Рішення № 97754720, 15.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. справа № 300/771/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Шевченко Н.П.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державного реєстратора Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанського Богдана Миколайовича

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шевченко Н.П. в інтересах ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ), 03.03.2021 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки з кадастровим номером № 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га, на дві ділянки площами: 0,0491 га та 0,0492 га (реєстраційний номер заяви ЗВ-2611502412020). Однак, рішенням № РВ-2601169932020 від 31.12.2020 року державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанським Б.М. було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Вказане рішення вважає незаконним та таким, що підлягає до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 39-40).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.03.2020, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила (а.с.43-49). В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2018 власниками земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0039 загальною площею 0,0983 га визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виділено кожному з них в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Вказане є підставою для здійснення реального поділу земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, однак в порядку визначеному законом. Таким чином, твердження позивача про те, що поділ вже відбувся є помилковим, судом лише визначено яка частина із загальної площі належить ОСОБА_1 , а яка - ОСОБА_2 . Окрім того, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником Ѕ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0039 загальною площею 0,0983 га. Відповідно ОСОБА_2 є власником іншої половини земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0039 загальною площею 0,0983 га. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив. У даній відповіді на відзив, зокрема зазначила, що відповідно до рішення по справі №345/1402/17, судом було проведено реальний розподіл всього будинковолодіння (земля та будинок) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки: з північної сторони АДРЕСА_1 , з східної сторони по житловому будинку АДРЕСА_2 , з сторони півдня 12,21 м., на заході, паралельно земельній ділянці гр. ОСОБА_3 – 27,04 м + 12,8 м, та з північного заходу, паралельно АДРЕСА_1 , що в загальному становить 0,4915 га та визнано за ним право особистої власності в цілому на це майно. Крім того, було припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірне будинковолодіння по АДРЕСА_3 . Відтак, очевидним є те, що фактичний поділ землі відбувся і він був зроблений Калуським міськрайонним судом, а відповідачу залишалося лише перевірити подану ОСОБА_1 технічну документацію на відповідність такому рішенню суду та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Просила позов задовольнити (а.с.55-56).

Представник відповідача скористалася своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив. У даному запереченні представник відповідача посилається на факти, викладені у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову (а.с.58-62).

Ухвалою суду від 30.04.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Державного реєстратора Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанського Богдана Миколайовича та перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.68-70).

Державний реєстратор Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанський Богдан Миколайович скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов. У даному відзиві на позов відповідач посилається на факти, викладені Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову (а.с.81-82).

08.06.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (а.с. 93-94).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав позовної заяви та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 104-105).

Відповідач - Державний реєстратор Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанський Богдан Миколайович в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за відсутності відповідача на адресу суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзиви на позовну заяву та відповідь на відзив, судом встановлено наступне.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.07.2011 року по справі № 2-1328/11, яке набрало законної сили 05.08.2011, за позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було визнано право власності на спадкове майно, а саме: по Ѕ частини житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_3 (а.с.20-21).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2018 року по справі № 345/1402/17, яке згідно постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.07.2018 набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки в спільній частковій власності задоволено, проведено реальний розподіл належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Право спільної часткової власності припинено (а.с.21-23).

На підставі вказаних вище судових рішень, ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на житловий будинок площею 178,85 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом № 231769752 від 10.11.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Бажаючи завершити реєстрацію за собою нерухомого майна, що було отримане ОСОБА_1 у спадок, останній звернувся до ФОП ОСОБА_4 , інженера -землевпорядника та інженера-геодезиста, з метою розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим № 2610400000:35:002:0036 між ним та ОСОБА_2 .

В результаті проведеної роботи, ФОП ОСОБА_4 була розроблена технічна документація на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га, на дві ділянки площами: 0,0491 та на 0,0492 га.

При чому, більша земельна ділянка на підставі постанови КМУ "Про порядок ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 року № 1051 та згоди

ОСОБА_1 передбачалася для ОСОБА_2 .

31.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га, на дві ділянки площами: 0,0491 га та 0,0492 га (реєстраційний номер заяви ЗВ-2611502412020).

Рішенням № РВ-2601169932020 від 31.12.2020 року державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанським Б.М. відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлюється, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності або шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання і земельних ділянок. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Стаття 50 Закону України Про землеустрій передбачає, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Законом України не встановлено заборони щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі її поділу чи об`єднання.

Як зазначалося судом вище, ФОП ОСОБА_4 була розроблена технічна документація на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га, на дві ділянки площами: 0,0491 та на 0,0492 га.

Аналіз вищезазначених правових норм вказує на правомірність звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, оскільки вона має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер.

Згідно з статтею 22 Закону України Про землеустрій, землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Відповідно до ст.50 Закону України Про землеустрій письмову згоду на розроблення проекту землеустрою надає землевласник (землекористувач), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) в порядку, встановленому законодавством, або рішення суду.

Згідно з п.1 ст.114 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 Про порядок ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

Відповідно до п.14 ст.123 ЗК України незаконна відмова може бути оскаржена до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач своїм рішенням №РВ-2601169932020 від 31.12.2020 протиправно відмовив позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, що перешкоджає позивачу у реалізації його права на отримання земельної ділянки у власність.

Крім того, задоволення вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га на дві ділянки площами: 0,0491 га та 0,0492 га відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 31.12.2020, реєстраційний номер ЗВ-2611502412020 у даному випадку не буде втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Таке зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Суд вважає, що така форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації ОСОБА_3 Європи №R (80)2, яка прийнята ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №РВ-2601169932020 від 31.12.2020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га на дві ділянки площами: 0,0491 га та 0,0492 га відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 31.12.2020, реєстраційний номер ЗВ-2611502412020.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014), Державного реєстратора Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Довжанського Богдана Миколайовича про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Міськрайонного управління у Калуському районі та місті Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №РВ-2601169932020 від 31.12.2020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області внести відомості до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:35:002:0036, загальною площею 0,0983 га на дві ділянки площами: 0,0491 га та 0,0492 га відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 31.12.2020, реєстраційний номер ЗВ-2611502412020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 18 червня 2021 р