Рішення № 97754715, 18.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. справа № 300/2233/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування до стажу судді 1 року 11 місяців строкової військової служби та половину строку навчання; зобов`язання зарахувати до стажу судді період стокової військової служби та половину строку навчання у Львівському державному університеті імені І. Франка - 2 роки 6 місяців 17 днів та здійснити з 05.04.2021 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

24.05.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги щодо предмету даного адміністративного позову полягають в тому, що на час виходу позивача у відставку, у нього є право на зарахування до стажу судді який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби та половини строку навчання в університеті. Проте, оскільки станом на момент виходу позивача у відставку Апеляційним судом Івано-Франківської області помилково видано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без включення вказаних вище періодів, позивач отримав у Івано-Франківського апеляційного суду (правонаступника Апеляційного суду Івано-Франківської області) новий розрахунок, яким передбачено усі зазначені вище складові стажу судді та визначено всього 37 років 7 місяців 24 дні стажу. Долучивши даний розрахунок до заяви про перерахунок пенсії позивач просив у відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, проте, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні спірного стужу, а також у здійсненні перерахунку та виплаті довічного грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , рішенням Вищої Ради правосуддя №2628/0/15-17 від 05.09.2017 у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пункту 4 частини 6, статті 126 Конституції України звільнений з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області і наказом голови цього суду від 11.09.2017 відрахований зі штату суду з 13.09.2017. У зв`язку з чим, отримав статус судді у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці №02708.

Станом на момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційним судом Івано-Франківської області видано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-40/70/17 від 13.09.2017, у якому включено 32 роки 6 місяців 16 днів стажу, зокрема народний суддя, голова Калуського районного народного суду 19 років 1 місяць 1 день, суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 8 місяців 2 дні та суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області 12 років 9 місяців 13 днів.

Івано-Франківським апеляційним судом позивачу видано новий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-37/16/2021 від 02.04.2021, яким передбачено складові стажу судді: строкова військова служба 1 рік 11 місяців; половини строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка, студент денної форми навчання 2 роки 6 місяців 17 днів; виконання обов`язків народного судді Калуського районного народного суду 7 місяців 21 день; народний суддя, голова Калуського районного народного суду 19 років 1 місяць 1 день, суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 8 місяців 2 дні та суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області 12 років 9 місяців 13 днів, та визначено всього 37 років 7 місяців 24 дні зазначеного стажу.

05.04.2021 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №11 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії долучивши розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-37/16/2021 від 02.04.2021.

09.05.2021 позивач на Порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зі скаргою в якій просив надати відповідь про причини нездійснення з 05.04.2021 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджується Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-37/16/2021 від 02.04.2021. Також просив здійснити з 05.04.2021 перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджується згаданим розрахунком №03-37/16/2021 від 02.04.2021.

14.05.2021 відповідач надав відповідь №3210-3206/Г-02/8-0900/21 про те, що зарахування періоду строкової військової служби з 19.05.1976 до 18.04.1978 та періоду навчання з 25.08.1978 до 27.09.1983 у Львівському державному університеті імені І.Франка (денна форма навчання) до стажу роботи на посаді судді, законом не передбачено, тому рішенням управління пенсійного забезпечення від 06.04.2021 №79 позивачу відмовлено в зарахуванні даних періодів до стажу роботи судді. Проте зараховано до стажу 7 місяці 21 день за період з 31.01.1984 до 21.09.1984 виконуючого обов`язків народного судді Калуського районного народного суду.

Позивач, вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою, звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.

На момент звільнення позивача у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402, чинного в момент мого виходу у відставку, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином правовідносини щодо зарахування суддівського стажу врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції, чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ N 584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Необхідно вказати, що строкова військова служба з 19.05.1976 до 18.04.1978 та навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка, студента денної форми навчання з 25.08.1978 до 27.09.1983 відповідачем не заперечується та зарахована до загального трудового стажу, що підтверджується розрахунком, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періодів роботи на посаді судді та виконуючого обов`язків судді є протиправними.

Суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На користь викладеного свідчить також і Закон України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII від 21 грудня 2016 року, яким внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.04.2021 в справі № 344/5707/19, від 28.11.2019 у справі №589/4735/16-а, від 28.11.2019 у справі №607/5454/17, від 13.05.2020 у справі № 242/1890/17, які в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховуватися судом при ухваленні рішення.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, у позивача наявне право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди, виходячи з 37 повних років стажу судді, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №03-37/16/2021 від 02.04.2021.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з новим розрахунком 05.04.2021, то саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок та виплачувати довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин, враховуючи вказані норми та встановлені обставини справи, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення повністю.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, квитанцією за № 77025 від 16.05.2021 підтвердив сплату судового збору в розмірі 908,00 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання 2 роки 6 місяців 17 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка 2 роки 6 місяців 17 днів та здійснити ОСОБА_1 з 05.04.2021 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з виплатою різниці та з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.