Рішення № 97755583, 18.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 р. справа № 400/1219/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001,

простягнення недоплаченої суддівської винагороди за травень 2020 р. в розмірі 15 830,0 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду за травень 2020 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і не може визначатись іншими актами. В період з 18 квітня до 27 серпня 2020 р. відповідачем суддівська винагорода позивача нараховувалась та виплачувалась за урахуванням приписів ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", тобто з обмеженням в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Внаслідок застосування таких обмежень, позивач недоотримав за травень 2020 р. 15 830,0 грн. суддівської винагороди.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ст. 29 ч. 1, 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає обмеження грошового забезпечення працівників бюджетних установ, в тому числі і суддів, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідач діяв у відповідності до приписів цього Закону, а також рекомендацій Ради суддів України (а. с. 20-25).

Ухвалою від 9 березня 2021 р. судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 15-16).

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392.

18 квітня 2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Цим Законом ст. 29 останнього Закону була викладена в такій редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

На підставі цієї норми, у період часу з 18 квітня до 27 серпня 2020 р. відповідач виплачував позивачу суддівську винагороду з урахуванням встановленого обмеження, тобто 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 р.

Через застосування такого обмеження, позивач недоотримав 67 767,48 грн. суддівської винагороди, що підтверджується довідкою відповідача, тобто спір між сторонами щодо розміру недоотриманої позивачем суддівської винагороди, між сторонами відсутній (а. с. 27).

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ст. 135 ч. 1, 2, 3 п. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З аналізу наведених норм слідує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з принципом незалежності судді, який згідно з ст. 48 ч. 5 п. п. 7, 8 цього Закону забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися.

Право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією України, так і конституційним законом про судоустрій.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"".

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Мотивуючи своє рішення, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що вирішуючи питання конституційності оспорюваних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27 лютого 2020 р. дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, так як суддівська винагорода позивача визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і до цього Закону жодні зміни в частині її розміру в у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 р. не вносились, а також враховуючи визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", суд вважає, що позивач має право на отримання суддівської винагороди за травень 2020 р. в розмірі, передбаченому ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи, що відповідачем самостійно обраховано суму недоплаченої суддівської винагороди за травень 2020 р. в сумі 15 830,0 гривень, стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Позивач просить звернути рішення суду про присудження виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць, до негайного виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць

Суд не вбачає підстав для застосування негайного виконання рішення суду, оскільки у п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України йдеться про негайне виконання стягнення заробітної плати у разі позбавлення робітника такої заробітної плати. У такому випадку, інститут негайного виконання заробітної плати за один місяць, виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів існування на час вирішення юридичного спору.

У цій же справі, не йде мова про позбавлення позивача заробітної плати, позбавлення його засобів існування, а є спір щодо належного розміру заробітної плати (винагороди судді), який кожна з сторін обраховує на свою користь.

При цьому, фактично спір між сторонами стосується періоду у 5 місяців (квітень-серпень 2020 р.), оскільки у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувають ще чотири адміністративні справи № 400/1234/21, № 400/1235/21, № 400/1245/21 та № 400/1247/21. Застосування до кожного окремого спірного місяця пільгового інституту щодо негайного виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць, суперечитиме завданню та меті адміністративного судочинства та порушить право відповідача на оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835) задовольнити.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за травень 2020 р. в сумі 15 830,0 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень), з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз