Рішення № 97755261, 17.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року справа №380/769/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.

за участю:

представника позивача Стасишин Т.В.

представника відповідача Палій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» звернулося в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить скасувати повністю податкове повідомлення – рішення від 29.12.2020 року №0003755212 (Форма-ПС) винесене Західним управлінням Офісу великих платників податків Державної податкової служби на підставі Акту перевірки від 05.08.2020 року №81/28-10-52-14-РРО/33073442 за дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій з урахуванням рішення ДПС України про результат розгляду скарги від 09.12.2020 року №34619/6/99-00-06-02-06-06.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки акт перевірки з реєстраційним номером №81/28-10-48-14/РРО/33073442 на його адресу не надходив та не був підписаний Генеральним директором або іншою уповноваженою особою підприємства. Вказує, що 05.08.2020 року отримав акт фактичної перевірки №81/28-10-52-14-РРО/33073442. Даний акт було підписано із запереченнями, які надіслано відповідачу у законодавчо встановлені строки. Однак, вони не були взяті до уваги. Стверджує, що висновки перевіряючих не відповідають існуючим фактам та чинному законодавству. Окрім того, вказує на відсутність у контролюючого органу підстав для проведення перевірки. Зазначає, що передумовою проведення фактичної перевірки є отримання в установленому законом порядку інформації, яка свідчить про порушення вимог законодавства. Для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Необхідно вказати конкретно-визначені відомості та дані, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали підставою для проведення фактичної перевірки. Зазначає, що з аналізу наказу та направлення на проведення перевірки неможливо встановити, що саме необхідно перевірити та що слугувало підставою для призначення цієї перевірки. Вказує, що в акті перевірки відсутня нумерація сторінок.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що лічильники не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі у зв`язку із заміною обладнання не мають законодавчого обґрунтування, оскільки відсутня така підстава звільнення від відповідальності. Вказує, що обставин справи, які б свідчили про недопуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки немає, відповідних доказів матеріали справи не містять. Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього повинен захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише виявлені порушення податкового та іншого законодавства.

Окрім того, 16.03.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що в позовній заяві жодним чином не йде мова про обов`язковість попередження платника податку про проведення перевірки. Вказує, що в наказі від 21.07.2020 року відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім посилань на норми, що їх регулюють. Недопуск посадових осіб до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Окрім того, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що отримав лист ДПС України від 14.07.2020 року, в якому зазначено, що в Україні 3051 суб`єкти господарювання не подали довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри. Відповідно до згаданого листа необхідно провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, які порушили правила обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах. Окрім того, до вказаного листа було скеровано перелік акцизних складів, на яких не встановлено витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Представник позивача просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 18.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 01.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися з мотивів запровадженням карантину, пов`язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

За результатами перевірки за дотриманням Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій відповідачем складено акт №81/28-10-52-14-РРО/33073442 від 05.08.2020 року, яким встановлено порушення підп.підп.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України.

На підставі згаданого акта у відповідності до п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.1 ст.128-1, п.3 ст.128-1 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005305214 від 01.09.2020 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 385 000 (триста вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп.

17.09.2020 року позивачем Державній податковій службі України подано скаргу №1629/01-01-16 на податкове повідомлення-рішення №0005305214 від 01.09.2020 року.

Рішенням Державної податкової служби України №34619/6/99-00-06-02-06-06 від 09.12.2020 року про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0005305214 від 01.09.2020 року скасовано в частині 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) 00 коп. застосованих штрафних санкцій за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акта перевірки №81/28-10-52-14-РРО/33073442 від 05.08.2020 року з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 09.12.2020 року №34619/6/99-00-06-02-06-06 у відповідності до п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.1 ст.128-1, п.3 ст.128-1 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003755212 від 29.12.2020 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Змістом спірних правовідносин є прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.2020 року №0003755212.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як передбачено підп. 75.1.3. п.75.1 с.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). (п.80.1 ст.80 ПК України).

Відповідно до підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Як передбачено абзацами першим-четвертим п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац п`ятий п.81.1 ст.81 ПК України).

Згідно із абзацом шостим п.81.1 ст.81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься наказ Офісу великих платників податків ДПС №766 від 21.07.2020 року, відповідно до якого працівники Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС з 27.07.2020 року повинні провести фактичну перевірку, тривалістю не більше 10 діб, Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального за період діяльності з 01.07.2019 року по дату закінчення перевірки.

В матеріалах справи наявний також лист Державної податкової служби України №11586/7/99-00-09-02-03-07 від 14.07.2020 року, відповідно до якого керівники головних управлінь територіальних підрозділів та їх заступники, відповідальні за напрямом роботи по контролю за підакцизними товарами зобов`язані організувати роботу та вжити вичерпних заходів щодо проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, якими порушено правила обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах, та притягнути їх до відповідальності.

Окрім того, як додаток до вказаного листа, наявна інформація щодо акцизних складів, по яких не подано інформацію про встановлені витратоміри-лічильники пального, серед яких зазначений позивач.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, у відповідності до підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, у відповідача були достатні підстави для проведення фактичної перевірки позивача.

З урахуванням наведеного, судом не беруться до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду, зокрема постанови у справах №820/4894/18 від 04.12.2018 року, №820/4891/18 від 18.12.2018 року, №820/4895/18 від 18.12.2018 року, №820/4893/18 від 05.03.2019 року, №1440/2045/18 від 11.06.2019 року, оскільки в наказі вказано підстави проведення перевірки, які відповідають наведеній нормі.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що посадовими особами контролюючого органу перед перевіркою не пред`явлено документів, передбачених п.81.1 ст.81 ПК України.

Інших процедурних порушень під час проведення перевірки судом не встановлено.

Щодо змісту правопорушення то, відповідно до абзацу першого підп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Абзацом шостим згаданого підпункту передбачено, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно абзацу восьмого цього ж підпункту, забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що на акцизних складах позивача наявні два лічильника рідин (з повіркою), три паливо роздавальні колонки (з повіркою), які виконують функції витратомірів – лічильників, дві рулетки вимірювальні (з повіркою), два метроштоки (з повіркою), які виконують функції рівнемірів. При цьому, такі не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Посилання позивача на те, що згадане обладнання не було зареєстроване, у зв`язку з його заміною у майбутньому судом до уваги не береться, оскільки така обставина не звільняє його від вказаного обов`язку.

При цьому, наявна в матеріалах справи довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри №9001186509 від 15.01.2021 року не може братись судом до уваги оскільки вказує на усунення порушення у майбутньому.

Згідно положень п.128-1.1. ст.128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Відтак, суд дійшов висновку, що фактична перевірка позивача була проведена з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, відповідачем правомірно складено акт №81/28-10-52-14-РРО/33073442 від 05.08.2020 року, яким встановлено порушення підп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України та, як наслідок, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2020 року №0003755212 критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 червня 2021 року.

Суддя В.Я.Мартинюк