а.с.71 зворотній бік).

Однак, у встановлений судом строк (п`ятнадцятиденний) відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

08 червня 2021 року, від Апарату Ради Національної безпеки і оборони України на виконання ухвали суду про витребування доказів по справі надійшла копія наказу №531-к від 23 серпня 2019 року та копія довідки про складові заробітної плати ОСОБА_1 (т.ІІ, а.с.171 зворотній бік - 172).

У поясненнях Апарат Ради Національної безпеки і оборони України (вх.№ЕП/15529/21 від 08.06.2021р.) зазначив, що дія постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» на працівників патронатних служб державних органів, у тому числі Апарату Ради національної безпеки і оборони України не розповсюджувалась і наразі не розповсюджується (т.ІІ, а.с.171).

У запереченнях ОСОБА_1 (вх.№30260/21 від 10.06.2021р.) вказував, що Апаратом Ради Національної безпеки і оборони України жодним чином не обґрунтовано підстави несвоєчасного розрахунку з позивачем. Крім того, ОСОБА_1 наголошував, що на нього розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (т.ІІ, а.с.173-177).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.08.2019 року, наказом Апарату РНБО України №519-к ОСОБА_1 з 20.08.2019 року призначено на посаду «радника» Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату Ради (посада патронатної служби) на строк повноважень Секретаря РНБО України О. Данилюка (на умовах строкового трудового договору) у порядку переведення з Інституту законодавства Верховної Ради України (т.І, а.с.39).

23.08.2019 року, наказом керівника Апарату РНБО України №531-к, ОСОБА_1 на підставі його заяви від 22.08.2020 року, звільнено з роботи з 27.08.2019 року у відповідності до п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України - «за угодою сторін» (т.І, а.с.40,41).

27.08.2019 року, ОСОБА_1 отримав оформлену трудову книжку, однак, фактичного розрахунку з ним здійснено не було.

Згідно прибуткового ордеру №79 від 29.08.2019 року, касою Апарату РНБО України було отримано готівкові кошти, частина з яких передбачалась для розрахунку з ОСОБА_1 за відпрацьований період в сумі 3274,09 гривень (т.І, а.с.41).

27.11.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Апарату РНБО України з вимогою виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та повідомив реквізити банківських рахунків. Вказаний лист отримано Апаратом РНБО України -10 грудня 2019 року.

13.01.2020 року, на банківський рахунок ОСОБА_1 було переведено кошти в сумі 3257,72 гривень.

Вважаючи, що Апаратом РНБО України несвоєчасною виплатою розрахунку при звільненні та виплатою заробітної плати без урахування доплат за науковий ступінь та вчене звання були порушені трудові права, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, держава гарантує кожному громадянину України право заробляти собі на життя працею та отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижчої від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до приписів ст.94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) «заробітна плата» - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з вимогами ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Як визначено ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як передбачено ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає лише за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд зазначає, що Апарат РНБО України, як роботодавець, приймаючи заяву про звільнення ОСОБА_1 від 22 серпня 2019 року та видаючи 23 серпня 2019 року наказ, надав добровільну згоду на його звільнення з 27 серпня 2019 року, яка безумовно включала угоду на виконання саме у цей день усіх обов`язків роботодавця, зокрема, передбачених частиною 1 статті 46, частиною 1 статті 116 КЗпП України.

Суд зазначає, що фінансова служба Апарату РНБО України після отримання наказу про звільнення співробітника проводить розрахунок необхідних коштів, подає фінансові зобов`язання та платіжні доручення до Державної казначейської служби України та не пізніше 13:00 години замовляє готівку для проведення розрахунку на наступний день, що обумовлено регламентом роботи Укрексімбанку, який подає заявку на отримання готівки від Національного банку України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02 березня 2012 року, підтвердні документи, надані розпорядником бюджетних коштів, опрацьовуються органом Казначейства за захищеними видатками, які не потребують проведення процедур закупівель, - протягом 1 операційного дня.

Під час судового розгляду справи Апаратом національної безпеки і оборони України було надано копію наказу №531-к від 23.08.2019 року з відміткою фінансової служби Апарату РНБО України про отримання вказаного наказу 27.08.2019 року о 16 годині 30 хвилин (т.ІІ, а.с.171 зворотній бік).

Однак, суд критично оцінює надану відповідачем копію наказу, оскільки ані позивачеві, ані під час попереднього розгляду справи, наказ №531-к від 23.08.2019 року з даною відміткою – не надавався.

Крім того, відповідачем не доведено, що відповідальний працівник ОСОБА_2 , якою було проставлено відмітку про отримання наказу, працювала у серпні 2019 року у фінансовій службі Апарату РНБО України та була відповідальна за замовлення готівки для проведення розрахунку з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що замовлення готівки для розрахунку з позивачем відбулося 27.08.2019 року, та відповідно, правомірність отримання готівкових коштів лише 29.08.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Апарату Ради Національної безпеки і оборони України середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28.08.2019 року по 29.08.2019 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про здійснення належним чином оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при призначені ОСОБА_1 на роботу та нарахуванні заробітної плати, відповідачем не було враховано наявності у позивача вченого звання професора та наукового ступеня доктора юридичних наук, які дають право на отримання відповідних доплат згідно підпунктів «в» та «г» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року у редакції, чинній станом на серпень 2019 року.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року була прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також для створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці.

Зокрема, відповідно до підпункту «в» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року (редакція станом на 16.08.2019 року) установлено доплати працівникам за вчене звання: професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати); доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати);

Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням. За наявності у зазначених працівників двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням;

Згідно підпункту «г» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року (редакція станом на 16.08.2019 року) установлено доплату за науковий ступінь: доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати); кандидата наук, доктора філософії - у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.

Однак, як зазначив Апарат Ради Національної безпеки і оборони України у поясненнях по справі, на час перебування ОСОБА_1 на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби), умови його праці визначалися умовами оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів», а тому, на нього не розповсюджувалася дія постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів» (у редакції на 04.07.2019 року) були затверджені умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах. Зокрема, визначалися посадові оклади працівників патронатних служб в державних органах за схемами посадових окладів (у коефіцієнтах) згідно з додатками 1-6 до постанови та установлювалися розміри надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.

Однак, суд звертає увагу, що вказані умови праці працівників патронатних служб не визначали вичерпний перелік надбавок та доплат, на які вказані працівники мали право.

Суд зазначає, що дія постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року поширювалася на відповідні категорії працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) усіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування.

Однією з основних умов застосування до працівників умов постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року, було збігання їх діяльності за профілем з наявним вченим званням та науковим ступенем.

У свою чергу, судом встановлено та не заперечувалося відповідачем по справі, надання ОСОБА_1 під час працевлаштування до РНБО України диплому доктора юридичних наук та атестату професора. Крім того, діяльність позивача за профілем, посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України, збігалася з наявним науковим ступенем та вченим званням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач є державною бюджетною установою, а ОСОБА_1 маючи диплом доктора юридичних наук (спеціальність міжнародне право) та атестат професора (кафедра адміністративного та кримінального права) був її працівником, не мав звання рядового і начальницького складу та його діяльність за профілем збігалась з наявним вченим званням та науковим ступенем, умови його оплати праці визначалися постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів», однак на нього поширювалася дія постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладається на відповідача, як на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин встановлених під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року та здійснення належним чином оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на те, що під час звернення до Одеського окружного адміністративного суду 09.12.2019 року (суддя Потоцька Н.В.) позивач був звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апарату Ради Національної безпеки і оборони України (01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, код ЄДРПОУ 21656169) про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року; здійснення належним чином оплати праці за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби) - задовольнити.

Стягнути з Апарату Ради Національної безпеки і оборони України (код ЄДРПОУ 21656169) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з 28 по 29 серпня 2019 року.

Зобов`язати Апарат Ради Національної безпеки і оборони України (код ЄДРПОУ 21656169) здійснити належним чином оплату праці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за роботу на посаді радника Секретаря РНБО України служби Секретаря РНБО України служби стратегічного планування та аналізу Апарату РНБО України (посада патронатної служби).

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 червня 2021 року.

Суддя Балан Я.В.