Рішення № 97754683, 18.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. справа № 300/1671/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2020 за №0005413306 та №00055293306, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2020 за №0005413306 та №0005293306.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «УкрСиббанк» не повідомив позивача про прощення боргу за кредитним договором №1111851800 від 15.02.2007, а тому у позивача відсутні підстави для включення прощеного боргу за кредитним договором №1111851800 від 15.02.2007 до річного оподаткованого доходу. Представник позивача відмічає, що акт позапланової перевірки №188/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 24.02.2020 та податкові повідомлення-рішення рішення від 19.03.2020 за №0005413306 та №00055293306 ОСОБА_1 не отримував в зв`язку з тим, що вони були направлені на його колишню адресу: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 05.05.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав відзив, в якому представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 51-53). Просила суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, встановлено, що платником податків ОСОБА_1 у 2017 році отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Так, відповідач вказує, що згідно отриманої відповіді №14-2-02-795777 від 12.11.2019 АТ «Укрсиббанк» повідомив, що доходи за 2017 рік нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованих кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ в сумі 644 760,51 грн. Таким чином, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем на час проведення перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено.

13.05.2021 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що документи податковим органом надсилались позивачу за адресою, на якій він не проживає з 05.03.2018, а тому ОСОБА_1 не було відомо про проведення податкової перевірки. Також представник позивача вказує на те, що банк не направляв ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу №24-2-07-19/104 від 23.06.2017, а підпис поставлений на такому повідомленні є схожим, однак проставленим не ОСОБА_1 , оскільки останній з 18.06.2017 по 28.06.2017 перебував на відпочинку у Туреччині (а.с. 88-90).

20.05.2021 представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, згідно якого вказано, що на повідомленні про анулювання боргу №24-2-07-19/104 від 23.06.2017 є надпис «оригінал повідомлення отримав ОСОБА_1 » та проставлений підпис позивача, при цьому відповідач не ставить під сумнів достовірність підпису. Крім того, зазначено, що повідомлення про проведення перевірки, повідомлення про запрошення та копію відповідного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та оскаржені податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу за адресою, яка міститься в інформаційних базах даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області: АДРЕСА_1 . При цьому, позивач не інформував орган ДПС про зміну місця реєстрації. З урахуванням наведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 97-98).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Між ОСОБА_1 15.02.2007 укладено договір про надання споживчого кредиту №11118518000.

Листом-повідомленням №24-2-07-19/104 від 23.06.2017 АТ «УкрСиббанк» повідомило позивачу про анулювання боргу, зокрема про те, що АТ «УкрСиббанк» як кредитором, з метою виконання вимог п.п. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 23.06.2017 становить 28 289,27 (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) швейцарських франків 27 сантимів, а саме:

- суми основного боргу (кредиту) 24 104,13 (двадцять чотири тисячі сто чотири) швейцарських франків 13 сантимів, що складає 644 760,51 грн. по курсу НБУ станом на 23.06.2017;

- суми процентів 4 185,14 (чотири тисячі сто вісімдесят п`ять) швейцарських франків 14 сантимів, що складає 111 948,16 грн. по курсу НБУ станом на 23.06.2017;

- штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення, у сумі 23 426,56 грн.

Також звернуто увагу позивача на те, що сума заборгованості за основним боргом є доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, сплатити військовий збір (а.с. 74).

На підставі направлення та наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 15.01.2020 №80 (а.с. 73) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено Акт від 24.02.2020 за №188/09-19-33-06/ НОМЕР_1 (а.с. 56-69). Згідно із висновками, зазначеними в Акті перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України а саме: неподання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік;

- пункту 164.2.17 статті 164, пункту 167.1 статті 167 та пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 в розмірі 116 056,90 грн.;

- пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 9 671,40 грн. (а.с. 67).

Згідно зі змістом описової частини Акта, проведеним аналізом отриманих відомостей, які були відображені в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків форми 1-ДФ АТ «УкрСиббанк» за 2017 рік встановлено, що ОСОБА_1 одержав дохід (126 ознака доходу) в розмірі 644 760,51 грн. у вигляді прощення боргу за кредитним договором.

