Рішення № 97755571, 18.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 р. справа № 400/2699/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Управління соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації, вул. Полтавська, 13,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101,

про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Снігурівської районної Державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 03.06.2010 р. по 15.12.2020 р. працювала на посаді директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Снігурівському районі Миколаївськох області, у листопаді 2019 р. не отримала премію, у зв`язку зі чим звернулась до відповідача із запитом в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо надання відповіді по питанню скасування премії за листопад 2019 р., однак відповідач в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» не розглянув її звернення і не надав запитувану інформацію.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 26.04.2021 р.

Ухвалою від 17.05.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

11.06.2021 р. ухвалою суду замінено відповідача, Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації на його правонаступника – Управління соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що підстав для стягнення моральної шкоди не має, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння шкоди саме у зв`язку з ненаданням відповіді на її запит.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

03.12.2020 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй інформації щодо скасування їй виплати премії за листопад 2019 року.

Позивач вважає, що відповідачем порушено норми Закону України «Про звернення громадян», оскільки її звернення не розглянуте у терміни встановлені ст. 20 Закону, а також у зв`язку з не розглядом її звернення їй завдано моральну шкоду на суму 100 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй запитуваної інформації, що підтверджується копією її заяви, однак відповідач взагалі не надав їй жодної відповіді, доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, відповідач допустив бездіяльність, яка полягає у нерозгляді звернення позивача від 03.12.2020 р., відтак у суду наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду даного звернення.

Також, частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, позивач не просить у своєму позові зобов`язати розглянути звернення від 03.12.2020 р., а судом встановлено протиправну бездіяльність щодо не розгляду її звернення, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для захисту прав позивача та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 03.12.2020 р.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 100 000 грн, суд зазначає наступне.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 20.02.2018 у справі №818/1394/17.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, експертні висновки тощо.

Безспірно, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, вагомості наслідків.

Саме тому, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Проте, із встановлених по справі обставин вбачається, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не розкрив суті негативного впливу протиправної бездіяльності відповідача на його душевний та психічний стан, та інших втрат немайнового характеру.

Суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість моральної шкоди, оскільки копії медичних документів жодним чином не підтверджують той факт, що погіршення стану її здоров`я є наслідком неотримання відповіді на звернення, враховуючи, що як зазначає сама позивач вона хворіє на діабет, а тому на думку суду, є вірогідність погіршення стану здоров`я у зв`язку із характером хвороби. Позивач також не вказала жодних критеріїв, які вона враховувала при визначенні причинно - наслідкового взаємозв`язку наслідків, що настали з бездіяльністю відповідача та не вказала конкретних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що прямо підтверджують заподіяння шкоди її здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру заподіяних саме бездіяльністю відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позов задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила судовий збір в розмірі 908 грн. за вимогу немайнового характеру, що підтверджується квитанцією №64 від 06.05.2021 р. та в сумі 1000 грн. за вимогу майнового характеру, що підтверджується квитанцією №52 від 14.04.2021 р., з урахуванням пропорційності задоволеним позовним вимогам, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 908 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації (вул. Полтавська, 13,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101 03194476) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації (вул. Полтавська, 13, Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101, ідентифікаційний код 03194476) щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.12.2020 р.

3. Зобов`язати правління соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації (вул. Полтавська, 13, Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101, ідентифікаційний код 03194476) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.12.2020 р.

4. Відмовити у стягненні моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Баштанської районної державної адміністрації (вул. Полтавська, 13,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101 03194476) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 980 грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич