Рішення № 97755647, 18.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7888/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць,

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році у розмірі 22974,45 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 119,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників на ФОП ОСОБА_1 склала 9 осіб. На підприємстві протягом 2020 року працювала особа з інвалідністю: ОСОБА_2 : 04 (міс.) : 12 (міс.) = 0.33 = 0.

Позивач вказав, що Мінсоцполітики у своїх листах від 26.03.2017 р. №1/6-172, від 27.01.2009 р. №1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною другого пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.20015 р. №286.

За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому, якщо підприємству потрібна одна особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяці звітного року, оскільки 6 (місяців): 12 (місяців) = 0.5 = 1 особа.

У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити одне робоче місце, проте не створив жодного.

Позивач зазначив, що при здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ФОП ОСОБА_1 за 2020 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПОІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженою наказом Мінпраці України від 18.12.2020 №821.

Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. №286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 р. за №1442/11722, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Позивач вказав, що відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12 (тобто місяців).

Окрім того, відповідно до п.3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2020 року відповідачем не виконано.

Також позивач зазначив, що відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за одне нестворене робоче місце становить 22974, 45 грн.

Станом на 11.05.2021 року відповідач повинен сплатити й пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 119, 34 грн.:

Позивач вказав, що ФОП ОСОБА_1 у 2020 році не подавала звітність за Формою 3-ПН - інформація про попит на робочу силу (вакансії), на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, про що свідчить відповідь Одеського міського центру зайнятості від 06.04.2021 року № 889/19/10.

Ухвалою від 18.05.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Зазначено, що справа буде розглянута судом у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.06.2021 року через канцелярію суду відповідач подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що Інструкція, на яку посилається позивач, навіть як статистичний інструмент, недосконала, так як не передбачає фактичних реалій сьогоднішнього часу, а саме: пандемії Сovid-19 та пов`язаних з цим обмежень. Так, починаючи з 17.03.2020 р. відповідач була змушена зупинити підприємницьку діяльність і не поновлювала її до 10.06.2020 р. у зв`язку із введенням обмежень щодо провадження діяльності готелів та закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), згідно розпорядження Одеського міського голови №218 від 15.03.2020 р. Основним та єдиним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є готельно-ресторанна справа.

У зв`язку із введенням зазначених обмежувальних заходів та з метою збереження вже працевлаштованим власним робітникам робочих місць, відповідач не тільки не мала можливості для створення нових робочих місць, а й була змушена задовольнити заяви вже наявних у себе працівників про додаткову відпустку без збереження їм заробітної плати.

Крім того, у зв`язку з відсутністю фактичної діяльності у зазначений вище період часу, відповідач не мала доходів, тобто у випадку працевлаштування у цей час інваліда, не мала би можливості сплачувати останньому заробітну плату та платити за нього необхідні податки та збори (обов`язкові платежі).

За фактом поновлення діяльності як фізичної особи-підприємця, з метою виконання вимог закону, а саме ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач почала пошук відповідної особи для прийняття у штат з метою виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році та 17.08.2020 р. прийняла на роботу (на посаду кухаря) ОСОБА_2 - інваліда з другою групою інвалідності (копія наказу №42 від 14.08.2020 р.).

Таким чином ОСОБА_2 - інвалід з другою групою інвалідності працює у штаті відповідача з 17.08.2020 р. по цей час. Тобто у 2020 році ОСОБА_2 була працевлаштована у штаті відповідача 136 днів (15 днів та чотири повних місяці). Але, на думку позивача, яка основана на його розрахунках з приблизністю і округленнями, які допускає Інструкція, а також на твердженнях Мінсоцполітики щодо необхідності інваліду пропрацювати на підприємстві не менш, ніж шість місяців звітного року, участь ОСОБА_2 у 2020 році склала: 04 (міс.): 12 (міс.) = 0,33 = 0. Тобто, виходячи зі зазначеного розрахунку позивача, ОСОБА_2 у 2020 році у відповідача взагалі не працювала.

Крім цього, позивач зазначила, що з 12 календарних місяців 2020 року підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 могла виконувати згідно обмежень законодавства 2020 року лише 9 місяців. Таким чином, в діях ФОП ОСОБА_1 не було адміністративного порушення, яке карається штрафними санкціями.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 30.06.2016 року за №2 556 000 0000 123230 (а.с. 25-27).

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: “Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення” (код КВЕД 55.10).

Згідно поданого позивачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 25.03.2021 року Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, кількість працівників у позивача за рік складає дев`ять осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - одна особа (а.с.5).

Згідно Списку працюючих у позивача інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2020 році, наказом від 14.08.2020 року № 42 позивач прийняла на роботу ОСОБА_2 , якій встановлено 2другу групу інвалідності (а.с.6).

Вказане також підтверджується копією наказу №42 від 14.08.2020 р., згідно якого з 17.08.2020 р. ФОП ОСОБА_1 прийняла на роботу (на посаду кухаря) ОСОБА_2 - інваліда з другою групою інвалідності (а.с. 28).

Відповідно до листа Одеського міського центру зайнятості від 06.04.2021 року № 889/19/10, адресованого позивачу, до Одеського міського центру зайнятості протягом 2020 року ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не надавала (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875-ХII (далі - Закон №875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

За змістом статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону №875 обов`язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Мінсоцполітики у листах від 26.03.2017 р. №1/6-172, від 27.01.2009 р. №1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною другого пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.20015 р. №286.

За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяці звітного року, оскільки 6 (місяців): 12 (місяців) = 0.5 = 1 особа.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити одне робоче місце.

При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ФОП ОСОБА_1 за 2020 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПОІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженою наказом Мінпраці України від 18.12.2020 №821.

Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. №286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 р. за №1442/11722, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12 (тобто місяців).

Відповідно до п.3.4 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

Разом із тим, вирішуючи даний спір суд враховує таке.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, з подальшими змінами, установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 №391, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236.

Суд бере до уваги доводи відповідача, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (55.10), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.08.2018р. (а.с.25-27).

Матеріалами справи підтверджено, що починаючи з 17.03.2020 р. відповідач фактично не здійснювала підприємницьку діяльність через запроваджені Урядом карантинні обмеження, за порушення яких законодавством передбачена адміністративна відповідальність, та відновила господарську діяльність 10.06.2020 р. У зв`язку з нездійсненням господарської діяльності у зазначений вище період часу відповідач не отримувала доходів. Вказані обставини підтверджуються копією відповідних сторінок Книги обліку розрахункових операцій на РРО (а.с. 32-34).

Згідно розпорядження Одеського міського голови №218 від 15.03.2020 р. у відповідності до постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. у місті Одесі було введено обмеження щодо провадження діяльності готелів та закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо).

Суд погоджується з доводами відповідача, що у зв`язку із введенням зазначених обмежувальних заходів та з метою збереження працевлаштованим працівникам робочих місць, відповідач не мала можливості для створення нових робочих місць та була змушена надати працівникам додаткову відпустку без збереження їм заробітної плати на період карантину, що підтверджується копією наказу від 17.03.2020 року (а.с. 29).

За таких обставин, що склалися через поширення в Україні коронавірусної хвороби COVID-19, з 12 календарних місяців 2020 року підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 могла здійснювати, з урахуванням карантинних обмежень, лише 9 місяців.

При цьому, 17.08.2020 р. ФОП ОСОБА_1 прийняла на роботу (на посаду кухаря) ОСОБА_2 - інваліда з другою групою інвалідності, що підтверджується копією наказу №42 від 14.08.2020 р. (а.с. 28).

Таким чином, ОСОБА_2 - інвалід з другою групою інвалідності була працевлаштована у штаті відповідача у 2020 році протягом 4 місяців та 15 днів, тобто 4,5 місяці, що складає половину періоду, протягом якого відповідач у 2020 році фактично провадила господарську діяльність.

Крім того, на законодавчому рівні (Закон від 17.03.2020 року № 533-IX, Закон від 30.03.2020 року № 540-IX, Закон від 13.05.2020 р. №591-IX) підприємцям було надано низку карантинних пільг, зокрема, звільнено від сплати ЄСВ на період березень, квітень, травень 2020 року, незастосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства з 1 березня по останній календарний день місяця, в якому уряд оголосить про закінчення дії карантину, звільнення підприємців від сплати земельного податку тощо.

Таким чином, державою вжито заходи для зменшення податкового навантаження на підприємців, які зазнали втрат доходу через пандемію коронавірусу.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій неможна вважати обґрунтованим, добросовісним та розсудливим. Також накладення на відповідача санкцій у розмірі 22974,45 грн. не є пропорційним, оскільки за таких обставин не буде дотримано необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване накладення вказаних санкцій. Такі санкції стануть непомірним тягарем для відповідача.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році у розмірі 22974,45 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 119,34 грн. - відсутні, а тому в задоволенні позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-243, 246-246, 263, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фонду соціального захисту інвалідів (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 13901271) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році у розмірі 22974,45 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 119,34 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів