Рішення № 97755296, 18.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7062/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Кедик М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.01.2020 обчислення (перерахунку) та виплати без обмеження максимальним розміром пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці № 03.4-31/17 від 14.05.2020, виданій Львівським окружним адміністративним судом (без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2020 обчислення (перерахунок) та виплату без обмеження максимальним розміром пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці № 03.4-31/17 від 14.05.2020, виданій Львівським окружним адміністративним судом (без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Ухвалою від 07.09.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 15.10.2020 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи № 380/7062/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що маючи право на отримання пенсії як державний службовець відповідно до ст. 143 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та ст. 37 Закону України “Про державну службу”, 27.09.2016 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області із заявою про призначення пенсії державного службовця. З 27.09.2016 ОСОБА_1 виплачується пенсія державного службовця у розмірі 60 % суми заробітної плати (суддівської винагороди), яку отримував на посадах судді, заступника голови суду, голови Львівського окружного адміністративного суду, що підтверджується рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.01.2019 у справі № 450/576/17. У зв`язку з істотною зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд із заявою про видачу довідки для перерахунку (обчислення) раніше призначеної пенсії державного службовця, яка виплачується йому після звільнення з посади судді. Львівський окружний адміністративний суд видав довідку від 14.05.2020№ 03.4-31/17, у якій йдеться про те, що ОСОБА_1 працював у Львівському окружному адміністративному суді на посаді голови суду, заступника голови суду, судді, заробітна плата станом на 01 січня 2020 року становить: посадовий оклад - 75 672, 00 гри.; надбавка за вислугу років 80 % - 60 537, 60 грн, усього: 136 209, 60 грн. Позивач 22.05.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок (обчислення) пенсії державного службовця, у якій просив провести з 01 січня 2020 року перерахунок (обчислення) та виплату без обмеження максимальним розміром пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці Львівського окружного адміністративного суду № 03.4-31/17 від 14.05.2020 року (без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та долученими до неї довідками про складові заробітної плати. Проте, отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2020 вих. № 4406-4062/Т-02/8-1300/20, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця на підставі поданої позивачем заяви та долучених до неї довідок про складові заробітної плати. Вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2020 щодо відмови в здійсненні перерахунку (обчислення) раніше призначеної пенсії державного службовця протиправними та необґрунтованими.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 29.09.2020 (вх. № 49231), у якому зазначає, що згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 на день набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ (01.05.2016) не займав посади державної служби, також пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” призначено після 01.05.2016, а саме з 27.09.2016. У зв`язку з тим, що долучені ОСОБА_1 довідки видані за посадами, які не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців та у зв`язку з тим, що права на перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” не передбачено, проводити перерахунок пенсії не має підстав. Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку, тому правових підстав для здійснення такого перерахунку немає. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив від 06.10.2020 (вх. № 51068), у якому зазначає, що поряд із законодавчо визначеними умовами і порядком перерахунку пенсії, відповідач не враховує постанову Верховного Суду від 24.04.2019 (справа № 826/8546/18) у якій йдеться про те, що відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій, свідчить про бездіяльність останнього, яка порушує право на проведення перерахунку пенсій через відсутність механізму його проведення. Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити особу, гарантованого Конституцією і законодавством України права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована. Забезпечуючи співмірність отримуваної позивачем пенсії із суддівською винагородою працюючого судді, у чинному законодавстві існують механізми як її перерахунку (ст. 37-1 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII від 16.12.1993 у редакції від 26.10.2014), так і обчислення (п. 3-1 постанови Кабінет Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб”), що слугує засобом виправлення помилок органу державної влади (Пенсійного фонду України) та можливістю ефективного захисту права позивача в порядку адміністративного судочинства.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 357/1379/17 зазначає, що зазначене рішення суду є істотно відмінним від спірних правовідносин та, вочевидь, не може братися судом до уваги під час розгляду цієї адміністративної справи, адже в цьому рішенні з огляду на позовні вимоги вирішувалося питання перерахунку позивачу пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації і грошової винагороди. Разом з тим, у цій адміністративній справі розглядається питання про обчислення (перерахунок) та виплату пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці від 14.05.2020 № 03.4-31/17, виданій Львівським окружним адміністративним судом, а не як помилково вважає відповідач, врахування до розміру пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, сум індексації і грошової винагороди, на підставі чого ним формується необґрунтована позиція свого захисту.

У судовому засіданні 02.06.2021 суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 працював на посаді судді з 09.04.2008 по 26.09.2016, що підтверджується Указом Президента України “Про призначення суддів” від 07.06.2007 № 509/2007 та записами у вкладці до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.11.1994.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 29.02.2008 № 24 ОСОБА_1 призначено, строком на п`ять років, на посаду заступника голови Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2008. Окрім цього, вступивши на посаду заступника голови Львівського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови цього ж суду на підставі спільного наказу ДСА України та ВАС України № 168/к; 114-к, наказу № 1-К від 09.04.2008.

Рішенням Вищої ради юстиції від 06.05.2010 № 617/0/15-10 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Львівського окружного адміністративного суду строком на 05 років. Згідно із записами у вкладці до трудової книжки НОМЕР_1 від 14.11.1994 на посаді голови суду ОСОБА_1 працював до 08.06.2016.

Відповідно до постанови Верховної Ради України “Про звільнення суддів” № 1514-VIII, на підставі наказу від 23.09.2016 № 420-к/ТР ОСОБА_1 відрахований із штату Львівського окружного адміністративного суду у зв`язку із досягненням 65-років.

ОСОБА_1 27.09.2016 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та ст. 37 Закону України “Про державну службу”.

З 27.09.2016 ОСОБА_1 виплачується пенсія державного службовця у розмірі 60 % суми заробітної плати (суддівської винагороди), яку отримував на посадах судді, заступника голови суду, голови Львівського окружного адміністративного суду.

У зв`язку з істотною зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про видачу довідки для перерахунку (обчислення) раніше призначеної пенсії державного службовця, яка виплачується позивачеві після звільнення з посади судді.

Львівський окружний адміністративний суд видав довідку від 14.05.2020 № 03.4-31/17 року про те, що ОСОБА_1 працював у Львівському окружному адміністративному суді на посаді голови суду, заступника голови суду, судді, заробітна плата станом на 01.01.2020 становить: посадовий оклад – 75 672, 00 грн; надбавка за вислугу років 80 % – 60 537, 60 грн, усього: 136 209, 60 грн.

22.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок (обчислення) пенсії державного службовця, у якій просив провести з 01.01.2020 перерахунок (обчислення) та виплату без обмеження максимальним розміром пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці Львівського окружного адміністративного суду № 03.4-31/17 від 14.05.2020 (без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), та долученими до неї довідками про складові заробітної плати.

Листом від 03.07.2020 за вих. № 4406-4062/Т-02/8-1300/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця на підставі поданої заяви та долучених до неї довідок про складові заробітної плати. Відмова мотивована тим, що: 1) згідно із поданою 27.09.2016 заявою ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону 889 з урахуванням довідки від 24.10.2016 № 986 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону 889, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Львівській області за посадою начальника територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області станом на 27.09.2016 року; 2) Закон 889 визначає право виключно на призначення пенсії. Перерахунок пенсії Законом не передбачено; 3) рішення органом Пенсійного фонду України приймається за умови подання до відділу обслуговування громадян заяви встановленого взірця відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (із змінами).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку (обчислення) раніше призначеної пенсії державного службовця протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з п. 1 ч. 7 статті 126 Конституції України повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ “Про судоустрій і статус суддів” в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 8 частини 4 статті 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, встановлено, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Як форми соціального забезпечення судді ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII розглядає пенсію або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Згідно з ч. 1 ст. 142 цього Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками – пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Оскільки стаття 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016 встановлює умови виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, об`єктом її правового регулювання є й пенсійне забезпечення судді.

Таким чином, Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII визначаючи різні форми соціального забезпечення судді після його звільнення (виходу у відставку) встановлює деякі особливості регулювання правовідносин пенсійного забезпечення як спеціальний Закон, який визначає статус для суддів, які здійснюють та не здійснюють правосуддя, гарантії їх діяльності та незалежності, засади достатнього рівня матеріального та соціального забезпечення (п. 8 ч. 5 ст. 48, ч. 3 ст. 126, п. 2 ч. 8 ст. 133, п. 1 та 3 ч. 2 ст. 146 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016).

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі щодо зміни умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів “пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади” (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об`єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов`язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов`язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими законами України (Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 1-8/2016).

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020).

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Зниження рівня матеріального забезпечення судді і як наслідок – гарантій незалежності такого судді, може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом (Рішення від 08.06.2016 № 1-8/2016).

Водночас, Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004, № 20-рп/2004 від 01.12.2004, № 8-рп/99 від 06.07.1999, №5-рп/2002 від 20.03.2002, № 20-рп/2004 від 01.12.2004).

У абз. 16 рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України втілює ідею необхідності гарантування співмірності соціального забезпечення судді із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У цьому рішенні, також, наголошується на тому, що у разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного соціального забезпечення судді має здійснюватися автоматично. Підкреслюється проблема, яка полягає в тому, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру форм соціального забезпечення суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

За змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв`язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" слід розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Разом з тим, в рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 № 4-рп/2007 вказано, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України. Це положення узгоджується з частиною третьою статті 22 Конституції України.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Конституційний Суд України вважає, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізовуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію). Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене статтею 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення (пенсії або щомісячного довічного грошового утримання).

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов`язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453, законами України.

Суд звертає увагу, що право судді на пенсію або за його вибором на отримання щомісячного довічного грошового утримання є однаковими гарантіями незалежності суддів, що відповідає універсальному принципу рівності, гарантованого статтею 21 Конституції України.

Право судді на пенсію є конституційною гарантією. Отже, встановлені Законами України "Про статус суддів" та “Про судоустрій і статус суддів” гарантії матеріального забезпечення судді, не можуть бути знівельовані і повинні бути дотримані.

Як встановлено судом, позивач з 27.09.2016 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015 “Про державну службу” в розмірі 60% від заробітку.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі за № 450/576/17 від 26.04.2017, зобов`язано територіальний орган Пенсійного фонду зарахувати позивачу стаж роботи на посаді судді, заступника голови та голови суду за період з 09.04.2008 по 26.09.2016 до державної служби. В цій частині згадана постанова суду залишена без змін Верховним Судом постановою від 18.09.2018, а в частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця із врахуванням доходів, отриманих на посаді голови суду скасована та направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням від 31.01.2019 Пустомитівський районний суд Львівської області у згаданій справі за результатами нового судового розгляду зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням заробітної плати отриманих на посадах судді, заступника голови суду, голови суду, згідно з довідками № 986 від 24.10.2016, № 03.4-31/42 від 27.04. 2017, № 03.4-31/43 від 27.04. 2017 та складових заробітної плати починаючи з 27.09.2016, із врахуванням раніше проведених виплат. Дане рішення набрало законної сили.

22.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.01.2020 року перерахунок та виплату без обмежень максимальним розміром пенсію державного службовця в розмірі 60% від суми суддівської винагороди, визначеної у довідках Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 № 03.4-31/18 та № 03.4-31/17 (без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Оскільки стаж позивача на посадах судді, заступника голови суду, останньою посадою голови суду зараховано до державної служби постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі за № 450/576/17 від 26.04.2017, яка в цій частині набрала законної сили, а рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.01.2019 року у справі за № 450/576/17 зобов`язано здійснити перерахунок на підставі довідок Львівського окружного адміністративного суду, позивачем обґрунтовано обрано спосіб захисту щодо перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок Львівського окружного адміністративного суду.

Тому, заперечення відповідача щодо неможливості перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з огляду на положення Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, спростовуються перерахунком ГУ ПФУ у Львівській області пенсії позивача після її призначення 27.09.2016, здійсненим у 2019 році в період дії Закону України № 889-VIII на підставі рішення Пустомитівського районного суду від 31.01.2019 у справі № 450/576/17.

З огляду на викладене та з урахуванням рішень Конституційного Суду України, які є обов`язковими до застосування судами загальної юрисдикції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок Львівського окружного адміністративного суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивач, який отримує пенсію на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу” та рішення Пустомитівського районного суду від 31.01.2019 у справі № 450/576/17 має право на перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Щодо позовних вимог, які стосуються протиправності дій в частині відмови у виплаті без обмежень та похідних про спонукання до вчинення дій в цій частині, то суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області ще не здійснило перерахунок пенсії на виконання цього рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.01.2020 обчислення (перерахунку) та виплати пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці від 14.05.2020 № 03.4-31/17, виданій Львівським окружним адміністративним судом.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2020 обчислення (перерахунок) та виплату пенсії державного службовця в розмірі 60 % від суми суддівської винагороди, визначеної у довідці від 14.05.2020 № 03.4-31/17, виданій Львівським окружним адміністративним судом.

4. У задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 840,80 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складений 18.06.2021.

Суддя Кедик М.В.