Ухвала суду № 97755498, 17.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 червня 2021 р. справа № 400/2227/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28,Миколаїв,54030,

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 18.06.2021 р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із порушенням місячного строку звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначив, що позивача звільнено наказом від 23.12.2020 р. №1375к, відповідно до якого її звільнено з органів прокуратури з 30.12.2020 р. Відтак, на думку відповідача, їй стало відомо про порушення своїх прав 30.12.2020 р., а з позовом вона звернулась лише 08.04.2021 р.

Роглянувши доводи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з таких підстав.

В адміністративному судочинстві строки звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу положень ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 44 Кодексу Законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно висновків викладених у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Суд зазначає, що предметом даного спору є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку із звільненням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вихідна допомога при звільненні є виплатою, яку належить провести при звільненні позивача, відтак прирівняна до виплат про оплату праці, а тому звернення до суду з вимогами про зобов`язання її виплатити не обмежується будь-яким строком.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що судом не встановлено пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами про стягнення вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Миколаївської обласної прокуратури про залишення адміністративного позову без розгляду, відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Є. В. Марич