З метою підтвердження даної інформації позивачем до АТ «УкрСиббанк» направлено запит щодо надання інформації та її документального підтвердження (а.с. 54), у відповідь на який отримано листа №14-2-02/79577 від 12.11.2019, яким підтверджено отримання відповідачем доходу за ознакою « 126» в розмірі 644 760,51 грн. у вигляді прощення боргу (а.с. 55).

Зважаючи на те, що позивачем на час проведення перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- №0005293306 від 19.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 116 056,90 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 29 014,23 грн. (а.с. 78);

- №0005413306 від 19.03.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 9 671,40 грн. і нараховано штрафну санкцію у розмірі 2 418,00 грн. (а.с. 79).

Вказані податкові повідомлення-рішення разом із розрахунком штрафних санкцій направлялись позивачем на поштову адресу місця проживання ОСОБА_1 , яка міститься в інформаційних базах даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області: АДРЕСА_1 , однак згідно із копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки поштового відділення, поштове відправлення не вручено адресату у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, як встановлено пунктом 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 за №1204, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Аналогічну норму містить і пункт 7 розділу IV «Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків» Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 за №610.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 за №2755-VI.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком.

Відповідно до визначення підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження в Україні - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Як передбачено абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Як наслідок, додатковим благом є лише основна сума боргу (кредиту), прошеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії повідомлення №24-2-07-19/104 від 23.06.2017, АТ «УкрСиббанк» повідомлено позивачу про анулювання боргу, зокрема про те, що АТ «УкрСиббанк» як кредитором, з метою виконання вимог п.п. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 23.06.2017 становить 28 289,27 (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) швейцарських франків 27 сантимів, в тому числі, суми основного боргу (кредиту) 24 104,13 (двадцять чотири тисячі сто чотири) швейцарських франків 13 сантимів, що складає 644 760,51 грн. по курсу НБУ станом на 23.06.2017 (а.с. 74).

Даним повідомленням позивачу також роз`яснено про те, що сума заборгованості за основним боргом є доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, сплатити військовий збір.

Про ознайомлення відповідача із вищеописаним листом свідчить відмітка із особистим підписом ОСОБА_1 , який є аналогічним тому, що проставлений позивачем на договорі про надання правової допомоги від 22.03.2021, а тому суд не ставить під сумнів достовірність підпису.

Щодо доводів позивача, що останній в період з 18.06.2017 по 28.06.2017 перебував на відпочинку у Туреччині, а тому не міг підписувати вищевказане повідомлення, суд зазначає, що долучені копія закордонного паспорта, зокрема сторінка 18 є вкарай низької якості, що виключає можливість візуально сприймати інформацію, встановити її зміст, тобто зміст даного документа є нечитабельним, та, як наслідок, такий доказ не може бути ідентифіковано судом як будь-який носій доказової інформації.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач посилається на проставлені візи у аеропорту Анталія з датами 18.06.2017 по 28.06.2017, які містяться на сторінці 18, при цьому на сторінці 19 проставлені візи з датами 10.07.2016 та 11.07.2016, після яких проставлені на тій же сторінці 19 візи з датами 24.10.2017 та 25.10.2017. Тобто суд констатує про розбіжність та суперечність доводів позивача, оскільки не можуть стояти на попередній сторінці паспорта візи з більш пізньою датою.

Відтак, наведені мотиви суду та докази у своїй сукупності вказують на те, що позивач отримав додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, в сумі 644 760,51 грн.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, контролюючим органом у відповідності до наведених норм визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 116 056,90 грн.

Відповідно до статті 16-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (пункт 1.1 даної статті).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п.1.2 цієї ж статті).

Як передбачено підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Як передбачено пунктом 1.3 статті 16-1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи те, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, контролюючим органом у відповідності до наведених норм визначено податкове зобов`язання з військового збору.

Оскільки під час розгляду справи судом не встановлено протиправності у діях відповідача при прийнятті спірних актів індивідуальної дії в частині збільшення податкових зобов`язань із зазначених вище податків, у суду відсутні правові підстави для констатації протиправності при визначенні штрафних (фінансових) санкцій з цих податків.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду дійти висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні статей 73, 74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Як наслідок, оскаржені податкові повідомлення-рішення від 19.03.2020 за №0005413306 та №0005293306 є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано, а також своєчасно, що виключає протиправний характер оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2020 за №0005413306 та №0005293306 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.