Рішення № 97754631, 17.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2021 року Справа № 280/3224/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (вул. Лермонтова, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона разом із чоловіком та дітьми є внутрішньо переміщеними особами, які внаслідок збройного конфлікту на території Донецької області були вимушені покинути попереднє місце проживання. Нарізі проживають у м.Запоріжжі. Користуючись державними програмами щодо підтримки внутрішньо переміщених осіб позивачем разом із родиною було подано заявку на отримання щомісячної адресної допомоги на проживання в Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014, за результатами чого родина (у складі позивача, її чоловіка та дітей) отримує з 24.10.2014 щомісячну адресу допомогу на проживання. Разом з тим, позивач є безробітною, відповідно до чого на підставі приписів зазначеного Порядку виплата щорічної адресної допомоги на проживання їй була припинена та не виплачувалась протягом тривалого періоду, зокрема, і шестимісячних періодів з 22.04.2020 по 22.10.2020 та з 23.10.2020 по 22.04.2021. За ці періоди розмір щомісячної адресної допомоги на проживання нараховано її чоловіку (442,00 грн.) та двом синам (на 1000,00 грн.), проте не нараховано позивачу. Листом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 09.04.2021 №К-0484-0 повідомлено позивача, що на підставі пунктів 3, 7 Порядку №505, зважаючи на те, що вона є безробітною понад 4 місяці, щомісячна адресна допомога на проживання не нараховується. Позивач, не погодившись з правомірністю прийнятого рішення та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Відстрочено сплату судового збору за подання позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до ухвалення рішення у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 24.05.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№29446), в якому вказує на відсутність підстав для відновлення виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку, грошова допомоги не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Позивачу було припинено виплати як непрацюючій особі, тому дії відповідача є правомірними.

31.05.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№30888), в якому зазначає, що у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний шестимісячний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 07.10.2015 №2304-9832 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичним місцем проживання/перебування є: АДРЕСА_2 .

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.10.2014 №552 як уповноваженому представнику сім`ї було призначено адресу грошову допомогу на шість місяців з урахуванням заявниці, чоловіка – ОСОБА_2 та двох неповнолітніх дітей. Враховуючи, що ОСОБА_1 є працездатною особою, але не працює, з урахуванням вимог пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг, розмір допомоги було призначено на шість місяців зі зменшенням і склав:

- з 01.11.2014 по 23.12.2014 у сумі 2400,00 грн. (максимальний розмір);

- з 24.12.2014 по 23.02.2015 у сумі 2179,00 грн. (зі зменшенням);

- з 24.02.2015 по 23.04.2015 у сумі 1958,00 грн. (без врахування ОСОБА_1 ).

В подальшому за заявами уповноваженого представника сім`ї ОСОБА_1 за період з 24.04.2015 по теперішній час допомога призначалась та виплачувалась з розрахунку на трьох – чоловіка ОСОБА_1 та двох дітей.

20.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.10.2020 призначено допомогу переміщеним особам на проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не включена до розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №212 від 31.03.2015.

01.04.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити причини не виплати допомоги переміщеним особам на проживання у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», а також надати їй розрахунок та виплатити вказану допомогу за весь період заборгованості.

Листом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 09.04.2021 №К-0484-0 повідомлено позивача, що вона втратила право на призначення допомогу з 24.04.2015.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку №505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку №505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

У пункті 12 Порядку визначено, що виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З аналізу викладених норм вбачається, що у разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

Аналізуючи пункт 12 вказаного Порядку, суд наголошує, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена, але її виплата була припинена з зазначених підстав.

Суд вважає, що позивач має право на отримання щомісячної адресної допомоги як особа, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Окрім того, суд зазначає, що Порядок №505 не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за умови її отримання раніше. Допомога надається не більше ніж на 6 місяців і у подальшому за заявою строк може бути продовжений. Вказаний Порядок не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі №333/3750/17.

Таким чином, фактичні обставини встановлені судом, визначають право особи на отримання допомоги від держави, з урахуванням того, що ОСОБА_1 залишається у статусі внутрішньо переміщеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України Суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Отже, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні їй, як внутрішньо переміщеній особі, адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 23.10.2020, у зв`язку із чим рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.10.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх дій в частині відмови у наданні позивачу щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, відповідно до приписів підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривні.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1816,00 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (вул. Лермонтова, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.10.2020 про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресу допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 23.10.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок) на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.06.2021.

Суддя А.В. Сіпака